Ухвала

від 17.03.2015 по справі 821/4811/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4811/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Виробничо - комерційна фірма "Херсонтеплоізоляція" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Херсонтеплоізоляція" (далі ПП "ВКФ "Херсонтеплоізоляція" звернулося до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі Цюрупинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2014 року №0001022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 0 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 34 599,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що податкове повідомлення-рішення не містить визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем, відповідно до розміру якої мав би вираховуватись розмір штрафної санкції. Також, вказує на помилковість висновків відповідача про здійснення фіктивних правочинів по операціям з придбання товару у своїх контрагентів - постачальників.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що у позивача відсутні документи щодо здійснення господарських операцій (надання послуг) з ПП "Джей-Ком", ПП "БК "Проектреконструкція", ПП "Полінуур".

Також, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що відбувся технологічний збій програми, що призвело до помилки відображення суми грошового зобов'язання за основним платежем в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні. Ніяких дій стосовно даної події зафіксовано не було (складання акту та інше).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ №0001022200 від 12 серпня 2014 року, яким ПП "ВКФ "Херсонтеплоізоляція" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34 599,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 34 599,50 грн.

В апеляційній скарзі Цюрупинської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Цюрупинської ОДПІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини справи.

У період з 17 липня 2014 року по 21 липня 2014 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "ВКФ "Херсонтеплоізоляція" (код ЄДРПОУ 35667725) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Джей - Ком" за березень, квітень 2013 року, ПП "БК "Проектреконструкція" за травень 2013 року, ПП "Полінуур" за липень 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 28 липня 2014 року №362/22-00/35667725, з якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.п.138.1.1 п.138. ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65 739 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суми ПДВ на загальну суму 69 199 грн., у тому числі: за березень 2013 року на суму 16 723 грн., за квітень 2013 року на суму 18 662 грн., за травень 2013 року на суму 1 391 грн., липень 2013 року на суму 32 423 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено, що неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ПП "Джей -Ком" у березні, квітні 2013 року, ПП "БК "Проектреконструкція" у травні 2013 року, ПП "Полінуур" у липні 2013 року, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт надання послуг (проведення будівельних та ремонтних робіт) ПП ВКФ "Херсонтеплоізоляція" та ПП "Джей - Ком", ПП "БК "Проектреконструкція", ПП "Полінуур", з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

Також, встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентами слугували висновки актів перевірок від 18 грудня 2013 року №1485/22-01/38256556 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Джей - Ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій із платниками податків за період з 01 вересня 2012 року по 31 жовтня 2013 року"; від 23 січня 2014 року №46/21-03-22-04/36580776 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "БК "Проектреконструкція" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за травень - грудень 2012 року та січень - вересень 2013 року"; від 22 жовтня 2013 року №149/21-03-22-05/38481188 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полінуур" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за травень - серпень 2013 року.

На підставі акта перевірки позивача, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.139.1.9 ст. 139, ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В апеляційній скарзі Цюрупинської ОДПІ вказується, що правочини між позивачем з ПП "Джей - Ком", ПП "БК "Проектреконструкція" та ПП "Полінуур" були укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки вказані суб'єкти господарювання не мали реальної можливості займатись господарською діяльністю.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 ПК України).

Відповідно п.139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредит визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2013 року між ПП "ВКФ "Херсонтеплоізоляція" та ПП "Джей-Ком" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбавав будівельні матеріали у останнього, та договір підряду, згідно якого ПП "Джей-Ком" виконувались будівельні роботи.

В підтвердження реальності цих господарських операцій позивачем надані копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдової відомості по рахунку, квитанцій до прибуткових ордерів, товарно-транспортні накладних.

Відповідно до договору підряду №10/09 від 10 вересня 2012 року ПП "БК "Проектреконструкція" виконано на користь ПП ВКФ "Херсонтеплоізоляція" будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, податковою накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку та квитанціями до прибуткових ордерів.

Між позивачем та ПП "Полінуур" було укладено договори поставки від 01 липня 2013 року, 20 липня 2013 року, 23 липня 2013 року, 27 липня 2013 року, згідно яких позивач придбавав будівельні матеріали.

Також, згідно договору про надання послуг від 15 травня 2013 року ПП "Полінуур" виконано на користь ПП ВКФ "Херсонтеплоізоляція" будівельні роботи.

Реальне виконання цих договорів підтверджується копіями договорів, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку, квитанціями до прибуткових ордерів, товарно-транспортними накладними.

Про використання позивачем отриманих від ПП "Джей-Ком", ПП "Полінуур" та ПП "БК "Проектреконструкція" товарів та послуг у своїй господарської діяльності свідчать копії договорів, укладених з Казачьелагерською сільською радою та Херсонською державною морською академією про виконання будівельних та ремонтних робіт.

Надані ПП "ВКФ "Херсонтеплоізоляція" документи складені за результатами проведених операцій містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, контрагент позивача був зареєстрований як платник ПДВ та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем з ПП "Джей - Ком", ПП "БК "Проектреконструкція" та ПП "Полінуур" правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів між позивачем та ПП "Джей - Ком", ПП "БК "Проектреконструкція", ПП "Полінуур", спираючись на данні перевірки вказаних контрагентів, в яких зазначено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

В свою чергу, судова колегія звертає увагу на те, що актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту є правильними.

Крім того, судова колегія зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не містить визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем, відповідно до розміру якої мав би нараховуватися розмір штрафної санкції, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.