Постанова

від 07.04.2015 по справі 910/26663/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/26663/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Іщенко С.В. - дов. №01 від 05.03.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест»

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.01.2015 р. (суддя Демидов В.О.)

у справі №910/26663/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«НВП «Укрзерноінвест»

(далі - ТОВ «НВП «Укрзерноінвест»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест»

(далі - ТОВ «Хаски-Інвест»)

про стягнення 1 597 973,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. у справі №910/26663/14 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Хаски-Інвест» на користь ТОВ «НВП «Укрзерноінвест» заборгованість за поставлений товар у розмірі 989 957,20 грн., 81 539,83 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, штраф у розмірі 364 106,81 грн., пеню у розмірі 57 807,32 грн., три проценти річних у розмірі 25 786,05 грн. та судовий збір в сумі 30 383,94 грн. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні штрафних санкцій. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не враховано, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань сталося в силу форс-мажорних обставин, на підтвердження яких відповідачем надано відповідні докази. За твердженнями апелянта, відповідач є виробником сільськогосподарської продукції, відтак загибель урожаю призвела до складного фінансового становища останнього, проте судом цього не враховано й не зменшено штрафних санкцій тощо.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/26663/14 за апеляційною скаргою ТОВ «Хаски-Інвест» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача та клопотання представника відповідача розгляд справи №910/26663/14 відкладено на 07.04.2015 року.

В судове засідання 07.04.2015 р. з'явився представник відповідача (апелянта), представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представник апелянта вважав можливим здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням ряду особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п. 3.9.1, 3.9.2) визначено, що за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, з огляду на приписи ч. 1 ст. 102 ГПК України, апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, ТОВ «НВП «Укрзерноінвест» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Хаски-Інвест» про стягнення 1 597 973,39 грн., з яких: 989 957,20 грн. - основний борг за договором поставки №1 26.04.2013 р. (далі - Договір); 136 520,84 грн. - пеня; 25 848,71 грн. - три проценти річних від простроченої суми; 81 539,83 грн. - інфляційні втрати; 364 106,81 грн. - штраф. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, несвоєчасною оплатою поставленого йому товару, відтак виниклою заборгованістю на суму 989 957,20 грн. та необхідністю нарахування штрафних санкцій тощо.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував проти заборгованості перед позивачем, разом з тим посилався на умови Договору. якими передбачено звільнення сторін від виконання своїх обов'язків у разі виникнення форс-мажорних обставин та стверджував, що 12.07.2014 р. на території оброблюваних полів ТОВ «Хаски-Інвест» сталися несприятливі погодні умови, що призвели до таких обставин, на підтвердження яких надав сертифікат Торгово-промислової палати України №2635 від 15.01.2015 року. В зв'язку з наведеними обставинами відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог про стягнення всіх штрафних санкцій відмовити.

Суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково й дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково місцевий суд посилався на те, що позивачем поставлено відповідачеві обумовленого Договором товару на суму 1 068 640,06 грн., факт отримання товару на згадану суму відповідачем не заперечувалось, а матеріалами справи, зокрема видатковими накладними, підтверджено. Оскільки обов'язку з оплати поставленого товару відповідачем у передбачений Договором строк не виконано, товар оплачено частково - на суму 78 682,86 грн., сума заборгованості склала 989 957,20 грн., відтак вимога про її стягнення як обґрунтована підлягає задоволенню.

На підставі приписів ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за прострочення оплати за кожною з поставок товару в загальному розмірі 25 848,71 грн. та інфляційні втрати в загальному розмірі 81 539,83 грн., проте розрахунок позивача трьох процентів річних не відповідає фактичним обставинам справи й за розрахунком суду становить 25 786,05 грн., натомість розрахунок позивача інфляційних втрат є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та її фактичним обставинам. Розрахунок передбаченого п. 8.3 Договору штрафу також здійснений позивачем правильно, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 364 106,81 грн. Стосовно заявленої до стягнення суми пені в розмірі 136 520,84 грн. судом встановлено, що за поставками, здійсненими 27.05.2013 р., 30.08.2013 р., 23.09.2013 р. та 02.10.2013 р. пеню нараховано з порушенням вимог п. 6 ст. 232 ГК України. Договором не передбачено іншого періоду нарахування пені, ніж визначено згаданою нормою закону, тому здійснивши самостійний розрахунок пені за кожною з поставок, виходячи з фактичних обставин справи та положень закону, суд дійшов висновку, що загалом стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 57 807,32 грн. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини місцевий суд врахував зазначивши, що такі мали місце у 2014 році, натомість значну частину заборгованості за поставлений товар відповідач повинен був сплатити у 2013 році, тобто до настання несприятливих погодних умов тощо.

Апеляційний господарський суд в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, як встановлено матеріалами справи, 26.04.2013 р. між ТОВ «НВП «Укрзерноінвест» (продавцем) та ТОВ «Хаски-Інвест» (покупцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар і оплатити його на визначених Договором умовах.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Положеннями Договору (п.п. 1.2, 2.1, 2.3, 6.1, 6.2) встановлено, що асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатках. Загальна вартість договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані в накладних, за якими покупець отримав товар від продавця. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строки розрахунків погоджуються сторонами шляхом оформлення графіку розрахунків.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з додатків до Договору 1-12, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, позивачем 27.05.2013 р., 30.08.2013 р., 23.09.2013 р., 02.10.2013 р., 06.10.2014 р. та 10.10.2014 р. загалом поставлено відповідачу товару на суму 1 068 640,06 грн., товар відповідачем сплачено частково - на суму 78 682,86 грн., в зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 989 957,20 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо асортименту, кількості, ціни чи загальної вартості поставленого товару, заборгованість перед позивачем на суму 989 957,20 грн. визнано відповідачем й жодним чином не спростовано, аналогічно й щодо періодів прострочення оплати товару по кожній з видаткових накладних.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає. що періоди прострочення відповідачем оплати поставленого товару по кожній видатковій накладній позивачем за умовами Договору та додатків до нього визначено правильно, матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 989 957,20 грн., відтак місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в цій частині як підставні та обґрунтовані підлягають задоволенню.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведених положень закону, Договору, додатків до нього та визначених позивачем періодів прострочення, апеляційний господарський суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, встановивши, що позивачем розрахунок цих сум, з яким погодився суд першої інстанції, здійснено невірно.

Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції інфляційні втрати від суми заборгованості та у відповідності до періодів прострочення складають 144 075,55 грн., проте з відповідача вони підлягають стягненню в розмірі 81 539,83 грн., тобто в заявленому позивачем розмірі не виходячи за межі позовних вимог.

Три проценти річних від простроченої суми було заявлено позивачем до стягнення в сумі 25 848,71 грн., за розрахунком місцевого суду такі складають 25 786,05 грн., однак за розрахунком суду апеляційної інстанції три проценти річних від простроченої суми у відповідності до періодів прострочення становлять 25 830,77 грн., цей розмір і належить стягнути з відповідача.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що за здійсненими 27.05.2013 р., 30.08.2013 р., 23.09.2013 р. та 02.10.2013 р. поставками пеню нараховано з порушенням вимог п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, визначених у п. 6.2 Договору, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на час проведення розрахунків) від вартості недоплаченої частини товару за кожен день затримки платежу.

Разом з тим, сторонами в Договорі не передбачено іншого періоду нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, тому нарахування пені має припинятися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком місцевого суду розмір пені загалом за всіма видатковими накладними становить 57 807,32 грн., натомість за здійсненим судом апеляційної інстанції розрахунком розмір пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та у відповідності до періодів прострочення складає 49 786,13 грн., саме в цьому розмірі й належить задовольнити позов в цій частині.

Крім цього, сторони Договору ( п. 8.3) погодили, що покупець у випадку затримки розрахунку більше ніж на 2 місяці сплачує продавцю штраф в розмірі 50% від суми боргу.

Судом першої інстанції вимоги про стягнення штрафу в заявленому позивачем розмірі - 364 106,81 грн. визнано законними, обґрунтованими та такими, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Проте з огляду на сукупність встановлених судом обставин та матеріалів справи. апеляційний господарський суд вважав, що позивач при здійсненні розрахунку штрафу, з яким погодився місцевий суд, припустився математичної помилки, адже 50% загальної вартості поставленого 27.05.2013 р., 30.08.2013 р., 23.09.2013 р. та 02.10.2013 р. товару становить 365 106,81 грн., а не 364 106,81 грн. як заявлено позивачем.

За наслідками розгляду справи апеляційним господарським судом та з врахуванням позиції апелянта по справі, необґрунтованим видається стягнення з відповідача штрафу в повному обсязі.

Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Сторони погодилися, що у разі виникнення форс-мажорних обставин (дії нездоланної сили, які не залежать від волі сторін), а саме: військові дії, блокади, пожежі, повені, інші стихійні лиха, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Сторони не звільняються від своїх обов'язків, які виникли до наступу форс-мажорних обставин (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Як видно з наданого відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати України №2635 від 15.01.2015 р., станом на 12.07.2014 р. на території оброблюваних полів ТОВ «Хаски-Інвест» мали місце несприятливі погодні умови, що призвели до значного пошкодження та загибелі посівів сільськогосподарських культур, і які визнано форс-мажорними обставинами.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При застосуванні наведеної норми закону суд повинен взяти до уваги ступінь виконання основного зобов'язання боржником, його майновий стан, співставити розмір боргу та розмір штрафних санкцій, наявність/відсутність завданих збитків невиконанням основного зобов'язання тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що форс-мажорні обставини мали місце у 2014 році, а значну частину заборгованості за поставлений товар відповідач повинен був сплатити у 2013 році, тобто до настання несприятливих погодних умов, проте вважає, що розмір штрафу, який заявлений до стягнення, є надто великим в порівнянні з розміром основної заборгованості відповідача перед позивачем, тому приходить до висновку про необхідність зменшення розміру штрафу наполовину й відповідно скасування оскарженого рішення в частині задоволення позову про стягнення 364 106,81 грн. штрафу, зокрема на суму 182 053,40 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із рішенням місцевого суду в частині надмірного стягнення з відповідача пені на суму 8 021,19 грн. та штрафу в розмірі 182 053,40 грн., рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові в цій частині, натомість вважає за необхідне виправити помилку у стягненні трьох процентів річних та достягнути 44,72 грн., в решті рішення як законне та обґрунтоване обставинами й матеріалами справи залишити тез змін. В зв'язку з тим, що доводи апелянта заслуговують на увагу частково, скаргу задовольнити частково.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, а відтак і часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. у справі №910/26663/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 8 021,19 грн. та штрафу в сумі 182 053,40 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» (м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29, кв. 62, код 34343330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрзерноінвест» (м. Київ, вул. Північна, буд. 6, літ. А1, код 36993405) заборгованість за поставлений товар у розмірі 989 957 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 20 коп., інфляційні втрати в розмірі 81 539 (вісімдесят одну тисячу п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 83 коп., три проценти річних в розмірі 25 830 (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 77 коп., пеню в розмірі 49 786 (сорок дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 13 коп., штраф у розмірі 182 053 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятдесят три) грн. 40 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 26 583 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 79 коп.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрзерноінвест» (м. Київ, вул. Північна, буд. 6, літ. А1, код 36993405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» (м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29, кв. 62, код 34343330) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 419 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 46 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/26663/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

Л.М. Ропій