Ухвала

від 30.03.2015 по справі 2а-1670/6406/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2015 р. м. Київ К/9991/14720/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Полтаві)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі №2а-1670/6406/11

за позовом Приватного підприємства «Науково - виробнича фірма «Сітек Плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0001042310 від 18.07.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві на правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд», ПНВП «Енергомаш», ПП «ІВК «Алекс хіт», ПП «Абріс трейд» за період з 01.11.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 № 5723/23-5/36195832.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33270 грн., з огляду на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» та ПП «Абріс трейд», у яких відсутні матеріально-технічні та трудові ресурси, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, видані ними податкові накладні не відповідають вимогам законодавства України, договори поставки укладались в усній формі, фактичні господарські відносини не підтверджуються.

На підставі акта перевірки, 18.07.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001042310, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 41588 грн., у тому числі за основним платежем - в сумі 33270 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 8318 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкових накладних є обов?язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. У позивача відсутні належні докази, які б достовірно свідчили про фактичне існування господарських операцій з придбання товарів у ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» та ПП «Абріс трейд».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що право позивача на формування податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів у ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» та ПП «Абріс трейд», підтверджується податковими накладними, виданими платниками ПДВ, у той час як порушення контрагентами порядку обліку та звітування по податкам не обмежує права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту.

Судова колегія знаходить правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» та ПП «Абріс трейд» з огляду на не підтвердження їх реального характеру.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» та ПП «Абріс трейд».

Згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2011 у кримінальній справі №1-276/11, з метою прикриття злочинної діяльності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 маючи умисел на заняття фіктивним підприємництвом, з метою прикриття незаконної діяльності, без мети ведення статутної діяльності, створювали та придбавали суб'єкти підприємницької діяльності, а саме ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» та ПП «Абріс трейд» та оформлювали безтоварні операції. Зазначеним вироком ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою ст. 28, частиною другою ст.205, частиною другою ст. 366 Кримінального кодексу України та призначено відповідні покарання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні бухгалтерські документи, а саме, видаткові та податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями, не є належно оформленими - підписаними повноважними особами та такими, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, чи послуг, що збігається з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 у справі №21-421а11 за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської СДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, за встановлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, формування податкового кредиту не може бути визнано обґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун