Рішення

від 06.04.2015 по справі 906/241/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" квітня 2015 р. Справа № 906/241/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковському В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Юшко О.В. - дов. №04/11 від 04.11.14 р., дійсна до 04.11.17 р.

від відповідача: Бодрягов В.С. - дов. №45-ад/13 від 28.01.15 р., діє безстроково.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велике Поле" ( с.В.Чернігівка Овруцького району)

про стягнення 354148,03 грн. ( згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.2015р. за №20/03 - 349 527, 69 грн.)

Позивач ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" просить стягнути з відповідача ТОВ "Велике поле" кошти в загальній сумі 354 148,03грн. з яких: 323 078, 93 грн. основного боргу (з урахуванням курсової різниці), 1584, 16 грн. - 3% річних з простроченої суми, 4848, 08 грн. суми інфляційних втрат, 14 636, 86 грн. - пені.

В обґрунтування фактичних підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань згідно умов укладеного Договору поставки №5/23 від 29.04.214р.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 533 ЦК України, 193, 232 ГК України.

Ухвалою від 25.02.15року суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну підстави та предмету позову, позивачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача в засіданні суду 23.03.15р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.2015р. за №20/03 про стягнення з відповідача 349 527, 69 грн., з яких: 318 458, 59 грн. основного боргу (з урахуванням курсової різниці - 175 688, 47 грн.) 1584, 16 грн. - 3% річних, 14 848, 08 грн. - інфляційних втрат, 14 636, 86 грн. - пені, яка була прийнята до розгляду господарським судом ухвалою суду від 23.03.15р.

В силу ст. 55 ГПК України та п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" має місце нова ціна позову - 349 527, 69 грн.

В засіданні суду 06.04.15р. просить суд задовольнити позовні вимоги в сумі 349 527, 69 грн.

Відповідач у своєму відзиві проти позовних вимог позивача заперечив в частині стягнення курсової різниці та суми інфляційних втрат, просить суд зменшити розмір пені на 90%, визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних з простроченої суми.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2014р. між позивачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (в якості постачальника) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Велике поле" (в якості покупця) був укладений Договір поставки №5/23, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором (надалі за текстом - Договір поставки №5/23).

Предметом постачання по Договору є засоби захисту рослин, виробник, перелік, види, вартість та кількість яких передбачаються в Додатках і специфікаціях до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору поставки №5/23).

У п. 2.1. Договору поставки №5/23 передбачено, що товар, передбачений цим Договором, поставляється в обсязі і асортименті згідно Додатків і Специфікацій до даного Договору, що є його невід'ємною частиною.

Якість, гарантії та претензії, терміни та порядок постачання сторони обумовили у розділах 3,4,5 Договору поставки №5/23.

Згідно п. 6.1. Договору поставки №5/23 сторони передбачили, що покупець сплачує покупцю за товар, який підлягає поставці за даним Договором по цінам, зазначеним в Додатках і Специфікаціях до даного Договору.

Сторони у п.п. 6.2., 6.3. Договору поставки №5/23 домовились, що загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором, становитиме сукупну вартість товару, фактично поставленого за цим Договором, що визначається на підставі видаткових накладних; розрахунки за товар здійснюються покупцем у порядку та строку, що передбачаються в Додатках до даного Договору.

Умови постачання, тара і пакування, приймання-передача товару сторони обумовили у розділах 7,8,9 Договору поставки №5/23.

Строк дії Договору поставки №5/23, відповідно до п. 10.1, - з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків по даному Договору.

Відповідальність сторін обумовлено у розділі 11 Договору поставки №5/23, відповідно до п. 11.2. якого сторони визначили, що в разі несвоєчасного чи не повного розрахунку за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого товару.

В Додатку №1 від 29.04.14р. до Договору поставки №5/23 сторони визначили ціну та порядок розрахунків, відповідно до п. 2 якого домовились, що ціна товару, що постачається за цим Договором підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють його ціну (ст. 691 ЦК України). Оскільки для товару, що постачається за цим Договором, імпортна складова є основним показником його ціни, сторони домовилися, що ціна товару, яка зазначена в специфікації до цього додатку, може бути змінена продавцем (відкоригована) у випадку зміни курсу продажу гривні до долара США, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день виписки рахунку (рахунку-фактури)/накладної на товар (відповідну партію товару), відносно курсу продажу гривні до долара США, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день підписання Договору, Додатку та відповідної специфікації, який складає 11,6 гривень за один долар США.

Загальна вартість поставки товару виробництва компанії Дюпон, що поставляється на умовах цього Додатку, становитиме 158 706, 52 грн. (п. 3 додатку №1 до Договору поставки №5/23).

