Постанова

від 01.04.2015 по справі 813/7600/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року Справа № 813/7600/14

14 год. 22 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Петролюк А.М.,

від відповідача Кельбас Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Карпати» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Карпати» (далі - позивач, ТОВ «Л-Карпати») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 712 від 29.09.2014 року про проведення виїзної позапланової перевірки позивача на підставі п 75.1 ст. 75, п. 78.1 ст.78 ПК України, а також податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.10.2014 року за № 0003902201, яким позивачу донараховано всього 196318,00 грн. за платежем податок на додану вартість, та за № 0003912201, яким позивачу донараховано всього 188066,25 грн. за платежем податок на прибуток, - визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ухвали від 18.03.2015 року позовну заяву в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.09.2014 року за № 712 про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Л-Карпати» на підставі підп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 06.10.2014 року є формальними, упередженими необгрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту є протиправним та слід скасувати.

Позивач зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Конді-50», Товариством з обмеженою відповідальністю «Венера Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біатек» (далі - контрагенти, ТОВ «Конді 50», ТОВ «Венера Трейд», ТОВ «Інтер-Технологія», ТОВ «Біатек»), відповідають вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; є реальними, спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ «Л-Карпати», а товарно-матеріальні цінності, придбані у результаті вчинення таких господарських операцій, придбані з метою їх використання в господарській діяльності позивача, відповідають меті діяльності позивача; належним чином відображені у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, підтверджуються усіма необхідними первинними та додатковими бухгалтерськими документами, до яких контролюючим органом не висловлено жодних застережень у процесі проведення перевірки. Зазначив, що висновки про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами фактично побудовані на висновках, зафіксованих в актах контролюючих органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів. Крім того, звернув увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти ТОВ «Л-Карпати» були зареєстровані належним чином та були платниками ПДВ. Акцентував увагу на тому факті, що як вітчизняним податковим законодавством, так і практикою Європейського суду з прав людини чітко передбачають правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві (за винятком залишених без розгляду відповідно до ухвали від 18.03.2015 року), просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи у попередньому судовому засіданні 14.01.2015 року /Т.1, а.с.195-197/ та поясненнях по справі від 27.03.2015 року за вх. № 9693 /Т.ІІ, а.с.12-13/. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам податкового законодавства, є правомірними та такими, що слід залишити в силі. Представник відповідача пояснив, що за результатами перевірок контрагентів позивача складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок із ними, та зафіксовано неможливість реального виконання укладених із ТОВ «Л-Карпати» правочинів через відсутність у таких необхідних умов для ведення господарських операцій, а саме: трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, тощо. Таким чином, відомості викладені у первинній документації, на підставі яких платником податку сформовано дані податкового обліку за спірними правовідносинами, є недостовірними. Додатково звернув увагу на відсутність належних документів, які б підтвердили б факт надання послуг з транспортного експедирування та не надання таких до перевірки, а щодо долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних висловив зауваження щодо їх оформлення. З врахуванням викладеного, на переконання контролюючого органу, аргументи наведені у позовній заяві, не спростовують виявлені порушення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкового законодавства ТОВ «Л-Карпати». Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Л-Карпати» зареєстроване як юридична особа 11.11.2011 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 37965190 /Т.І, а.с.184-185/ та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Відповідно до свідоцтва № 200035291 є платником податку на додану вартість з 01.04.2012 року /Т.І, а.с.186/.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ Конді-50», за період вересень-листопад 2012 року; ТОВ «Венера Трейд» за період березень 2013 року, травень 2013 року; ТОВ «Інтер-Технологія» за період серпень-вересень 2013 року; ТОВ «Біатек» за період жовтень 2013 року та їх подальший вплив на формування доходів та витрат за відповідний період, про що складено відповідний акт № 442/357/13-07-22-01-10/37965190 від 06.10.2014 року /Т.І, а.с.11-28/.

У вказаному акті зафіксовано порушення:

- п. 44.6 ст. 44, підп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 150453,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 34587,00 грн.; за 4 квартал 2012 року на суму 58365,00 грн., за 2013 рік на суму 57501,00 грн.;

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на суму 149053,89 грн., в т.ч. за вересень 2012 року на суму 32940,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 22875,90 грн., листопад 2012 року на суму 32710,50 грн., за березень 2013 року на суму 12882,24 грн., за травень 2013 року на суму 6432,00 грн., за серпень 2013 року на суму 945,25 грн., за вересень 2013 року на суму 15050,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 25218,00 грн. /Т.І, а.с.27/.

Позивач оскаржував відповідний акт відповідно до заперечення на акт від 18.10.2014 року /Т.ІІ, а.с.14-17/.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0003912201 від 24.10.2014 року за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 188066,25 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37613,25 грн.); № 0003902201 від 24.10.2014 року за платежем: податок на додану вартість 186318,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37264,00 грн.) /Т.І, а.с.10/.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням контролюючого органу за результатами перевірки ТОВ «Л-Карпати» на підставі акту перевірки від 06.10.2014 року, вважаючи такі необґрунтованими, безпідставними та протиправними, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ТОВ «Л-Карпати» та ТОВ «Конді -50», ТОВ «Л-Карпати» та ТОВ «Венера Трейд», ТОВ «Л-Карпати» та ТОВ «Інтер-Технологія», ТОВ «Л-Карпати» та ТОВ «Біатек».

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 14.1.27 від 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних вище правових норм, слід зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Так, Податковим кодексом України надано повноваження центральному органу виконавчої влади затверджувати форму та порядок заповнення податкової накладної.

У зв'язку з цим Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

У п. 3 вказаного Порядку визначено, що податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри).

В силу п. 12.1 Порядку до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу;

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 КАС України).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Представник позивача пояснив, що позивач відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» за результатами торгів став їх переможцем, зокрема щодо поставки вугілля відповідної якості та марки Відділу охорони здоров'я Великоберезнянській адміністрації Закарпатської області, Олеському професійному ліцею Управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації /Т.І. 81, 98/, а також уклав договір поставки вугілля ТОВ «Торгово-промышленная компания «Николаевоблтопливо», на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії відповідних договорів поставки вугілля /Т.І, а.с.44, 61, 79, 80, 97, 140, 141, 158/, накладних, податкових накладних, довіреностей, актів /Т.І, а.с.35, 36, 37,48, 49, 50, 51, 66, 67, 68, 69, 85, 86, 87, 99, 100, 101, 118, 119, 120,121, 122, 123, 124, 125, 126, 149, 150, 151, 152, 165, 166, 167/.

Представник позивача пояснив, що позивач на виконання зобов'язань за вищевказаними цивільно-правовими угодами вчинив наступні дії.

ТОВ «Конді 50» (постачальник) та ТОВ «Л-Карпати» (покупець) уклали договір поставки № 240912 від 24.09.2012 року /Т.І, а.с.96/, згідно з яким, відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» і умов цієї Угоди, постачальник зобов'язується здійснювати постачання продукції своїм транспортом по вказаному місцю покупцем: вугілля кам'яне львівсько-волинського та донецького басейнів, транспортно-експедиційні послуги, пиломатеріали та деревину, та іншу продукцію за ціною згідно з накладними. Якість товару повинна відповідати ГОСТУ та стандартам України згідно до вимоги продукції. Кількість товару узгоджується сторонами додатково на підставі заявки покупця (п. 1 Договору).

Загальна сума договору становить 500000,00 грн. Ціна кожної партії товару включає витрати на доставку до місця призначення (п. 2.1, 2.2 Договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних), по якості відповідно до документів, які засвідчують якість товару (п. 4.1 Договору).

Представник позивача пояснив та зафіксовано актом перевірки, що контролюючому органу надано усі необхідні первинні документи до перевірки, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, акт здачі-приймання робіт. Такі ж документи долучені і до матеріалів адміністративної справи /Т.І, а.с.102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 153, 154, 155/.

В податковому обліку до складу податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 32940,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 22875,90 грн., листопад 2012 року на суму 32710,50 грн., та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року на суму 164700,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 277932,00 грн. Розрахунки між фірмами проводились в безготівковій формі, станом на 31.12.2012 року заборгованість відсутня /Т.І, а.с.16/.

Між ТОВ «Л-Карпати» (покупець) та ТОВ «Венера Трейд» (постачальник) укладено договір поставки № 01/03/2013 року від 01.03.2013 року /Т.І, а.с.34/, яким погоджено, що відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», і умов цієї угоди, постачальник зобов'язується здійснювати постачання продукції своїм транспортом по вказаному місцю покупцем: вугілля кам'яне львівсько-волинського та донецького басейнів, транспортно-експедиційні послуги, пиломатеріали та деревину, та іншу продукцію по ціні згідно накладних. Якість товару повинна відповідати ГОСТУ та стандартам України згідно до вимоги продукції. Кількість товару узгоджується сторонами додатково на підставі заявки покупця (п. 1 Договору).

Загальна сума договору становить 1500000,00 грн. Ціна кожної партії товару включає витрати на доставку до місця призначення (п. 2.1., 2.2 Договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних), по якості відповідно до документів, які засвідчують якість товару (п. 4.1. Договору).

Згідно з відомостями зафіксованими у акті від 06.10.2014 року, до перевірки позивачем надавалися накладні, видаткові накладні, що також долучені представником позивача до матеріалів адміністративної справи /Т.І, а.с.38, 39, 40, 52, 53, 54, 55, 56, 57/.

В податковому обліку віднесено до складу податкового кредиту за березень 2013 року на суму 12882,24 грн., за травень 2013 року на суму 6432,00 грн., та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 96571,20 грн. Розрахунки між позивачем та контрагентом проводились у безготівковій формі, станом на 31.12.2013 року заборгованість між підприємствами відсутня /Т.І, а.с.18/.

Позивачем (покупець) та ТОВ «Інтер-Технологія» (постачальник) укладено договір поставки № 01.07.2013 року від 01.07.2013 року /Т.І, а.с.65/, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснювати постачання товару своїм транспортом по вказаному місцю покупцем: вугілля кам'яне львівсько-волинського та донецького басейнів, по ціні згідно накладних. Якість товару повинна відповідати ГОСТУ та стандартам України згідно до вимоги продукції. Кількість товару узгоджується сторонами додатково на підставі заявки покупця (п. 1 Договору).

Загальна сума договору становить 500000,00 грн. Ціна кожної партії товару включає витрати на доставку до місця призначення (п. 2.1., 2.2 Договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних), по якості відповідно до документів, які засвідчують якість товару (п. 4.1. Договору).

Представником позивача до матеріалів справи долучено накладні та податкові накладні, надані контролюючому органу до перевірки /Т.І, а.с.70, 71, 72, 73, 74, 75, 88, 89, 90/.

Актом перевірки ТОВ «Л-Карпати» зафіксовано, що в податковому обліку віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2013 року на суму 945, 25 грн., за вересень 2013 року на суму 15050,00 грн., та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 79976,25 грн., розрахунки між фірмами проводилися у безготівковій формі. Станом на 31.12.2013 року заборгованість відсутня /Т.І, а.с.20/.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Біатек» (постачальник) укладено договір поставки № 021013 від 02.10.2013 року /Т.І, а.с.164/, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснювати постачання товару своїм транспортом по вказаному місцю покупцем: вугілля кам'яне львівсько-волинського та донецького басейнів, по ціні згідно накладних. Якість товару повинна відповідати ГОСТУ та стандартам України згідно до вимоги продукції. Кількість товару узгоджується сторонами додатково на підставі заявки покупця (п. 1 Договору).

Загальна сума договору становить 500000,00 грн. Ціна кожної партії товару включає витрати на доставку до місця призначення (п. 2.1., 2.2 Договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних), по якості відповідно до документів, які засвідчують якість товару (п. 4.1. Договору).

На підтвердження реальності господарських операцій за договором до матеріалів справи долучено накладні та податкові накладні, що надавалися контролюючому орагну до перевірки /Т.І, а.с.168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176/.

В податковому обліку віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму 25218,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 126090,00 грн. Розрахунки між фірмами проводилися в безготівковій формі. Станом на 31.12.2013 року заборгованість між підприємствами відсутня /Т.І, а.с.21/.

Крім того, представником позивача до матеріалів справи долучено копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних від контрагентів у відповідних податкових періодах /Т.І, а.с.41, 58, 76, 91, 115, 139, 157, 177/, банківських виписок про одержання коштів від покупців ТОВ «Л-Карпати» та розрахунків з контрагентами /Т.І, а.с.42, 43, 59, 60, 77, 78, 92, 114, 160, 161, 178, 179, 180 /, сертифікатів генетичних, технологічних та якісних характеристик /Т.І, а.с.45, 62, 82, 93, 144, 145, 146, 159, 181/, аналізи рахунків по субконто:36 Контрагенти: Замовлення: у відповідних періодах /Т.І, а.с.46, 47, 63, 64, 83, 84, 94, 95, 116, 117, 147, 148, 162, 163, 183, 184/ (механізм субконто дозволяє створювати списки об'єктів аналітичного обліку та прикріпити до тих рахунків бухгалтерського обліку, по яких було проведено аналітичні розрізи, у даному випадку контрагентів та рахунків. Є довідником конрагентів.).

Як справедливо зауважив представник позивача жодних застережень до вказаних документів контролюючим органом у акті перевірки не висловлено.

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що одними із аргументів, на які покликається представник відповідача щодо нереального характеру господарських операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентами, є:

- акт № 1695/22-3/38149196 від 17.05.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» (ПН 38149196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 року - по 31.03.2013 року»;

- акт № 524/26-55-22-02/38448837 від 25.07.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Венера Трейд» (ПН 38448837) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності за січень, лютий, квітень, травень 2013 року»;

- акт № 2403/26-55-22-02/38652098 від 21.11.2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер-Технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за період з 01.08.2013 року по 31.10.2013 року»;

- акт № 1196/20-38-22-01-04/38607438 від 03.09.2014 року Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Біатек» (ПН 38607438) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за жовтень, листопад 2013 року».

Представник відповідача пояснив, що контрагенти позивача відповідно до висновків зафіксованих у відповідних актах, здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.зазначив, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух товарів, а не декларування обсягів на папері. За відсутності придбання активів, відсутні підставі для податкового обліку. Також, відповідно до таких встановлено відсутність умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак, на переконання суду, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також витрат, що мають значення при формуванні об'єкта оподаткуванням податком на прибуток підприємства, у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також понесених витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість, відображення понесених витрат при формуванні податку на прибуток, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, або за дії контрагентів контрагента.

Представник відповідача звернув увагу, на той факт, що при проведенні перевірки позивача, контролюючим органом надсилалися запити про надання пояснень та їх документального пояснення від 29.08.2014 року, від 22.09.2014 року, 02.09.2014 року /Т.І, а.с.201, 202, 203/, зокрема, відповідно до таких зобов'язано відповідача надати товарно-транспортні накладні, що б засвідчули факт руху товарно-матеріальних цінностей від контрагентів позивача до ТОВ «Л-Карпати».

Суд бере до уваги покликання представника впозивача на той факт, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. На переконання позивача, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Крім того, з метою спростування вказаних тверджень представника відповідача, представником позивача до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні, складені його контрагентами /Т.І, а.с.219-255/.

Звернув особливу увагу на той факт, що в акті перевірки від 06.10.2014 року контролюючим органом не зафіксовано необхідності надання та ненадання позивачем до перевірки вказаних документів.

Згідно з поясненнями представника відповідача /Т.ІІ, а.с.12-13/ представлені товарно-транспортні накладні не містять підписів вантажоодержувачів, що в свою чергу ставить під сумнів факт поставки та транспортування товару саме за участю ТОВ «Конді 50», ТОВ «Венера Трейд», ТОВ «Інтер-технологія», ТОВ «Біатек», такі не підтверджують руху активів в ході здійснення господарських операцій, містять суперечливі відомості щодо місця завантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей з огляду на наступне.

Зокрема, з пояснень представника позивача, як зазначив, представник відповідача, слідує, що завантаження товарно-матеріальних цінностей (вугілля) здійснювалось за місцем його видобутку у Львівській області, однак, вугілля, що було предметом поставки згідно договорів поставки, зокрема із ТОВ «Конді 50», згідно ТТН здійснювалося у м. Червонограді, тоді як свою діяльність вказаний контрагент вів у м. Києві, яке у свою чергу згідно видаткових накладних є місуем отримання товару; документи представлені позивачем по взаємовідносинах із ТОВ «Інте-технологія» свідчать, що вугілля завантажувалось в м. Києві, та було в подальшому передане на адресу Великоберезнянської РДА.

На спростування вказаного представник позивача пояснив, що вугілля насправді завантажувалося в м. Червоноград, однак первинні документи, а саме накладні, складались у м. Києві, за місцезнаходження контрагентів. Зазначив, що позивач не був присутнім при складанні первинних документів та ТТН, а тому не мав змоги проконтролювати відомості у них відображені.

Суд зважає на покликання представника на недоліки щодо товарно транспортних накладних, висловлені представником відповідача, однак зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім вказаного, особливу увагу слід звернути на наступне.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Представник позивача зазначив, що наслідки яких бажали досягти позивач та його контрагенти за договорами поставок настали.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями банківських виписок, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами програми « 1С-Бухгалтерія», які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, до матеріалів справи долучено відповідь на адвокатський запит, відповідно до якого Олеський професійний ліцей повідомив, що ТОВ «Л-Карпати» стало переможцем конкурсних торгів на поставку кам'яного вугілля у 2012 року маркм ГЖМС та поставило впродовж вересня-грудня 2012 року 540 тон вугілля, а у березні 2013 року ще 108 тон у зв'язку із необхідністю додаткової поставки у розмірі ще 20%. У кого закуплялося вугілля позивачем Олеському професійному ліцею не відомо, однак претензій до кількості та якості не було. Поставка відбулася автомобільним вантажним транспортом, вартість доставки входила у вартість поставки до місцезнаходження олеського професійного ліцею у смт. Олесько Львівської області /Т.І, а.с.213/.

Відповідно до листа-відгуку ВОЗ В.Березнянської РДА (для участі у конкурсних торгах) повідомило, що договір від 30.11.2012 року на закупівлю вугілля кам'яного позивачем виконано у повному обсязі, зауважень до якості вугілля та термінів поставки немає /Т.І, а.с.217/.

Згідно з відгуком відділу освіти Великоберезнянської РДА, договір на поставку вугілля кам'яного позивачем виконаний належним чином з дотриманням технічних вимог, поставка здійснена транспортом постачальника в повному обсязі, якість вугілля відповідала сертифікату якості /Т.І, а.с.218/.

Таким чином, на переконання суду, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з поставки товарів його контрагентами. На думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, як це зазначено в акті перевірки від 06.10.2014 року. Висновки ж контролюючого органу переважно ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № 0.0.313282458.1 від 06.11.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 487,20 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /Т.І, а.с.14/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0003902201 від 24.10.2014 року.

3. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0003912201 від 24.10.2014 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Карпати» (м. Львів, проспект Чорновола,45а, корп. 6; ЄДРПОУ 37965190) судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.