Рішення

від 07.04.2015 по справі 906/366/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2015 р. Справа № 906/366/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідківська М.В. - довіреність від 03.04.2015;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Коростень Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Коростенське управління Державної казначейської служби України Житомирської області (м. Коростень Житомирська область)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське" (с. Михайлівка Коростенський район Житомирська область)

про стягнення 870,80 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 870,80грн. бюджетної позички. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору №16 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років від 25 вересня 1997 року відділенням Державного казначейства України в Коростенському районі надано КСП "Михайлівське" надано фінансову допомогу в сумі 2460,00грн., яку останній зобов'язувався повернути у строк до 01.10.1998.

Всупереч умовам договору відповідач своєчасно та у повному розмірі фінансову допомогу не повернув, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 870,80грн. бюджетної позички.

Відповідач в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду, не надав, про причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Слід зазначити, що ухвала суду від 18.03.2015 надсилались відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, вказаною в позовній заяві (11523, Житомирська область, Коростенський район, м. Михайлівка, вул. Вишняки). Зазначена адреса ідентична тій, що вказана у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20397015 станом на 07.04.2015.

Однак ухвала суду від 18.03.2015 про порушення провадження у справі повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку наступного змісту: "за відмовою адресата".

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи (Коростенського управління державної казначейської служби) в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 26.03.2015 про розгляд справи без участі представника управління.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.1997 між відділенням Державного казначейства України в Коростенському районі та КСП "Михайлівське" (правонаступник СТОВ "Михайлівське") укладено договір про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років за умовами якого відділення Державного казначейства в Коростенському районі зобов'язалось надати сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу в сумі 2460,00грн. зі строком повернення не пізніше 01 жовтня 1998 року.

Відповідно до п. 3 цього договору КСП "Михайлівьске" зобов'язалось забезпечити повне повернення фінансової допомоги в сумі 2460,00грн. у строк не пізніше 01 жовтня 1998 року.

На виконання зазначеного договору відділенням Державного казначейства в Коростенському районі перераховано на рахунок КСП "Михайлівське" обумовлену договором суму фінансової позички.

Всупереч умовам укладеного договору, КСП "Михайлівське" своєчасно та у повному розмірі бюджетну позику не повернуло, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 870,80грн. Наведене знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Зважаючи, що правовідносини які є предметом розгляду в даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та продовжують існувати після набрання ним чинності, до вказаних правовідносин застосовуються положення цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за договором про надання фінансової позики.

В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного та у повному розмірі повернення фінансової позики.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором від 25.09.1997 про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років правомірні та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівське" (11523, Житомирська область, Коростенський район, с. Михайлівка, вул.Вишняки, код 05532090)

- на користь Державного бюджету України - 870,80грн. боргу по бюджетній позичці та 1827,00грн. судового збору. Стягувач - Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (11501, Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 3, код 38718127).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.),

3 - третій особі