Розрахунки за товар покупцем здійснюються в наступному порядку:

- попередня оплата - 10% - 15 870, 65 грн.;

- остаточний розрахунок - 90% 142 835, 87 грн. до 01 жовтня 2014р. (п. 5 Додатку №1 до Договору поставки №5/23).

При несвоєчасній оплаті покупцем виставленого продавцем рахунку та зміни курсу продажу долара США до гривні встановленого на міжбанківській валютній біржі після сплину строку, в який рахунок підлягав оплаті, продавець виписує новий рахунок, по курсу продажу долара США до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день виписки такого рахунку (п. 6 Додатку №1 до Договору поставки №5/23).

У випадку, якщо покупець несвоєчасно або неповністю розрахувався з продавцем за товар і при тому в цей період курс долара США до гривні змінився, то покупець проводить оплату по формулі: S залишкова = (А1/А0)хS1 (а.с. 11).

У Специфікації №1 до Додатку №1 до Договору поставки №5/23 визначено найменування товару - Сальса, Тренд 90 на загальну суму разом з ПДВ - 158 706, 52 грн., при цьому вказано, що ціна за товар по даній Специфікації вказана по курсу продажу долару США до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі на момент підписання сторонами Специфікації до договору, який складає 11,6 гривень за один долар США (а.с. 11 зворот).

Факт належного виконання позивачем свого обов'язку по передачі товару відповідачу підтверджується:

- накладною №5/51 від 26.05.2014р., відповідно до якої було передано товар, визначений Специфікацією №1 від 29.04.2014р., на загальну суму 158 706, 52 грн.

- довіреністю №11 від 26.05.14р. виданої на ім'я Невмержицького В.С. (а.с. 13).

Відповідач свій обов'язок по платі коштів за відпущений товар виконав неналежним чином, здійснивши частково оплату коштів в загальній сумі 15 936,40 грн. (а.с. 15, 16).

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення основного боргу в розмірі 323 078, 93 грн. з урахуванням курсової різниці, 14 636, 86 грн. - пені, 1584, 16 грн. - 3% річних, 14 848, 08 грн. - інфляційних втрат.

В ході вирішення спору позивачем зменшено розмір позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути 349 527, 69 грн., з яких: 318 458, 59 грн. основного боргу (з урахуванням курсової різниці - 175 688, 47 грн.), 1584, 16 грн. - 3% річних, 14 848, 08 грн. - інфляційних втрат, 14 636, 86 грн. - пені.

Представник відповідача заперечує позовні вимоги про стягнення курсової різниці та інфляційних втрат, просить суд зменшити розмір пені на 90%, визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та 3% річних з простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

З господарського договору виникають господарські зобов'язання (ч.1 ст. 174 ГК України). Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання ( ч.1 ст. 173 ГК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки договору поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, за фактично переданий товар остаточний розрахунок відповідачем здійснюється, згідно п. 5 Додатку №1 до Договору поставки №5/23, - до 01 жовтня 2014р.

Оскільки у Додатку №1 до Договору поставки №5/23 виконання грошового зобов'язання визначено до 01 жовтня 2014р., то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - 30 вересня 2014 року, як це випливає із змісту ч. 2 статті 252 ЦК України (абз. 2 п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14).

Разом з тим, сторони спору вважають 01 жовтня 2014 року останнім днем строку виконання грошового зобов'язання, що відповідає їх праву тлумачити умови укладеного ними правочину ( ст. 213 ЦК України).

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 622 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( п.п.1.1 Постанови № 14).

У статті 533 ЦК України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч. 2 цієї статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У частині 2 ст. 632 ЦК України обумовлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Погоджуючи умови договору, сторони погодили застосовувати до своїх відносин положення ч. 3 статті 691 ЦК України про те, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Як зазначалося раніше, ціна товару, що постачається за цим Договором підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють його ціну (ст. 691 ЦК України). Оскільки для товару, що постачається за цим Договором, імпортна складова є основним показником його ціни, сторони домовилися, що ціна товару, яка зазначена в специфікації до цього додатку, може бути змінена продавцем (відкоригована) у випадку зміни курсу продажу гривні до долара США, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день виписки рахунку (рахунку-фактури)/ накладної на товар (відповідну партію товару), відносно курсу продажу гривні до долара США, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день підписання Договору, Додатку та відповідної специфікації, який складає 11,6 гривень за один долар США.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ: у справі №12/149 від 04.07.2011 року, у справі №55/440 від 27.03.2012 року, у справі № 910/763/13 від 07.10.14р).

Судом встановлено, що відповідач до 01.10.14року із необхідних 158 706, 52 грн. сплатив частково 15 936, 40 грн. Починаючи з 01.10.14 року сума основного боргу становить 142 770, 12 грн., що визначена із ціни товару, зазначеної у Додатку №1 до Договору поставки №5/23, визначеної у національній валюті України - гривні, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання договору - 11,6 грн. за 1 долар США.

