Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/28951/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/28951/14

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛЛМ"

про стягнення 14 631,33 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛЛМ" про стягнення 14 631,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 01.04.2008 року між комунальним підприємством "Чоколівське" Соломянської районної у місті Києві ради (правонаступником якого є комунальне підприємство "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛЛМ" укладено договір №3022 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участі в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Проте, відповідач лише частково виконував свої зобов'язання за договором по оплаті вказаних послуг і за період з січня 2009 року по вересень 2011 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 10 583,55 грн. позивач також нарахував відповідачеві інфляційне збільшення боргу у сумі 1 805,30 грн., три проценти річних у сумі 615,63 грн. та пеню у сумі 1 626,85 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення вищезазначених сум.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.01.2015 року.

У судове засідання 26.01.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився та виконав вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2015 року розгляд справи відкладено на 09.02.2015 року

03.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач додав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2014 року.

У судове засідання 09.02.2015 року представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року розгляд справи відкладено на 24.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2015 року розгляд справи відкладено на 17.03.2015 року.

13.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

Представники сторін в судове засідання 17.03.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, вул. Глінки, будинок 5, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 26.12.2014 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.04.2008 року між комунальним підприємством "Чоколівське" Соломянської районної у місті Києві ради (правонаступником якого є комунальне підприємство "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛЛМ" укладено договір №3022 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участі в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1. договору є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення (будівля), загальною площею 101,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глінки, 5 і участь орендаря (власника) в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території. Приміщення використовується для складських та адміністративних потреб.

Пунктом 1.2. поговору визначено, що цей договір укладено сторонами на підставі Законів України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території», «Про електроенергетику», «Про питне водопостачання», «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 р. № 65, «Тимчасових правил обліку і відпускання теплової енергії», затвердженими Міненерго України, 1996 р. (далі Правила), «Інструкцією по розрахункам субабонентів (орендарів) з дільницею по утриманню житла на відпуску питної води і приймання стічних вод» (далі «Інструкція»).

Згідно з п. п. 2.1. договору орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. орендар (власник) користується послугами:

Опалення: оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає виконавцю. Тариф на момент укладення договору 171,62 грн. за 1 Гкал. Опалювальна площа орендаря (власника) 101,0 кв.м.

Гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає виконавцю. Тариф на момент укладення договору - грн. за Гкал. Кількість кранів ГВП в приміщенні (будівлі) орендаря (власника) - кр.

Холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ДКО «Київводоканал») надає виконавцю. Тариф на момент укладення Договору 3,75 грн. за 1 куб.м. Кількість кранів ХВП в приміщенні (будівлі) орендаря (власника) 1 кр. Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

П. 2.3. договору встановлено, що орендар (власник) зобов'язаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до п. 2.4. договору у випадку відсутності лічильника розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Відповідно до п. 2.5. договору кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника), приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом).

П. 2.6. договору передбачено, що крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 0,76 х101,0 = 76,76 грн. на місяць. Розмір цих витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

Згідно з п. 2.7. договору орендар (власник) також сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 0,051х101,05.15 грн./міс. Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Пунктом 4.1. договору передбачений обов'язок орендаря (власника) сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. п. 5.1., 5.2. договору строк дії договору встановлено з « 01» квітня 2008 року до « 01» квітня 2009 року. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Враховуючи відсутність заяв сторін про припинення договору, умови договору є чинними і на момент розгляду даної справи.

Вказані тарифи розраховувались відповідно до табуляграм та наказів позивача від 02.03.3009 року № 31 (відповідно до затвердженої методики розрахунку ставок експлуатаційних зборів з орендарів та власників жилих приміщень» затвердженої Соломянською районною в м. Києві радою від 10.03.2004 року № 210 та згідно фактичних витрат по утриманню житлового фонду та прилеглих територій за 2008 рік), від 11.01.2010 року № 9 (відповідно до Рішення ХХ111 сесії V скликання Соломянської у м. Києві ради від 23.12.2009 року № 486), від 01.03.2011 року № 38 (відповідно до Рішення ХХ111 сесії V скликання Соломянської у м. Києві ради від 23.12.2009 року № 486).

Згідно з ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу комунальні послуги з січня 2009 року по вересень 2011 року, що підтверджується виписаними ним на оплату рахунками-фактурами, також вказане підтверджується копіями табуляграм з розрахунками (відповідно до п. 2.1.-2.2. договору), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку суми боргу вбачається та позивачем не заперечується, що відповідачем здійснювались часткові оплати за надані згідно умов договору. Таким чином, з врахуванням часткової оплати відповідачем за надані комунальні послуги залишок заборгованості останнього за договором за період з січня 2009 року по вересень 2011 року становить 10 583,55 грн.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, року факт наявності заборгованості за період з січня 2009 року по вересень 2011 року, включно за договорам у відповідача перед позивачем в сумі 10 583,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року в розмірі 1 626,85 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п п. 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» № 686-XIVвід 20.05.1999року визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 626,85 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу у сумі 1 805,30 грн., три проценти річних у сумі 615,63 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача інфляційне збільшення боргу у сумі 1 805,30 грн., три проценти річних у сумі 615,63 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст.. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛЛМ" (03151, м. Київ, вул. Глінки, будинок 5; ідентифікаційний код 21468919) на користь комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вулиця Волинська, будинок 4-а, ідентифікаційний код 35756971) заборгованість в розмірі 10 583 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 55 коп., пеню в розмірі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 85 коп., інфляційне збільшення боргу у сумі 1 805 (одна тисяча вісімсот п'ять) грн. 30 коп., три проценти річних у сумі 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 53 коп. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 09.04.2015 року.

Суддя                                                             С.М. Мудрий