Рішення

від 06.04.2015 по справі 922/666/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р.Справа № 922/666/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Ященко Р.Ю., дов. № 14-135 від 13.05.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.15 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" 251062,12 грн. пені., 3% річних в сумі 55237,31 грн., інфляційні втрати в сумі 42039,89 грн. та 6966,78 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 07-13-БО-20 від 28.12.12 р.

Розпорядженням голови ВГСУ № 28-р від 02.09.14 р. було визначено, що у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя господарськими судами Луганської та Донецької областей, розгляд господарський справ підсудних господарському суду Луганської області здійснюється господарським судом Харківської області.

Враховуючи викладене, господарський суд Харківської області ухвалою від 04.02.15 р. прийняв позовну заяву та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 03.03.15 р. надав заяву (відзив), в якій просив зменшити максимально суму неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, відповідач просив врахувати порушення господарським судом Луганської області справи про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення провадження), зокрема, не нараховуються штрафні санкції (неустойка).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 грудня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 07-13-БО-20 (далі - договір) (а.с. 14-19), за умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

За умовами п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 3.3 спірного договору, приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками сторін три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 19690202,64 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 29.03.13 б/н на суму 6904031,02грн. (за січень 2013р.), від 29.03.13 б/н на суму 5132911,64грн. (за лютий 2013р.), від 31.05.13 б/н на суму 5181146,63грн. (за березень 2013р.), від 31.05.13 б/н на суму 1281278,13грн. (за квітень 2013р.) та від 31.10.13 б/н на суму 1190835,22грн. (за жовтень 2013р.), які були підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств. (а.с. 22-26).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, що підтверджується довідкою про операції (а.с. 31-32) та реєстром прийнятих платежів. На час звернення до суду, борг по оплаті газу був відсутній, але несвоєчасна оплата стала підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов спірного договору (п. 6.1), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач здійснював платежі не завжди своєчасно, з порушенням умов договору, що підтверджується довідкою про операції (а.с. 31-32) та реєстром прийнятих платежів.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 14 числа кожного наступного за місяцем поставки газу прострочив виконання грошових зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу, за договором № 07-13-БО-20 від 28.12.12 р.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

В той же час, 03.01.13 р. господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 913/40/13-г про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 59).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення провадження)(далі - Закон), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства та не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, з 03.01.13 р. відповідачу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що станом на час розгляду даної справи (№922/666/15), провадження у справі про банкрутство відповідача (№913/40/13) не припинено, дія мораторії продовжується, а отже, нарахування неустойки забороняється.

Враховуючи викладене, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 251062,12 грн. нарахованої за період з 14.02.13 р. по 31.03.14 р. неправомірною та такою, що підлягає відхиленню, оскільки неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань під час дії мораторію не нараховується в силу прямої заборони закону, незалежно від часу її виникнення.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а отже, їх стягнення під час дії мораторію не забороняється.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 55237,31 грн. та інфляційних втрат в сумі 42039,89 грн., суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відшкодовуючи судовий збір за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 610-611, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан-М" (91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 5, код ЄДРПОУ 35306609) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в сумі 55237,31 грн., інфляційні втрати в сумі 42039,89 грн. та 1945,54 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.04.2015 р.

Суддя Т.В. Інте