Ухвала

від 01.04.2015 по справі 826/1960/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/52047/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Писанка А.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року

у справі №826/1960/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП"

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів просило, визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості №100270000/2013/310191/2 від 16 серпня 2013 року, №100270000/2013/310221/2 від 30 вересня 2013року, №100270000/2013/310227/2 від 08 жовтня 2013 року, №100270000/2013/310261/2 від 18 листопада 2013 року, №100250002/2013/500521/2 від 17 грудня 2013 року, №100250002/2013/500522/2 від 17 грудня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у справі № 826/1960/14 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 826/1960/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у зазначеній справі скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки оскаржені рішення прийняті відповідачем без дотримання вимог діючого законодавства України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у справі № 826/1960/14.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідність судового рішення Київського апеляційного адміністративного суду обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення другої інстанції - без змін.

На розгляд касаційного суду надійшло клопотання про заміну позивача у справі, яке мотивоване тим, що 26 вересня 2014 року в ЄДРПОУ зареєстрована державна реєстрація припинення ТОВ «Сільпо ПДВПП» (код ЄДРПОУ 38559175) в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення. Правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Сільпо ПДВПП» є ТОВ «Фоззі Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926), що підтверджує статуту ТОВ «Фоззі Фуд», зареєстрований 26 вересня 2014року.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України доводи зазначеного клопотання вважає достатніми для його задоволення, що узгоджується з приписами статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, із змісту якої вбачається, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Fisher Bay Seafood Ltd (США) (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт купівлі - продажу №517 від 20 червня 2013 року на товар: хек свіжоморожений.

Позивачем 16 серпня 2013 року подано до митного органу декларацію №100270000/2013/264481 з метою митного оформлення в митному режимі імпорту товару хек - свіжоморожений, торговельна марка «Delta Pacific Seafoods», країна виробництва: Канада, за митною вартістю 2,125 доларів США/кг.

Також позивачем були подані аналогічні ВМД № 100270000/2013/264930 від 27 вересня 2013року, № 100270000/2013/265043 від 07 жовтня 2013 року, № 100270000/2013/265557 від 18 листопада 2013 року, №100250002/2013/037681 від 17 грудня 2013 року, №100250002/2013/037682 від 17 грудня 2013 року.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення ТОВ "Сільпо ПДВПП" надано документи, перелік яких зазначений в графі 44 митних декларацій.

В поданих до митного оформлення документах разом з митними деклараціями виявлено наступні розбіжності: а саме, інвойсах зазначені інші умови оплати ніж ті, що передбачені контрактом № 517 п.8.1. від 20 червня 2013 року.

Витребуванні документи у позивача, надані не в повному обсязі.

Після опрацювання документів митним органом прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості № 100270000/2013/310191/2 від 16 серпня 2013 року, № 100270000/2013/310221/2 від 30 вересня 2013 року, № 100270000/2013/310227/2 від 08 жовтня 2013 року, №100270000/2013/310261/2 від 18 листопада 2013 року, № 100250002/2013/500521/2 від 17 грудня 2013 року, №100250002/2013/500522/2 від 17 грудня 2013 року.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.

Складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/50242, №100270000/2013/50251, №100270000/2013/50293, №100270000/2013/00054, №100270000/2013/00055.

Рішення обґрунтовані тим, що в наданих платіжних документах містяться посилання на інвойси, але суми за інвойсами суттєво відрізняються від тих, що заявлені в платіжних дорученнях. Отже, неможливо ідентифікувати якої партії товару стосуються надані платіжні доручення.

Також декларантом на письмову вимогу митного органу, подані не в повному обсязі додаткові документи, які вимагались митницею для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частин 3, 6 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Такими підставами можуть бути наступні обставини:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що у оскаржуваних рішеннях підставою для сумніву у задекларованій вартості Митницею зазначено, що прас листи пропечатані печаткою фірми із підписом, але не містять інформацію стосовно сайтів для пошуку та контактів із фірмами у мережі Інтернет.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі підстави необґрунтованими, оскільки відсутність інформації стосовно сайтів не може бути підставою для сумнівів у задекларованій вартості, а також звертає увагу на необов'язковість подання цього документу.

Крім того, митний орган вказує на подання не в повному обсязі додаткових документів, а саме висновків про якість вартість характеристик товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.

Однак, в процесі розгляду справи Митницею не доведено мету витребування у декларанта вказаних вище висновків та необхідність з'ясування певних даних, які підтвердять правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за ціною контракту.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваної митної декларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 23 квітня та 01 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14).

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд» про заміну товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд» - задовольнити.

Замінити товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд».

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі №826/1960/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: