Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/2748/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/2748/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1»

про стягнення 321 665, 87 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В. за довіреністю № 91/2014/12/01-2 від 01.12.2014 р.;

від відповідача: Ферій О.М. - голова Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» (далі - відповідач) про стягнення 461 285, 87 грн., які складаються з 370 569, 48 грн. основного боргу, 70 016, 01 грн. інфляційних втрат, 20 700, 38 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді він поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р. у розмірі 370 569, 48 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2748/15-г, її розгляд призначено на 03.03.2015 р.

При цьому, означеною ухвалою суд доручив Комунальному підприємству «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надати інформацію про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» в оплату теплової енергії, поставленої протягом періоду з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р. за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340157 від 03.09.2007 р., укладеним з Обслуговуючим кооперативом «Педагог-1».

02.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надійшла запитувана судом інформація.

03.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 01/03 від 03.03.2015 р., за змістом якого вбачається, що за твердженням відповідача він сумлінно виконував зобов'язання по сплаті спожитої теплової енергії, але через дії відділу державної виконавчої служби, які полягають в арешті належних відповідачу рахунків, він не може своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію та вважає вказані дії виконавчої служби обставинами непереборної сили, за наявності яких сторони на підставі п. 3.3.1. Договору звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. У зв'язку з цим, відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 910/2748/15-г та дозволити проводити розрахунки за постачання теплової енергії у гарячій воді без нарахування інфляційних втрат та 3% річних, і зараховувати погашення боргу через виконавчу службу як поточні платежі при загальному обліку боргу. Зі свого боку, відповідач гарантував сплату поточних платежів у повному обсязі та погашення боргу прискореними темпами, що буде можливо у разі відсутності додаткових витрат коштів та часу на виконавче провадження.

В судовому засіданні 03.03.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2015 р. проти позову не заперечив.

В судовому засіданні 03.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.03.2015 р.

19.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

23.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 230 949, 48 грн. основного боргу, 20 700, 38 грн. 3 % річних, 70 016, 01 грн. інфляційних втрат, а також 6 433, 32 грн. судового збору. При цьому, позивач просить повернути йому 2 792, 40 грн. зайво сплаченого судового збору.

Вказана заява обґрунтована тим, що від відповідача 02.02.2015 р. до порушення провадження у справі надійшли кошти в розмірі 139 620, 00 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р. зменшилась до 230 949, 48 грн.

У судовому засіданні 24.03.2015 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

У судовому засіданні 24.03.2015 р. суд оголосив перерву до 31.03.2015 р.

30.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, відповідно до якої він визнає позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 230 949, 48 грн., проте заперечує проти 3 % річних та інфляційних втрат, вказуючи на те, що внаслідок дій органів державної виконавчої служби та порядку сплати через КП ГІОЦ проведення своєчасної оплати є неможливим, що, на його думку, є обставинами непереборної сили.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. судом було розглянуто та вирішено залишити без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі в силу його необґрунтованості.

Так, зокрема, суд звертає увагу на те, що відповідач у своєму клопотанні не навів жодних підстав, визначених чинним процесуальним законодавством (ст. 79 ГПК України), які б давали суду право у даній справі зупинити провадження.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2007 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої згідно з Загальними положеннями Статуту є позивач) (далі - постачальник/позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Педагог-1» (правонаступником якого згідно з п. 1.1. Статуту є відповідач) (далі - споживач/відповідач) було укладено Договір № 340157 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаною теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

За умовами п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу - доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

В силу п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускати їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в Додатку 2.

Відповідно до п. 9. Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63, оформлену постачальником платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10. Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. Договору).

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, в період з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р. свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 370 569, 48 грн.

Так, факт отримання послуг на суму 664 973, 50 грн. за Договором у спірний період підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за період з січня 2012 року по грудень 2014 року включно, а саме: за січень 2012 року - 36 220, 22 грн., за лютий 2012 року - 44 716, 32 грн., за березень 2012 року - 44 736, 65 грн., за квітень 2012 року - 25 752, 54 грн., за травень 2012 року - 3 353, 72 грн., за червень 2012 року - 4 085, 45 грн., за липень 2012 року - 2 743, 96 грн., за серпень 2012 року - 2 601, 67 грн., за вересень 2012 року - 4 735, 86 грн., за жовтень 2012 року - 5 081, 40 грн., за листопад 2012 року - 27 541, 19 грн., за грудень 2012 року - 35 569, 80 грн., за січень 2013 року - 35 935, 66 грн., за лютий 2013 року - 31 911, 19 грн., за березень 2013 року - 34 207, 98 грн., за квітень 2013 року - 25 203, 74 грн., за травень 2013 року - 3 191, 12 грн., за червень 2013 року - 2 215, 49 грн., за липень 2013 року - 2 093, 53 грн., за серпень 2013 року - 0, 00 грн., за вересень 2013 року - 0, 00 грн., за жовтень 2013 року - 548, 80 грн., за листопад 2013 року - 29 573, 75 грн., за грудень 2013 року - 35 366, 54 грн., за січень 2014 року - 38 212, 13 грн., за лютий 2014 року - 38 618, 64 грн., за березень 2014 року - 36 586, 08 грн., за квітень 2014 року - 17 480, 02 грн., за травень 2014 року - 4 471, 63 грн., за червень 2014 року - 3 922, 84 грн., за липень 2014 р. - 1 055, 14 грн., за серпень 2014 р. - 0, 00 грн., за вересень 2014 р. - 3 577, 46 грн., за жовтень 2014 р. - 6 800, 71 грн., за листопад 2014 р. - 47 817, 54 грн., за грудень 2014 р. - 29 044, 73 грн.

Як стверджує позивач, за поставлену теплоенергію відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 434 024, 02 грн., у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем на суму 230 949,48 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р.

Відповідач у свою чергу позовні вимоги на вказану суму боргу визнав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 10. Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 230 949, 48 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 70 016, 01 грн. інфляційних втрат та 20 700, 38 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 20 700, 38 грн. та інфляційних втрат в сумі 70 016, 01 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується заперечень відповідача проти позовних вимог в цій частині та його клопотання виключити з загальної суми заборгованості 3 % річних та інфляційні втрати, слід відзначити наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У свою чергу, відсотки річні та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а як зазначалось вище, є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача як боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу та у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

За змістом статті 83 ГПК України суд наділений правом зменшувати лише розмір штрафних санкцій, які присуджуються до стягнення з боржника і не наділений правом зменшувати або виключати з суми боргу відсотки річні та інфляційні втрати.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційні втрат мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, позивачу має бути повернуто з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 286, 19 грн., оскільки у позовній заяві він визначив позовні вимоги на загальну суму в розмірі 461 285, 87 грн., проте, при подачі позову сплатив судовий збір в сумі 10 511, 91 грн., хоча з заявленої до стягнення суми судовий збір мав становити 9 225, 72 грн.

Крім того, позивачу має бути повернуто судовий збір в сумі 2 792, 40 грн. з вимог, на суму яких він зменшив позовні вимоги у справі.

Так, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Педагог-1» (03055, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 12; код ЄДРПОУ 22884318) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 230 949 (двісті тридцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 70 016 (сімдесят тисяч шістнадцять грн.) 01 коп. інфляційних втрат, 20 700 (двадцять тисяч сімсот) грн. 38 коп. 3% річних та 6 433 (шість тисяч чотириста тридцять три) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) зі спеціального фонду Державного бюджету України 4 078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 59 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 516 від 27.01.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя В.С. Ломака