Постанова

від 06.04.2015 по справі 817/633/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/633/15

06 квітня 2015 року 11год. 07хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мокрицька Л.Я.

відповідача: представник Степанець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Техно-Т" до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001262200 від 23.10.2014 року ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техно-Т» звернулося до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001262200 від 23 жовтня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позові, та зазначила, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, між ПП «Техно-Т» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейдал Капітал» було укладено договір поставки продукції від 03 грудня 2013 року. Зміст даного договору не суперечить чинному законодавству України. Бухгалтерські документи, виписані ТОВ «Рейдал Капітал» за результатами господарської операції з ПП «Техно-Т», в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Таким чином, господарські операції позивача з даним контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. У зв'язку з цим вважає висновки акту перевірки про порушення ПП «Техно-Т» вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкове повідомлення-рішення №0001262200 від 23.10.2014 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення та пояснила суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 18618 грн. Даний висновок зроблено податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Рейдал Капітал". Зазначила, що в ході перевірки позивачем не надано документів на транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Рейдал Капітал». Крім того, Здолбунівською ОДПІ було отримано акти №1391/26-55-13/38151121 від 16 травня 2014 року та №1855/26-55-13/38151121 від 03 липня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "РЕЙДАЛ КАПІТАЛ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року та за період квітень, травень 2014 року. Зі змісту даних актів перевірки вбачалося, що у ТОВ «Рейдал Капітал» відсутні основні засоби, в тому числі транспортні засоби. Відповідно до аналізу додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року встановлено формування податкового кредиту за рахунок єдиного контрагента-постачальника - ТОВ "КОМПАЛАЙН". У зв'язку з цим відповідач стверджував про відсутність реальності вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Рейдал Капітал», які не підтверджені первинними документами. Вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. З таких підстав просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 14.07.2003 року державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ПП «Техно-Т» було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копіями довідки з Єдиного державного реєстру юридичних підприємств та організацій України (а.с.110) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.108). Позивач перебуває на обліку в Здолбунівській ОДПІ з 17.07.2003 року та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24588650 від 15.08.2003 року (а.с.109).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, видами діяльності ПП «Техно-Т» за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.10.2014 року по 02.10.2014 року посадовими особами Здолбунівської ОДПІ на підставі наказу №275 від 30.09.2014 року та направлення на перевірку №177 від 30.09.2014 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Техно-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Рейдал Капітал» (код за ЄДРПОУ - 38151121) за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт №1123/22-32497449 від 09.10.2014 року (а.с.9-24).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001262200 від 23.10.2014 року, яким ПП «Техно-Т» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 27927,00 грн., в т.ч. 18618,00 грн. за основним платежем та 9309,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.25).

Спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про заниження ПП «Техно-Т» податку на додану вартість на загальну суму 18618,00 грн., в т.ч. за березень 2014 - на суму 10750,00 грн., за квітень 2014 року - на 5278,00 грн., за травень 2014 року - на 2590,00 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції ПП «Техно-Т» і ТОВ «Рейдал Капітал» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (кабельно-провідникових та електроізоляційних матеріалів) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Рейдал Капітал» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем. Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ «Рейдал Капітал» для ПП «Техно-Т», в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Рейдал Капітал» для ПП «Техно-Т» містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, відповідачем суду не надано.

Так, надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти списання, податкові накладні, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад та інвентаризаційні описи станом на 01 квітня 2014 року, картки субконто по товару свідчать про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Рейдал Капітал» матеріалів при наданні послуг з ремонту електродвигунів, зокрема: ТОВ "Кар'єр Новосілка", Овруцького щебенового заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту, ПАТ "Коростенський кар'єр", ПАТ "Коржівський спеціалізований гірничо-дробарний кар'єр", ТОВ "Форест-КМК", ДП "Волиньторф".

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ПП «Техно-Т» та ТОВ «Рейдал Капітал», подальше використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій з даним контрагентом. Докази того, що товар, придбаний ПП «Техно-Т» у ТОВ «Рейдал Капітал» з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано, судом не здобуто і в матеріалах справи відсутні.

Жодних доказів того, що ПП «Техно-Т» та ТОВ «Рейдал Капітал» під час укладання договору завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Рейдал Капітал» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-то, відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ПП «Техно-Т» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом також не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Рейдал Капітал» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань. Такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Таким чином, дії ПП «Техно-Т» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Рейдал Капітал» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Рейдал Капітал» у зв'язку з придбанням товару до складу податкового кредиту за період з березня 2014 року по травень 2014 року.

Суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0001262200 від 23.10.2014 року - необґрунтованим та таким, що суперечить обставинам справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0001262200 від 23.10.2014 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001262200 від 23.10.2014 року. При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати у розмірі 182 грн. 70 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 23.10.2014 року № 0001262200.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Техно-Т" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.