Оскільки відповідач основний борг в сумі 142 770, 12 грн. до 13.02.14року (дата розрахунку ціни позову) не сплатив, позивач прийняв до уваги, що курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні станом на цю дату становив 26, 25 грн. за 1 долар США, що також підтверджується довідкою НБУ від 05.03.2015р. за №19-013/14558 (а.с. 55).

З врахуванням показників формули Додатку №1 до Договору поставки №5/23, позивач здійснив розрахунок курсової різниці на суму 175 688, 47 грн., перевіривши який, суд вважає його арифметично правильним.

Загалом, обґрунтованою до стягнення є сума основного боргу 142 770, 12 грн., 175 688, 47 грн. курсової різниці, відтак, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п. 11.2. Договору поставки №5/23 передбачена відповідальність продавця (відповідача) за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар у вигляді сплати пені.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 253, ч.5 ст. 254, ст. 255 ЦК України, оскільки інше не передбачено Договором поставки №5/23.

Позивачем здійснено розрахунок суми пені за період з 02.10.14р. по 13.02.15р. на суму 14 636, 86 грн., господарський суд, перевіривши даний розрахунок визнає його арифметично правильним.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає наступне.

Відповідно КВЕД 01.11, основним видом економічної діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур, і насіння олійних культур, орендує у землевласників 1070 га земельних ділянок.

Управління агропромислового комплексу Овруцької РДА за №45/21-15 від 05.02.2015р. повідомило, що державних програм відшкодування сільськогосподарським виробникам частини вартості придбаних засобів захисту рослин у 2014 році не було, агроформування Овруцького р-ну у 2014 році пільговими кредитами, передбаченими постановою КМУ від 11.08.10р. №794 не користувалися із-за відсутності державного фінансування.

Частиною 1 ст.550 ЦК України встановлено, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

В свою чергу, право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Здійснення судом цього права безпосередньо визначається дефініціями ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю наступних обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У зв'язку з цим, господарський суд приймає до уваги, що відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 15 936, 40 грн.

Здійснення судом цього права безпосередньо визначається дефініціями ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.07.2013р. №7-рп/2013, зокрема, з урахуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. №01-8/211 при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржника.

З урахуванням наведеного, господарський суд, виходячи з вищевикладеного, вважає, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість скористатися правом, передбаченим п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 50% із суми пені 14 636, 86 грн. до суми 7318, 43 грн., відтак у стягненні 7 318, 43 грн. господарський суд відмовляє.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач розрахував суму 3% річних за період з 02.10.14р. по 13.02.15р. із суми основного боргу 142 770, 12 грн. - 1584, 16 грн.

Господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних на загальну суму 1584, 16 грн., визнає його арифметично правильним, відтак задовольняє його в заявленому розмірі.

Натомість позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат за період жовтня 2014р. по січень 2015р. включно на суму 14 848, 08 грн. суд вважає безпідставною, оскільки приписи ст. 625 ЦК України можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з врахуванням курсу іноземної валюти на день оплати товару, в даному випадку станом на 01.10.14року. Застосована позивачем курсова різниця до визначення ціни товару на зазначену календарну дату, є додатковим доказом наведеному, оскільки розмір боргу фактично становить не 142 770, 12 грн., а 318 458, 59 грн.

Вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

У п. 10 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

З врахуванням викладеного, у стягненні інфляційних втрат на суму 14 848, 08 грн. суд відмовляє.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими частково, а тому підлягають задоволенню у відповідній частині.

За правилами ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням наведеного, господарський суд повертає за ухвалою суду позивачу судовий збір з Державного бюджету України в сумі 92, 41 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, ст. 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84-85 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50% із суми пені 14 636,86 грн. до суми 7318,43 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велике-Поле" ( 11117, Житомирська область, Овруцький район, с. В.Чернігівка, вул. Житомирська, 6, код ЄДРПОУ 33374085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6-а, код ЄДРПОУ 31109157):

- 142 770,12 грн. основного боргу;

- 175 688,47 грн. курсової різниці;

- 1 584,16 грн. 3% річних;

- 7 318,43 грн. пені;

- 6 693,59 грн. судового збору.

Видати наказ.

4. У стягненні 7 318,43 грн. пені та 14 848,08 грн. інфляційних втрат - відмовити.

5. Повернути ухвалою суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6-а, код ЄДРПОУ 31109157) з Державного бюджету України - 92,41 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 5691 від 19.02.2015р., у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.04.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу , 2- позивачу (простою) , 3- відповідачу (простою)