Ухвала

від 02.04.2015 по справі 22-ц/796/4681/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4681/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Камбулов Д.Г.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Басюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока», третя особа - Первинна профспілкова організація Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» про скасування дисциплінарного стягнення,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати наказ Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» № 132 від 13.11.2014 року про винесення догани позивачу, як лікарю - офтальмологу відділення № 6 «Реконструктивної хірургії», незаконним та скасувати його.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» № 132 від 13 листопада 2014 року «Про винесення догани» ОСОБА_2

Стягнуто з Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням, представник Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на акти від 11 та 12 листопада 2014 року, які містять інформацію про те, що позивач відмовилась надавати пояснення щодо обставин, викладених в акті № 2 від 30.10.2014 року. Вказувала, що комісії, за результатом яких було і складено вказані акти, збирались на вимогу позивача. Саме позивач виявляла бажання отримати для ознайомлення медичні картки пацієнтів, порушення ведення яких було встановлено в акті № 2 від 30.10.2014 року, а тому позивача було ознайомлено зі змістом цього акту до 11 листопада 2014 року.

Крім того, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України та про формальність застосування дисциплінарного стягнення до позивача, оскільки позивачу було надано достатньо часу для ознайомлення як з актом, так і з історіями хвороб, і для підготовки пояснень щодо викладених обставин та порушень. В результаті відсутності пояснень позивача тільки 13 листопада 2014 року було видано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, після чого 14 листопада 2014 року надійшли пояснення від позивача.

Також судом першої інстанції взагалі не взято до уваги зміст порушень, встановлених в акті № 2 від 30.10.2014 року, з приводу яких до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення та які встановлені в акті № 2 від 30.10.2014 року.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позивач та її представник вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 працює на посаді лікаря офтальмолога відділення № 6 «Реконструктивної хірургії» Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 2004 року по теперішній час.

Згідно з наказом Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» № 132 від 13.11.2014 року «Про винесення догани» ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків; порушення порядку ведення медичної та статистичної документації та порядку ведення лікування хворих, неякісне надання медичної допомоги (а.с.20).

З наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 18.11.2014 року.

Підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення став акт про перевірку № 2 від 30 жовтня 2014 року, в якому комісією Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» було встановлено неналежне, на думку відповідача, виконання ОСОБА_2 посадових обов'язків; порушення порядку ведення медичної та статистичної документації та порядку ведення лікування хворих, неякісне надання медичної допомоги. (а.с. 15-19).

З пояснень позивача встановлено, що з даним актом її було ознайомлено приблизно 12-13 листопада 2014 року, а 14.11.2014 року нею було складено пояснювальну та подано головному лікарю у той же день.

Згідно з ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом встановлено, що надані позивачем письмові пояснення від 14.11.2014 року з приводу порушення трудової дисципліни відповідачем не були враховані, що свідчить про порушення відповідачем вимог ч.1 ст.149 КЗпП України, та про формальність застосування дисциплінарного стягнення.

Також відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу № 132 від 13.11.2014 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани було порушено строк ознайомлення із наказом про застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до протоколу № 1 установчих зборів первинної профспілкової організації Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» від 18.03.2014 року ОСОБА_2 є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації (а.с. 10-14).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців первинна профспілкова організація Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» була зареєстрована Державною реєстраційною службою України 07.05.2014 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 39207452. (а.с. 63-64).

Також судом встановлено, що про утворення профспілкової організації та про те, що відповідач є членом профспілкового комітету профспілки відповідачу було достеменно відомо. Вказаний факт було підтверджено у судовому засіданні представником відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті рішення про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 були допущені порушення вимог ч. 1 ст. 149, ст. 252 КЗпП України, п. 31 Постанови Державного комітету СРСР по праці і соціальних правах № 213 від 20.07.1984 року «Про затвердження типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій». Також відповідачем порушено вимоги ст.ст. 39, 41 України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки відповідач не звертався та не отримував згоди профспілкової організації на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі відповідача, є аналогічними його запереченням на позовну заяву і були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» також передбачено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 22.10.2014 року у справі № 6-163цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 360-7 ЦПК України, однією з гарантій можливості здійснення працівниками підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

За аналогією правило частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених частиною другою статті 252 КЗпП України, частиною другою статті 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з протоколу № 1 установчих зборів первинної профспілкової організації Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» від 18 березня 2014 року, працівниками відповідача було створено первинну профспілкову організацію та прийнято до неї осіб згідно з поданими заявами і списку. ( а.с. 10-11).

Відповідно до постанови установчих зборів первинної профспілкової організації від 18.03.2014 року, ОСОБА_2 обрана членом профспілкового комітету ( а.с. 12).

Враховуючи викладене, притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_2 можливе лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членом якого вона є.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не звертався до профспілкової організації про надання згоди на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Жодних заперечень щодо вказаних обставин апеляційна скарга відповідача не містить.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 252 КЗпП України, ч. 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» під час прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2, оскільки згода первинної профспілкової організації КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності відповідачем не запитувалась, у зв'язку з чим така згода відсутня.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінку змісту порушень, встановлених в акті № 2 від 30.10.2014 року, з приводу яких до позивача було застосовано стягнення, - колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи висновків суду не спростовують, адже реалізувати своє право на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності відповідач міг лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого є позивач.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Рішення є законним і обґрунтованим.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: