Постанова

від 23.06.2009 по справі 2а-2533/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД

                                                                                                                        Справа

№2а-2533/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня

2009р.                                                                    

м. Львів

Львівський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого

- судді                                                                 

Сакалош В.М.

при

секретарі судового засідання                                           Лоза

Ю.Я.

розглянув

адміністративну справу за позовом

Позивача-1: 

ОСОБА_1м. АДРЕСА_1

Позивача-2: 

ОСОБА_2, м.АДРЕСА_2, Львівська область,

Відповідача-1: 

Львівської обласної державної адміністрації, м.АДРЕСА_3

Відповідача-2: 

Управління з питань внутрішньої політики Львівської обласної державної

адміністрації, м.АДРЕСА_3

Третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 

ОСОБА_1 в м.АДРЕСА_2. Львівська область

про 

часткове скасування розпорядження Представника Президента України у

Львівській області, зобов'язання поновити реєстраційну справу релігійної

громади та видати свідоцтво про державну реєстрацію релігійної громади,

скасування державної реєстрації юридичної особи-релігійної громади ОСОБА_2 в

м.АДРЕСА_2 церкви ОСОБА_1 та визнання недійсними свідоцтва про державну

реєстрацію цієї громади її круглої печатки та кутового штампу.

за

участю представників:

від

позивача-1: -  Марцинів В.П.,

від

позивача-2:  - Ковалик О.В., Босак Л.О. - представники;

від

відповідача-1:  Буряк О.Я.;

від

відповідача-2:  не з'явився ;

від

третьої особи:  Дашинич О.П., Гавриляк Г.Я. - представники,

свідків:ОСОБА_8, Ніколаєва Т.Г.,

в с т а н о в и в :

Позовну заяву подано позивачем - 1 - ОСОБА_1, м.

АДРЕСА_1позивачем - 2 - Резиденцією Предстоятеля ОСОБА_1 у західному регіоні

Вікарний деканат у Львівській області, м.АДРЕСА_3позивача - 3 - Релігійної

громади ОСОБА_1 ОСОБА_1, м.АДРЕСА_2, Львівська область, до відповідача - 1 -

Львівської обласної державної адміністрації, м.АДРЕСА_3до відповідача - 2 -

Управління з питань внутрішньої політики Львівської обласної державної

адміністрації, м.АДРЕСА_3про скасування п. 5.3.1. розпорядження представника президента

України у Львівській області №459 від 04.06.1993 р. “Про реєстрацію статутів

релігійних громад і передачу культових будівель”; зобов'язання Львівської

обласної державної адміністрації поновити реєстраційну справу релігійної

громади ОСОБА_1 ОСОБА_1, м.АДРЕСА_2, Львівська область; видати релігійній

громаді ОСОБА_1 ОСОБА_1 свідоцтво про державну реєстрацію; скасування державної

реєстрації релігійної громади ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2 Церкви ОСОБА_1; визнання

недійсними свідоцтва серії НОМЕР_1, видане державним реєстратором АДРЕСА_2

районної державної адміністраціїОСОБА_3 про державну реєстрацію релігійної

громади ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2 Церкви ОСОБА_1, № запису НОМЕР_4; круглу печатку

(НОМЕР_2) та кутовий штамп (НОМЕР_3) релігійної громади ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2 Церкви

ОСОБА_1.

Заявою, поданою через канцелярію суду 25.06.2007 р.

позивачі додатково просять визнати недійсним протокол зборів громади церкви

ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 від 16.05.2007 р., уточнивши заявою, поданою через

канцелярію суду 04.07.2007 р., що дата протоколу була вказана помилково;

просять визнати недійсним протокол зборів громади церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 від

16.05.1993 р..

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя

Станько Л.Л.) від 22.01.2007 р. у справі №02-4/3-13 позивачам відмовлено у відкритті

провадження в адміністративній справі. Ухвалою Львівського апеляційного

господарського суду від 11.04.2007 р. було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1

та Релігійної громади ОСОБА_1 ОСОБА_1, ухвалу господарського суду Львівської

області від 22.01.2007 р. в адміністративній справі №02-4/3-13 скасовано, а

матеріали справи повернуто в господарський суд Львівської області для розгляду

по суті.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя

Довга О.І.) від 01.06.2007 р.  у справі

№3/339-10/181 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд на

26.06.2007 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.08.007 р. було

виключено  з числа позивачів Резиденцію

Предстоятеля ОСОБА_1 у Західному регіоні, Вікарний деканат у Львівській

області, оскільки така не має статусу юридичної особи. Розпорядженням голови

господарського суду Львівської області від 15.08.2007 р. призначено

колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Постановою господарського суду Львівської області від

01.10.2007 р. у справі №3/339-10/181 позов було задоволено частково, визнано

нечинним та скасовано підпункт 5.3.1. пункту 5.3. частини 5 розпорядження

Представника Президента України у Львівській області від 04.06.1993 р. №459

“Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель”. В

частині вимог щодо припинення юридичної особи - релігійної громади ОСОБА_2 в

м.АДРЕСА_2 церкви ОСОБА_1, визнання недійсним запису до Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної

реєстрації (перереєстрації) та що стосується зобов'язання поновити реєстраційні

документи ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2, Самбірського району. Львівської області -

закрито провадження у справі, а в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою

Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 р. у справі

№22-а-1966/08 апеляційні скарги задоволено частково; постанову господарського

суду Львівської області від 01.10.2007 р. у справі №3/339-10/181 у частині

задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасовано і прийнято нову

постанову, якою у задоволенні її вимог відмовлено; у частині задоволення

позовних вимог релігійної громади ОСОБА_1 ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 Самбірського

району скасовано та постановлено ухвалу про залишення її позовної заяви без

розгляду; а в решті постанову господарського суду Львівської області від

01.10.2007 р. у справі №3/339-10/181 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від

26.02.2009 р. у справі №К-8844/08 касаційні скарги ОСОБА_1 та релігійної

громади ОСОБА_1 ОСОБА_1 в м.АДРЕСА_2 Самбірського району Львівської області

задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду

від 10.06.2008 р. та постанову господарського суду Львівської області від

01.10.2007 р. скасовано, а справу направлено до адміністративного суду першої

інстанції на новий розгляд.

При цьому, Вищий адміністративний суд України не

погодився із висновком судових інстанцій щодо відмови у задоволенні позову

ОСОБА_1виходячи з того, що оскаржуване розпорядження представника президента

України у Львівській області не порушує прав ОСОБА_1та не зачіпає її інтересів,

оскільки ОСОБА_1як юридична особа на час реєстрації змін до статуту ОСОБА_1РПБ

м.АДРЕСА_2 не була зареєстрована; а також із висновком Львівського апеляційного

адміністративного суду, який залишив без розгляду позовну заяву релігійної

громади ОСОБА_1РПБ м.АДРЕСА_2, виходячи з того, що після прийняття

розпорядження представником президента України у Львівській області №459 від

04.06.1993 р. “Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових

будівель” така юридична особа припинила своє існування, а тому не може

вважатись належним позивачем по справі.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що

відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України “Про свободу совісті і релігійні

організації”, релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з

моменту реєстрації їх статуту (положення) у обласній державній адміністрації, а

статут ОСОБА_1РПБ м.АДРЕСА_2 зареєстрований рішенням виконавчого комітету

Львівської обласної ради №552 від 15.10.1991 р., оспорюваним пунктом 5.3.1.

розпорядження представника президента України у Львівській області №459 від

04.06.1993 р. “Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових

будівель” змінено назву юридичної особи ОСОБА_1РПБ м.АДРЕСА_2 на УПЦ РПБ

Київського патріархату м.АДРЕСА_2. Реорганізація чи ліквідація вказаної

юридичної особи не відбулась, а тому відсутні підстави для залишення позовної

заяви без розгляду.

Вищий адміністративний суд України також визнав

передчасним висновок господарського суду Львівської області про часткове

задоволення позовних вимог про визнання незаконним пп. 5.3.1. оспорюваного

розпорядження разом із закриттям провадження у справі в частині вимог про

визнання недійсним протоколу зборів громади парафіян церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2

від 16.05.1993 р., свідоцтва про державну реєстрацію релігійної громади УПЦ КП

в м.АДРЕСА_2 церкви ОСОБА_1, оскільки відповідно до ст. 12, ч. 6 ст. 14 Закону

України “Про свободу совісті та релігійні організації”, саме на загальних

зборах віруючих громадян вирішуються питання, пов'язані з діяльністю релігійної

організації як юридичної особи, яка користується правами і несе обов'язки відповідно

до законодавства і статуту. Відповідно до п. 6.1. статуту парафії м.АДРЕСА_2

Церкви ОСОБА_1 Львівської єпархії УАПЦ, затвердженого 08.07.1991 р. і

зареєстрованого 15.10.1991 р. право внесення змін і доповнень до статуту надано

Парафіяльним Зборам. За таких обставин, вимога до суб'єкта владних повноважень

про державну реєстрацію статутів, припинення юридичної особи, внесення змін до

статутів тощо є похідною вимогою, а предметом спору є визнання недійсним

рішення загальних зборів парафіян. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги

на вимоги позивачів визнати недійсним протокол зборів громади від 16.05.1993 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від

31.03.2009 р. (суддя Сакалош В.М.) відкрито провадження у справі №2а-2533/09/1370

та призначено справу до розгляду на 24.04.2009 р.. Розгляд справи відкладався

на 27.05.2009 р. з мотивів, зазначених в ухвалі суду.  

Представникам сторін та третьої особи, роз'яснено їх

права та обов'язки, передбачені в ст. ст. 49, 54 КАС України.

Представники позивачів позов підтримали з мотивів,

зазначених у позовній заяві, заявах. Ствердили, зокрема, що 20.12.2005 р.

релігійній громаді ОСОБА_1ОСОБА_1 стало відомо про намагання церковного

комітету перевести громаду без її відома і згоди у підпорядкування Київському

патріархату, а 25.01.2006 р. на розширеній нараді за участю представників

громади у відділі в справах релігії на національностей управління з питань

внутрішньої політики стало відомо про те, що 04.06.1993 р. розпорядженням

представника президента України №459 було зареєстровано зміни до статуту

релігійної громади, якими у назві статуту парафії та у всьому тексті замість

слів “ОСОБА_1” були внесені слова “ОСОБА_1”. У зв'язку із цим просять поновити

строк на оскарження.

Оспорюваний пункт розпорядження вважають незаконним,

враховуючи, що протокол парафіяльних зборів від 16.05.1993 р., на підставі

якого було винесено це розпорядження, сфальсифікований, не містить даних про

результати голосування учасників та про зміни до статуту, які були схвалені

цими зборами. В супереч п. 5.17. Статуту парафії, настоятель церкви не

головував та не був присутній на цих зборах взагалі.

Парафіяльними зборами 19.02.2006 р. було висловлено

недовіру церковному комітету, очолюваному ОСОБА_4., обрано новий церковний комітет

та підтверджено статус церкви - УАПЦ. Тим не менш, державним

реєстраторомОСОБА_3 було видано свідоцтво юридичної особи громаді УПЦ КП на

підставі оскаржуваного розпорядження. Просять позов задовольнити з урахуванням

збільшених позовних вимог.

Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав,

викладених у запереченні на позов та додаткових поясненнях. Посилається на

право релігійної громади змінити свою конфесійну належність, звернення

релігійної громади із заявою про реєстрацію відповідних змін до статуту у

встановленому порядку. Посилається на пропуск строку позовної давності. Просить

у позові відмовити.

Відповідач -2 позов заперечив з мотивів, зазначених у

поясненнях. Ствердив, зокрема, що станом на дату розгляду справи судом не існує

релігійної громади ОСОБА_1в м.АДРЕСА_2, а існує релігійна громада УПЦ КП

м.АДРЕСА_2, якою, внаслідок оскаржуваних змін до статуту, стала релігійна

громада ОСОБА_1м.АДРЕСА_2. Просить у позові відмовити.

Представники третьої особи на стороні відповідачів, яка

не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов заперечили з мотивів,

зазначених у запереченнях, поясненнях. Ствердили, зокрема, що зміни до статуту

релігійної громади УАПЦ, які призвели до зміни до конфесійної приналежності,

були зареєстровані оспорюваним розпорядженням з ініціативи релігійної громади.

Вважає, що права позивача - 1 не порушувались та не зачіпаються, а тому позивач

- 1 є неналежним позивачем у справі. Посилаються на сплив строків позовної

давності. Просять у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому,

засіданні пояснення представників, дослідивши наявні у справі докази в їх

сукупності, вживши заходів до виконання обов'язкових вказівок Вищого

адміністративного суду України, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, копії

Свідоцтва про державну реєстрацію статуту релігійної громади від 27.04.2003 р.

НОМЕР_5 27.04.2003 р. було зареєстровано статут (у новій редакції)

ОСОБА_1згідно з рішенням ради (дорадчого органу) Управління у справах

релігійних організацій від 05.06.1995р. (протокол №5) Міністерства України у

справах національностей, міграції та культів і затверджено наказом Міністра

№176 від 06.06.1995 р.. 15.10.1991 р. було видано Свідоцтва про реєстрацію

релігійної громади, згідно із яким 15.10.1991 р. було зареєстровано статут

ОСОБА_1 в містіАДРЕСА_2 Самбірського району Львівської області. Згідно із

довідкою Головного управління статистики у м. Києві від 26.07.2007р. №495,  позивач - 1 значиться в Єдиному державному

реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 48 КАС України здатність мати

процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві

(адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами

України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими

державними органами, органами влади Автономної республіки Крим, органами

місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами,

підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Тобто,

адміністративна процесуальна правоздатність у юридичних осіб виникає з моменту

їх створення у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про свободу совісті та

релігійні організації», релігійна організація визначається юридичною особою з

моменту реєстрації її статуту. Релігійна організація як юридична особа

користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і

свого статуту. Належних доказів відсутності у позивачів прав юридичної особи,

чи їх припинення у встановленому законом порядку, виключення з Єдиного

державного реєстру підприємств, установ та організацій, суду не надано,

натомість, такий статус випливає з норм закону та підтверджується наявними у

справі матеріалами.

Крім цього, Вищий адміністративний суд України в ухвалі

від 26.02.2009 р. зазначив, що відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України “Про

свободу совісті і релігійні організації”, релігійні громади одержують

правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту (положення) у

обласній державній адміністрації, а статут ОСОБА_1РПБ м.АДРЕСА_2 зареєстрований

рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради №552 від 15.10.1991 р.,

оспорюваним пунктом 5.3.1. розпорядження представника президента України у

Львівській області №459 від 04.06.1993 р. “Про реєстрацію статутів релігійних

громад і передачу культових будівель” змінено назву юридичної особи ОСОБА_1РПБ

м.АДРЕСА_2 на УПЦ РПБ Київського патріархату м.АДРЕСА_2. Реорганізація чи

ліквідація вказаної юридичної особи не відбулась, а тому відсутні підстави для

залишення позовної заяви без розгляду.

08.07.1991 р. керуючим Львівсько-галицькою Метрополією -

єпископом Данилом було затверджено статут парафії м.АДРЕСА_2 церкви ОСОБА_1,

благочиння Самбірське, Львівської Єпархії ОСОБА_1. Рішенням виконавчого

комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 15.10.1991 р. №552

«Про реєстрацію статутів релігійних громад» було зареєстровано статут

релігійної громади ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2. Виконавчим комітетом Львівської обласної

ради народних депутатів видано Свідоцтво про реєстрацію релігійної громади від

15.10.1991 р. №552/218., яким зареєстровано статут релігійної громади ОСОБА_1 в

містіАДРЕСА_2, Самбірського району Львівської області. Відповідно до довідки

Львівського обласного управління статистики від 18.07.1996 р. №1433 релігійна

громада ОСОБА_1 ОСОБА_1 була включена до Єдиного державного реєстру підприємств

та організацій України на підставі рішення виконавчого комітету Львівської

обласної ради народних від 15.10.1991 р. №552/218 і вказаній громаді присвоєно

ідентифікаційний код 23976407.

Відповідно до п. 6.1. статуту, право внесення змін і

доповнень до даного статуту мають парафіяльні збори в тому ж порядку і в той же

термін, що і реєстрація статуту згідно ст. 14 Закону України “Про свободу

совісті і релігійні організації”. Згідно із п. 5.4. статуту, настоятель завжди

є головуючим на Парафіяльних зборах, а відповідно до п. 5.13. статуту, протокол

засідання Парафіяльних зборів підписує голова зборів і секретар. Пунктом 5.12

статуту передбачено, що копію протоколу парафіяльних зборів потрібно подати

своєму Благочинному.

Відповідачами і третьою особою стверджується, що

16.05.1993 р. були проведені збори громади церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2, на яких

були присутні 500 парафіян і якими було прийнято рішення зареєструвати зміни і

доповнення до статуту ОСОБА_1парафії м.АДРЕСА_2. Зазначене рішення було

оформлене оскаржуваним протоколом зборів громади церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 від

16.05.1993 р., на якому проставлені підписи десяти членів релігійної громади.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, на

парафіяльних зборах було присутні 500 парафіян, однак списку цих осіб до

вказаного протоколу не долучено та до матеріалів справи не додано, хоча

відповідно до п. 5.9 статуту, парафіяльні збори складаються з членів, які

утворюють дану парафію: кліриків, мирян, які досягли 18-річного віку,

перебувають у церковному спілкуванні та відзначаються християнською мораллю.

Відсутність списку унеможливлює з'ясування правомірності участі у даних зборах

зазначених учасників. Протокол не підписаний головою і секретарем зборів,

голова та секретар зборів обрані не були, що підтверджується змістом проколу.

Водночас, серед десяти осіб, які підписали протокол, відсутній підпис

настоятеля церкви, який повинен був головувати на усіх парафіяльних зборах, що

порушує вимоги статуту.

Враховуючи обставини справи та посилання позивача, судом

вживались заходи до з'ясування обставин підписання зазначеного протоколу та

заяви від 19.05.1993 р. про подання змін і доповнень до статуту на реєстрацію.

Як вбачається з заяв мешканців м.АДРЕСА_2 ОСОБА_5від 10.06.2007 р.,ОСОБА_6від

16.06.2007 р. таОСОБА_7 від 18.06.2007 р., чиї прізвища та підписи вказані у

протоколі зборів громади церкви ОСОБА_1 мАДРЕСА_2 від 16 травня 1993 р. та

заяві на реєстрацію змін та доповнень до статуту релігійної громади ОСОБА_1

м.АДРЕСА_2 від 19.05.1993 р, останні стверджують, що згаданих вище зборів не

проводилось та вони не підписували ні протоколу, ні заяви, а підписи в

протоколі і заяві навпроти їхніх прізвищ не відповідають дійсності та є сфальсифікованими.

На належність підписів цим особам інші особи, які беруть участь у  справі не посилались, твердження, вміщені у

заявах, не оспорювали, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не

подавали. ОСОБА_7та ОСОБА_5. допитувались в якості свідків, підтвердили надані

в заявах пояснення, ствердили, що не мали і не мають бажання змінювати

конфесійну приналежність.

Надав покази у якості свідка священикОСОБА_8,

зазначивши, що працює на посаді настоятеля Церкви ОСОБА_1 ОСОБА_1 парафії

смт.АДРЕСА_2 з травня 1993 року по сьогоднішній день. Про вищезгадані збори

йому повідомлено не було, а також і про зміни до статуту церковної громади.

Також вказав, що при початку будівництва, ним та владикою

АрхієпископомОСОБА_9священником - владикою із Бразилії ОСОБА_10було закладено

ампулу із грамотою про належність храму.

За клопотанням третьої сторони судом було допитано

свідків ОСОБА_11 яка стверджувала, що збори проводили дві особи жіночої статі,

прізвищ яких вона не пам'ятає, та свідків ОСОБА_12. та ОСОБА_13., які

підтвердили проведення зборів.  

Зі змісту оспорюваного протоколу також не вбачається, як

відбувалось голосування з питання порядку денного, яка кількість учасників

парафіяльних зборів проголосувала за нього; які саме зміни до статуту було

вирішено внести.

За приписом ст. 12 Закону України «Про свободу совісті

та релігійні організації» статут (положення) релігійної організації, який

відповідно до цивільного законодавства визначає її   правоздатність, підлягає реєстрації у порядку,

встановленому ст. 14 цього закону. Статут (положення) релігійної організації

приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах,

конференціях. Статут (положення) релігійної організації повинен містити, крім

інших, положення   про   порядок внесення змін і доповнень до статуту

(положення) релігійної організації. Відповідно до ст. 14 цього закону в

редакції, чинній на момент винесення оспорюваного розпорядження, для одержання

релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не

менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву

та статут (положення) на реєстрацію до виконавчого комітету обласної, Київської

і Севастопольської міських рад народних депутатів, а у Республіці Крим - до

Уряду Республіки Крим. Зміни і, доповнення статутів (положень) релігійних

організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і

реєстрація статутів (положень).

Враховуючи наведене, оформлене оспорюваним протоколом

рішення суперечить вимогам статуту, та, відповідно, ч. 2 ст. 14 Закону України

“Про свободу совісті і релігійні організації”, відповідно до якої статут

(положення) (а також зміни до них) релігійної організації приймається на

загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Враховуючи факт не підписання такого протоколу щонайменш трьома з десяти

зазначених у ньому осіб, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 14 вказаного

закону, заява підлягає підписанню громадянами у кількості не менше десяти

чоловік; відсутність, а не лише не головування на цих зборах настоятеля, за

відсутності будь-яких доказів повідомлення його у визначеному статутом порядку

про таке рішення, суд приходить до висновку, що факт проведення таких

парафіяльних зборів та прийняття на них зазначених рішень спростовується

матеріалами справи.

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду

України Львівським окружним адміністративним судом надавалась можливість

позивачам уточнити позовні вимоги у відповідності до приписів ухвали касаційної

інстанції. Не зважаючи на це, вимог про визнання незаконним та скасування не

протоколу зборів громади від 16.05.1993 р., а рішення зборів громади від

16.05.1993 р., оформленого протоколом від 16.05.1993 р. заявлено не було.

Згідно із ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів

поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних

повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових

актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності. Відповідно до п. 2 інформаційного

листа Верховного Суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005 р., необхідною та

єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних

управлінських функцій, при цьому, ці функції повинні здійснюватись суб'єктом

саме у спірних правовідносинах.

Однак, суб'єкт прийняття рішення, оформленого

оспорюваним протоколом від 16.05.1993 р. не носить характеру суб'єкта владних

повноважень щодо позивачів та, окрім того, даним протоколом оформлялось рішення

від імені релігійної громади ОСОБА_1ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2, а відтак в цій частині

позовні вимоги щодо скасування зазначеного протоколу безпідставно звернуті до

відповідачів.

Справа за вимогами про скасування рішень, прийнятих

суб'єктами не владних повноважень, залежно від суб'єктного складу, підлягає

розгляду у місцевих загальних судах чи господарських судах. Згідно із п. 1 ч. 1

ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить

розглядати в порядку адміністративного судочинства, із наданням наведених вище

роз'яснень того, до юрисдикції якого суду належить розгляд такої вимоги.

Згідно із ст. 8 Закону України “Про свободу совісті та

релігійні організації”, релігійна громада є місцевою релігійною організацією

віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або

толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного  задоволення релігійних потреб. Держава визнає

право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних

питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам

(управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Належних доказів прийняття у

встановленому порядку позивачем - 2 рішення про зміну конфесійної належності

суду надано не було, чим спростовуються посилання відповідачів.

Тим не менш, пунктом 5 розпорядження Представника

Президента України у Львівській області від 04.06.1993 р. №459 «Про реєстрацію

статутів релігійних громад і передачу культових будівель» зареєстровано зміни

до статутів релігійних громад, у тому числі позивача - 2, замінивши слова

«ОСОБА_1», «Українська Православна Церква» на «Українська Православна Церква

Київського Патріархату», зокрема по Самбірському районі (п.п. 5.3.1) УПЦ-КП,

м.АДРЕСА_2 (зареєстровано статут ОСОБА_1рішенням облвиконкому від 15.10.91р.

№552). Зазначеним по-суті було змінено конфесійну належність громади без

рішення останньої, що суперечить закону.

Як вбачається з преамбули вказаного розпорядження

Представника Президента України у Львівській області від 04.06.1993 р. № 459

підставою для його прийняття були документи, подані релігійними громадами,

пропозиції міської і районних державних адміністрацій та вимоги чинного на той

час законодавства. Однак, з наведеного вище вбачається, що подані для

реєстрації змін до статуту документи суперечили вимогам законодавства та самого

статуту.

Органом реєстрації не взято до уваги, що до протоколу

зборів громади парафіян церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 від 16.05.1993 р. не додано

списку парафіян, які брали участь у цих зборах, а відтак невідомо чи збори є

повноважними, протокол не містить положення які саме зміни і доповнення до

Статуту релігійної громади прийняті парафіяльними зборами та результати

голосування, не підписаний у відповідності до вимог п. п. 5.4 та 5.13 статуту

парафії м.АДРЕСА_2 церкви ОСОБА_1, благочиння Самбірське Львівської Єпархії

ОСОБА_1що, в світлі вимог п. 5 ч. 3 ст. 12 Закону України “Про свободу совісті

та релігійні організації”, згідно із якою статут повинен містити, зокрема,

порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної

організації, свідчить, про недотримання реєструючим органом при винесенні

оспорюваного розпорядження у відповідній частині вимог законодавства.

Оспорюваним пунктом розпорядження порушено також права

та інтереси позивача - 1. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про свободу

совісті та релігійні організації» держава захищає права та законні інтереси

релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і

світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не

сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними

організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови

релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава

не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

За приписом ст. 7 цього ж Закону релігійні організації в Україні утворюються з

метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і

діють відповідно до своєї ієрархічної та інститутської структури. Оспорюваним

пунктом у відсутність на те правових підстав та документально підтвердженої

згоди релігійної громади УПАЦ церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 Самбірського району

фактично було змінено її віросповідну (конфесійну) приналежність, що в

організаційній структурі Патріярхії ОСОБА_1 в Україні має наслідком порушення

прав, свобод та законних інтересів цієї релігійної організації та релігійної

громади, яка перебуває під православною юрисдикцією УАПЦ.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним

та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади,

органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування,

якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або

інтереси. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги

позивача - 2 в цій частині слід задовольнити.

В матеріалах справи знаходиться копія статуту релігійної

громади ОСОБА_2 церкви ОСОБА_1 у м.АДРЕСА_2 Самбірського району,

затвердженого   керуючим

Дрогобицько-Самбірською Єпархією архієпископом Феодосієм 21.02.2006 р., та

зареєстрованого оспорюваним розпорядженням 

№459 від 04.06.1993 р. Однак, в матеріалах реєстраційної справи

релігійної громади ОСОБА_1м.АДРЕСА_2 Самбірського району відсутнє свідоцтво про

реєстрацію статуту релігійної громади ОСОБА_2 у м.АДРЕСА_2 Самбірського району

церкви ОСОБА_1, а містяться лише зміни до статуту парафії м.АДРЕСА_2

Самбірського району Львівсько-Дрогобицької єпархії ОСОБА_1 в частині зміни

назви парафії з ОСОБА_1на УПЦ- Київський Патріархат, зареєстрованих оспорюваним

розпорядженням Представника Президента України у Львівській області №459 від

04.06.1993 р.. Водночас, на титульному листку згаданого вище статуту релігійної

громади УПЦ Київського Патріархату у м.АДРЕСА_2 Самбірського району церкви ОСОБА_1

міститься запис про його реєстрацію на підставі вищевказаного Розпорядження

Представника Президента України у Львівській області від 04.06.1993 р. №459. З

врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що реєстрація статуту

релігійної громади УПЦ Київського Патріархату у м.АДРЕСА_2 Самбірського району

церкви ОСОБА_1 у встановленому ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та

релігійні організації» не проводилась.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі

від 26.02.2009 р., відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України “Про свободу

совісті і релігійні організації”, релігійні громади одержують правоздатність

юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту (положення) у обласній

державній адміністрації, а статут ОСОБА_1РПБ м.АДРЕСА_2 зареєстрований рішенням

виконавчого комітету Львівської обласної ради №552 від 15.10.1991 р.,

оспорюваним пунктом 5.3.1. розпорядження представника президента України у

Львівській області №459 від 04.06.1993 р. “Про реєстрацію статутів релігійних

громад і передачу культових будівель” змінено назву юридичної особи ОСОБА_1РПБ

м.АДРЕСА_2 на УПЦ РПБ Київського патріархату м.АДРЕСА_2. Реорганізація чи

ліквідація вказаної юридичної особи не відбулась. З урахуванням наведеного,

позовні вимоги про зобов'язання Львівської обласної державної адміністрації

поновити реєстраційну справу позивача - 2 є безпідставними. Безпідставними

також є вимоги про зобов'язання Львівської обласної державної адміністрації

видати позивачу - 2 свідоцтво про державну реєстрацію, оскільки таке свідоцтво

позивачу - 2 було видане виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних

депутатів від 15.10.1991 р. №552/218 і таке свідоцтво на дату розгляду справи

судом, враховуючи встановлені по справі обставини, не втратило чинність. У той

же час, доказів звернення позивача - 2 до відповідача - 1 у встановленому

порядку для отримання свідоцтва про державну реєстрацію нового взірця чи його

заміни суду надано не було, як і доказів безпідставної відмови у його наданні.

Позивачі також просять скасувати державну реєстрацію

релігійної громади ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2 Церкви ОСОБА_1, не зважаючи на

відсутність доказів окремої державної реєстрації цієї громади; визнати

недійсними свідоцтво серії НОМЕР_1, видане державним реєстратором АДРЕСА_2

районної державної адміністраціїОСОБА_3 про державну реєстрацію релігійної

громади ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2 Церкви ОСОБА_1, № запису НОМЕР_4; круглу печатку

(НОМЕР_2) та кутовий штамп (НОМЕР_3) релігійної громади ОСОБА_2 в м.АДРЕСА_2

Церкви ОСОБА_1. Однак, належних доказів порушення цим прав чи охоронюваних

законом інтересів позивачів, позивачі не надали. Крім того, ст. 16 ЦК України

не передбачає таких способів захисту цивільного права, а законодавство не

передбачає підстав та можливостей для визнання недійсними печатки, штампу та свідоцтва

про державну реєстрацію. Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на

захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або

оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить

загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 35 Конституції України

закріплено норму прямої дії, яка передбачає, що кожен має право на свободу

світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку

релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособове чи

колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежено законом лише в інтересах охорони

громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод

інших людей. З урахуванням наведеного, в цій частині позовні вимоги задоволенню

не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

.встановлюється  річний строк, який, якщо

не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріалами справи,

зокрема, довідкою Головного управління статистики у Львівській області від

18.06.2007 року № 20-09/1644 підтверджується, що позивач - 2 дізнався про

порушення свого права лише у 2006 році. З огляду на наявні у справі докази,

релігійна громада ОСОБА_1церкви ОСОБА_1 у м.АДРЕСА_2 Самбірського району не

знала про прийняття розпорядження Представника Президента України у Львівській

області від 04.06.1993 р. .№459 «Про реєстрацію статутів релігійних громад і

передачу культових будівель», фактично надалі функціонувала як релігійна

організація ОСОБА_1що підтверджується зверненнями до голови Львівської ОДА від

10.04.2006р., голови Львівської обласної ради від 25.10.2006 р., відповіддю

управління з питань внутрішньої політики Львівської ОДА від 05.05.2006р.

№378/10 на звернення релігійної громади ОСОБА_1церкви ОСОБА_1, а також тим, що

стосовно неї та на її звернення приймались рішення органів місцевого

самоврядування, зокрема рішення Рудківської міської ради від 31.05.1994 р. №5

«Про узаконення будівництва церкви ОСОБА_1»; від 31.08.1994 р. №6 «Про дозвіл

будівництва стайні і літньої кухні на земельній ділянці по вул.АДРЕСА_4»; від

27.10.1994 р. №55 «Про дозвіл будівництва церкви ОСОБА_1»; від 25.07.1996 р.

№396 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування громаді

ОСОБА_1ОСОБА_1» видача Державного Акту на право постійного користування землею

від 29.08.1996 р. Також, вказаній громаді видавались грамоти Метрополита

Львівського і Галицького з нагоди Храмового празника церкви ОСОБА_1 УПАЦ від

11.09.1997 р. Посилаючись на пропуск позивачами строку звернення до

адміністративного суду, відповідачі не довели таке твердження у встановленому

порядку належними доказами.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення: В

адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень

обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись Конституцією України , ст. ст. 17, 18, 49, 51,

53, 65, 69, 70, 71, 100, 101, 118, 122-124,, 126-128, 130, 134, 135; 138, 139,

143, 151-154, 157-163, 167, п. б Прикінцевих та перехідних положень КАС

України, ст.ст.12, 13, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні

організації», суд, -

ПОСТАНОВИВ

1.  Позов задоволити частково.

2.  В частині вимог про визнання недійсним

протокол зборів громади церкви ОСОБА_1 м.АДРЕСА_2 від 16.05.1993 р. закрити

провадження у справі.

3.

Визнати незаконним і скасувати підпункт 5.3.1 пункту 5.3 частини 5

розпорядження Представника Президента України у Львівській області від

04.06.1993р. № 459 «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу

культових будівель».

4. В

частині решти позовних вимог у позові відмовити.

Повний

текст постанови виготовлено 25 червня 2009 року.

Суддя                                           Сакалош В.М.