Ухвала

від 24.03.2015 по справі 824/118/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/45326/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді:Калашнікової О.В. суддів:Васильченко Н.В. Чалого С.Я. при секретарі судового засіданняМаджар О.М. за участю: представника позивачаПалій О.С. представника відповідачаПіддубняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області та Чернівецької митниці Державної фіскальної служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі № 824/118/13-а за позовом ТОВ "Облторгсервіс" до Чернівецької обласної митниці Державної фіскальної служби, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

ТОВ "Облторгсервіс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Чернівецької обласної митниці, третя особа на стороні відповідача - УДКСУ у м.Чернівцях про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні товарів та стягнення надмірно сплачених коштів.

В обґрунтування власних доводів позивач зазначив, що товариством було подано уповноваженим працівникам Чернівецької обласної митниці пакет документів, необхідний для здійснення процедури митного оформлення імпорту закупленого товару. Митна вартість була визначена на підставі першого (основного) методу - за ціною, визначеною контрактом № 20120917 PVC від 17.09.2012р. Митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2012/00093, якою відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товару. Карта відмови була прийнята на підставі рішення відділу митних платежів Чернівецької обласної митниці про корегування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р. згідно якого ціну за поставлений товар було визначено відповідачем за шостим резервним методом, у розмірі 252 450,00 USD. Вважаючи карту відмови та рішення про корегування митної вартості товарів протиправними, просили їх скасувати, а також стягненути надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 45 401, 20 грн., сплачену при митному оформленні товару.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р.; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2012/00093 від 18.12.2012р. Чернівецької обласної митниці; стягнуто із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» (код ЄДРПОУ 22846068 п/р № 26002017189 в ФВАТ «Укрексімбанк» м. Чернівці МФО: 356271) судові витрати у розмірі 3015,22 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалено нову постанову, якою позо задоволено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області, а також Чернівецька обласна митниця звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просили їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво - змінено відповідача з Чернівецької митниці Міндоходів на Чернівецьку митницю Державної фіскальної служби України.

Заслухавши представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області підлягає частковому задоволенню, а скарга Чернівецької обласної митниці - залишенню без задоволення, з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" та компанією OXYDE CHEMICALS, INC (США) предметом якого є поставки товару згідно специфікаціям, що є невід'ємною частиною контракту. Найменування товару полівінілхлорид суспензійний у відповідності до додатку до контракту. Марка і ціна товару узгоджуються сторонами по кожній окремій партії і вказуються у додатку.

Згідно з додатком №01 до контракту від 17.09.2012 року позивач із зазначеним контрагентом узгодили наступні умови: назва товару - суспензійний полівінілхлорид (S-PVC) Formosa 622-К 65; умови поставки СІФ Одеса; кількість тонн - 210,375 МТ+-5%; ціна -224,049.38 +- 5%; упаковка - мішки 25 кг. Умови оплати: підтверджений безвідзивний акредитив повинен бути відкритим на протязі 7 робочих днів з дня підписання контракту і авізуючий банк продавця.

Судами встановлено, що 18.12.2012 позивач з метою митного оформлення вказаного товару при його ввезенні на митну територію України надав митному органу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 408/2012/0000388 від 06.12.2012р.; накладну № 40986762 від 12.12.2012р.; коносамент від 02.11.2012р.; банківський платіжний документ FIN700 від 27.09.2012р.: рахунок-фактуру (інвойс) № 515876 від 02.11.2012р.: пакувальний лист б/н від 02.11.2012р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) № 1 від 17.09.2012р.: зовнішньоекономічний контракт № 20120917 РVС від 17.09.2012р.; довідку про проведення декларування валютних цінностей № 1959 від 12.11.2012 року; висновок санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/120515 від 06.12.2012 року; інформацію про позитивні результати радіологічного контролю №2761 від 02.11.2012 року; сертифікат про проходження товару №310460 від 02.11.2012 року; вантажну митну декларацію № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012 року.

При цьому митну вартість позивач визначив за першим методом (за ціною договору).

18.12.2012 року відповідачем винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №408040000/2012/00093, яка винесена на підставі рішення відділу митних платежів Чернівецької обласної митниці про корегування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р. згідно з яким ціну за поставлений Товар було визначено відповідачем за шостим резервним методом, у розмірі 252 450,00 USD.

У зв'язку із цим 19.12.2012 товариство звернулося до митниці із заявою про здійснення випуску товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання декларанта, а саме - сплату до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Одночасно позивачем було подано митному органу вантажну митну декларацію 408040000/2012/016797 від 19.12.2012, заповнену з урахуванням митної вартості товару, визначеної (скорегованої) митним органом. Проте митним органом було відмовлено позивачу у здійсненні випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при чому трактуючи подачу нової вантажної митної декларації, з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом, як згоду декларанта з такою митною вартістю.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача, при цьому виходив з того, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем протиправно, тому воно підлягає скасуванню, водночас суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про його задоволення, виходив з того, що оскільки в ході судового розгляду було встановлено неправомірність збільшення митної вартості поставленого товару, з урахуванням якої позивачем було сплачено суму податку на додану вартість, надміру сплачені кошти підлягають поверненню позивачу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, водночас апеляційним судом рішення суду першої інстанції було скасовано помилково, виходячи з такого.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів.

Згідно з частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що єдиною підставою для прийняття таких рішень, було невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості, а також неможливості, на думку відповідача, використання основного методу визначення митної вартості, зважаючи на те, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: до митного оформлення не були надані специфікації; акредитив повинен був бути відкритий до 26.09.2012 включно, натомість згідно з документами акредитив відкритий 27.09.2012; згідно з додатком №1 до зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 загальна вартість товару складає 224049,38 дол. США +5%, при цьому умови щодо використання зазначених 5% невизначені; до митного оформлення не подано документ, який підтверджує числове значення та факт сплати комісійних покупцем; до митного оформлення не подано прайс-лист, завірений продавцем; також не подано страховий поліс чи сертифікат.

Проте, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вказаних доводів митного органу як підставу для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Так, специфікація поставленого товару - документ, який містить інформацію щодо кількісних та вартісних показників Товару (партії Товару), і в даному випадку таким документом є додаток № 1 від 17.09.2012 до контракту № 20120917 від 17.09.2012, який надавався позивачем для митного оформлення і в якому визначені: найменування, марка, ціна, кількість товару, умови поставки, вид упаковки, строк відвантаження, умови та порядок оплати та інші умови.

Крім того, згідно з п. 3.4. Контракту № 20120917 від 17.09.2012 оплата комісійних за підтвердження акредитиву покладається на покупця. Проте, як встановлено судами, банком, у якому було відкрито акредитив для цілей зазначеного контракту комісійні за такі послуги не виставлялись та відповідно не стягувались, що підтверджено довідкою Чернівецької філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" № 071-07/151 від 17.01.2013.Отже посилання контролюючого органу на ненадання документу, який підтверджує числове значення та факт сплати комісійних покупцем, є необґрунтованими.

Щодо вимоги митного органу подати каталоги, прейскуранти (прайс-листи), специфікації виробника товару, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларант може подати такі документи лише за їх наявності. У продавця Товару зазначені документи відсутні, що підтверджено листом Chemicfls, INC від 11.02.2012.

Також суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу, що згідно з пунктом 10.1 Контракту № 20120917 від 17.09.2012р. покупець має право за власний рахунок застрахувати поставлений згідно контракту товар, проте не зобов'язаний проводити таке страхування. Обов'язок щодо витрат на страхування на умовах CIF, відповідно до умов договору, було покладено на Продавця. Отже посилання митниці на необхідність надання позивачем страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування для підтвердження задекларованої митної вартості товару, судовою колегією відхиляються.

Відсутність витрат покупця підтверджується декларацією митної вартості № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012, а саме додатком "а" до такої декларації, де в усіх графах, у яких передбачено розмір додаткових витрат покупця містяться нульові значення.

Таким чином, зазначені відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють підприємства права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. З наявних матеріалів справи видно, що жодних розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необхідні дані.

Пояснень стосовно того, які саме вмотивовані причини та/або сумніви були у митниці вимагати додаткові документи у позивача, відповідачем надано не було, так само як і не було надано обґрунтованих пояснень, із посиланням на норми чинного законодавства, щодо підстав неприйняття до уваги наданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

За наведених вище обставин судами першої та апеляційної інстанцій було правильно встановлено, що єдиною складовою митної вартості товару позивача була сама ціна за такий товар, а тому вимога щодо подання декларантом додаткових документів з тих підстав, що подані ним документи, в порядку ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності є необґрунтованою.

Ціна товару була підтверджена Додатком № 1 до ЗЕД контракту специфікацією та рахунком-фактури (інвойсом) № 515876 від 02.11.2012, які були надані декларантом митному органу.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що рішення про коригування митної вартості, та, як наслідок, картка відмови, прийняті відповідачем протиправно.

Поряд з цим, стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак вимоги позивача в цій частині є передчасними, а висновок суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні - обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалено в цій частині нове рішення про його задоволення.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року скасувати, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді