Ухвала

від 23.02.2015 по справі

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2015р. м. Київ К/9991/78843/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011

у справі № 2а-16572/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон - сервіс»

до 1. Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова;

2. Державної податкової адміністрації у Харківській області

про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 29.06.2010 № 0000321504/0, від 21.08.2010 № 0000321504/1, від 21.10.2010 № 0000321504/2, від 28.12.2010 № 0000321504/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 14000 грн., в т.ч. 10000 грн. основного платежу та 4000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Московському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 4.2, 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 30.05.1997 № 166, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054, ст. 128 Конституції України, ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем 16.03.2010 через систему АІС «Бест-Звіт» до податкової інстанцій відправлено Декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року та Додаток № 5 до неї.

У зв'язку з неправильним зазначенням у вказаній декларації податкового номеру контрагента, за операціями з яким позивачем сформовано податковий кредит в сумі 10000 грн., а саме: замість правильного номеру 365748904655 (ТОВ «ТПК» код ЄДРПОУ 36574893) помилково зазначено номер 346567204635 (ТОВ «Агрокапітал-СВ код ЄДРПОУ 34656722»), позивачем 22.04.2010 надіслано Додаток до Декларації з ПДВ за лютий 2010 року з позначкою «уточнюючий» з виправленням відповідних помилок.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2010 № 0000321504/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 14000 грн., в тому числі: 10000 грн. основного платежу та 4000 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 14.06.2010 № 7034/15-407/32236010, про порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за лютий 2010 року податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Агрокапітал-СВ».

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0000321504/1, від 21.10.2010 № 0000321504/2 та від 28.12.2010 № 0000321504/3.

Контролюючий орган ставить під сумнів правомірність формування позивачем податкового кредиту, посилаючись на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність операцій з ТОВ «Агрокапітал-СВ».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181 -ІІІ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону ) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Судам попередніх інстанцій достовірно встановлено, що уточнюючий розрахунок від 22.04.2010 не було визнано податковим органом неподатковою звітністю у порядку, передбаченому абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Законом № 2181 ІІІ, та було прийнято.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для неврахування податковим органом під час проведення перевірки показників уточнюючої звітності позивача.

Разом з тим, надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту за лютий 2010 року, слід застосовувати положення п. 7.4, п. 7.5 Закону № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Закону, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б ставили під сумнів правомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2010 року за операціями з ТОВ «ТПК».

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з вказаним контрагентом, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами достовірно встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит за лютий 2010 року за операціями з ТОВ «ТПК», що підтверджується уточнюючим розрахунком від 22.04.2010, який подано відповідачу до проведення перевірки та який не було визнано неподатковою звітністю.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з судами, що встановлені податковим органом обставини щодо операцій позивача з ТОВ «Агрокапітал-СВ» є помилковими.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованими, а доводи податкового органу, зазначені в касаційній скарзі - безпідставними.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун