Рішення

від 31.03.2015 по справі 911/820/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа № 911/820/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнолоджі";

до Фізичної особи - підприємця Блажевського Сергія Дмитровича;

про стягнення 198582,14 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : Федай Я.І. (довіреність № 07 від 16.03.2015 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнолоджі" до Фізичної особи - підприємця Блажевського Сергія Дмитровича про стягнення 198582,14 грн. з яких: 49562,45 грн. основного боргу, 59 227,07 грн. 0,5 % за користування чужими грошовими коштами, 19 824,98 грн. 40 % штрафу, 69 967,64 грн. курсової різниці у зв 'язку з неналежним виконанням відповідачем Договору № 20/14-ІК від 15.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/820/15 та призначено справу до розгляду на 17.03.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 17.03.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року не виконав, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 31.03.2015 року.

В судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача надав Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 17.03.2015 року сума заборгованості відповідача за поставлений товар за спірним Договором склала 29652,45 грн. (49 562,45 грн. (сума поставленого товару) - 20 000,00 грн. (часткова оплата товару 17.03.2015 року).

Відповідач в судове засідання 31.03.2015 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнолоджі" (позивач, Продавець) та Фізичною особою - підприємцем Блажевським Сергієм Дмитровичем (відповідач, Покупець) було укладено Договір 20/14-ІК (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями Продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар і сплачувати за нього грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна сума Договору складається із сум, що вказані у всіх рахунках - фактурах, додатках, специфікаціях, видаткових накладних, що виписуються, додаються та є невід'ємним складовими цього Договору (ст. 632 ЦК України) (розділ І Договору).

Форма оплати - безготівкова. Грошові кошти за даним Договором перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок Продавця, вказаний в даному Договорі (п 3.1 Договору).

Ціна Товару базується згідно встановленого прайс - листа Продавця, що є офіційним переліком продукції Продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена Продавцю Покупцем якщо сторони або їх представники підписали додаток, специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то Покупець оплачує Продавцю товар відповідно до вказаного графіка (ч. а п.3.2 Договору).

Даний Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими на це представниками обох Сторін і діє до моменту повного виконання сторонами умов цього Договору (п. 16.7 Договору).

На виконання ч. а п. 3.2 Договору Сторонами були підписані Додатки до Договору. Відповідно до Додатку № 15/04/14-ЗЗр від 15.04.2015 року Покупець сплачує Продавцю 100 % від загальної вартості Продукції, що складає 11161,20 грн. до 27.06.2014 року; відповідно до Додатку № 23/04/14-ЗЗР від 23.04.2014 року Покупець сплачує Продавцю 100 % від загальної вартості Продукції, що складає 27031,25 грн. до 27.06.2014 року; відповідно до Додатку № 16/05/14-ЗЗР від 16.05.2014 року Покупець сплачує Продавцю 100 % від загальної вартості Продукції, що складає 11370,00 грн. до 27.06.2014 року (копії наявні в матеріалах справи).

Позивач, згідно видаткових накладних № 180402 від 18.04.2014 року на суму 11161,20 грн., № 250401 від 25.04.2014 року на суму 27031,25 грн., № 190501 від 19.05.2014 року на суму 11370,00 грн. поставив відповідачу Товар на загальну суму 49562,45 грн., який прийнятий уповноваженими представниками відповідача за довіреностями на ТМЦ № 1 від 18.04.2014 року та № 2 від 19.05.2014 року (копії наявні в матеріалах справи), що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Незважаючи на положення чинного законодавства України, умови Договору та підписаних Сторонами Додатків до нього про розрахунок до 27.06.2014 року, відповідач своє зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 49562,45 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Крім того, позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 10.12.2014 року, направив відповідачу Лист № 09/12-1 від 09.12.2014 року з вимогою погасити заборгованість за Договором і повідомив, що у випадку несплати заборгованості буде змушений звернутися до суду. Відповідач заборгованість не погасив. На пропозицію про добровільну сплату боргу не відповів, хоча вищезазначений лист особисто отримав 27.12.2014 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення (копія наявна в матеріалах справи).

В обґрунтування заявленої позовної вимоги щодо стягнення 69 967,64 грн. курсової різниці позивач посилається на п. 3.7 Договору, яким передбачено, що у разі зміни курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні (офіційний курс НБУ) ціна товару, визначена на момент підписання відповідного додатку, специфікації або видаткової накладної (у разі, якщо специфікація не підписувалась), змінюється пропорційно такому збільшенню на день фактичної дати конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого товару в строк зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов'язання або на день звернення з Позовною заявою до Господарського суду, на вибір Продавця. Пропорційне збільшення ціни товару у разі зміни курсу долара США або Євро по відношенню до курсу гривні, не потребує додаткового узгодження між сторонами, підписання додаткових угод та доповнень до даного Договору, та сплачується Покупцем на вимогу Продавця.

Враховуючи п. 3.7 Договору позивач здійснив перерахунок суми боргу з врахуванням курсової різниці гривні до долара США на день звернення з позовною заявою. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 49562,45 грн. та 69967,64 грн. курсової різниці станом на день звернення з позовною заявою.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як визначено ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи сплату відповідачем 17.03.2015 року 20 000,00 грн. (після подання позову), що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків б/н від 17.03.2015 року (копія наявна в матеріалах справи), провадження у справі в частині вимог про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу, підлягає припиненню судом на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно з п. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, заборгованість відповідача на день прийняття рішення складає 99530,09 грн. (29562,45 грн. (сума основного боргу за вирахуванням 20 000,00 грн. часткової оплати ) + 69967,64 грн. (курсова різниця - офіційний курс НБУ по відношенню Долара США до гривні станом на дату складення позову 23.02.2015 року становить 28,34 грн.).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем сплати боргу позивач просить стягнути з відповідача 59 227,07 грн. 0,5 відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі п. п. 3.4, 3.5 Договору та 19 824,98 грн. 40 % штрафу на підставі п. 4.7 Договору.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.4 Договору з дня, коли товар повинен бути оплачений Покупцем, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, понад неустойки і збитків (ст. 536, п. 3 ст. 692 ЦК України).

У відповідності до п. 3.5 Договору Продавець залишає за собою право вибору розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, які будуть нараховані в разі порушення зобов'язання Продавцем, а останній, в свою чергу, погоджується з розміром обрахованих та нарахованих Продавцем відсотків. Відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються в розмірі 0,5 % від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день з моменту настання строку оплати у разі невиконання Покупцем п. 3.2 даного Договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений у пункті 3 (Умови оплати) Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі 40 % від вартості несплаченого товару (п. 4.7 Договору).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи, що штрафні санкції нараховані на фактичну суму боргу (без врахування курсової різниці), яка існувала за весь період прострочення і визнана відповідачем в акті звірки розрахунків, вимога позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України та п. п. 3.4, 3.5 Договору в заявленому розмірі, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 4.7 Договору в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 29562,45 грн. основного боргу, 59 227,07 грн. 0,5 % за користування чужими грошовими коштами, 19 824,98 грн. 40 % штрафу та 69 967,64 грн. курсової різниці. В частині стягнення 20 000,00 грн. суми основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій (часткова сплата після подання позову), що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Блажевського Сергія Дмитровича (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Фрунзе, буд. 71/30, кв. 28, код 2318212174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнолоджі" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, код 33791368) 29562 грн. (двадцять де'вять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні) 45 коп. основного боргу, 59 227 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять сім гривень) 07 коп. 0,5 % за користування чужими грошовими коштами, 19 824 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні) 98 коп. 40 % штрафу та 69 967 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень) 64 коп. курсової різниці та 3971 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня) 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.04.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін