Постанова

від 06.04.2015 по справі 810/1236/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року           810/1236/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Текс"

доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан Текс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 №0009502201.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 21.11.2014 №752/10-06-22-01/38250858 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Монблан Текс" (код за ЄДРПОУ 38250858) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Євротрейд" (код ЄДРПОУ 32538034) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014" (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає такі висновки необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Позивач зазначає, що висновки Акта перевірки зводяться до припущень щодо безтоварності господарських операцій, які виконувалися між ТОВ "Монблан Текс" та ПП "Євротрейд", тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами. Також позивач зауважує на індивідуальності відповідальності та звертає увагу на те, що порушення певним суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства не може призводити до недійсності усіх укладених таким платником податків угод.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 06.04.2015, представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується даними розписки, не прибув, про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Клопотанням від 06.04.2015 представник відповідача просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю додаткового часу для підготування обґрунтованого заперечення. Водночас, у клопотанні жодної поважної причини неможливості надання заперечень, а також неявки у судове засідання не навів та відповідних доказів, які б підтверджували поважність причин неможливості надання заперечень та неявки у судове засідання до клопотання не додав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан Текс", код ЄДРПОУ 38250858, зареєстроване як юридична особа 27.05.2013 Броварською районною державною адміністрацією Київської області, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Види діяльності Товариства за КВЕД є роздрібна торгівля текстильними товарами в неспеціалізованих магазинах (47.51).

В період з 13.11.2014 по 19.11.2014 посадовою особою податкового органу на підставі наказу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10.11.2014 №1078, згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Монблан Текс" (код за ЄДРПОУ 38250858) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Євротрейд" (код ЄДРПОУ 32538034) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатом вказаної перевірки складено Акт від 21.11.2014 №752/10-06-22-01/38250858, у висновках якого зафіксовано порушення з боку позивача п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п .198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за липень 2014 року на загальну суму 41005,00 грн.

Зі змісту Акта перевірки вбачається наступне. Перевіркою встановлено, що згідно автоматизованих інформаційних систем Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області "АІС Податковий блок" ПП "Євротрейд" оформлено на адресу ТОВ "Монблайн Текс" податкові накладні на загальну суму 246032,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41005,00 грн. при перевірці реєстру отриманих податкових накладних ТОВ "Монблан Текс" встановлено, що податковий кредит в липні 2014 року сформовано на 100% за рахунок ПП "Євротрейд" на загальну суму ПДВ 41005,00 грн. та отримано податкові накладні, які не зареєстровані в ЄРПН на суму ПДВ не більше 10 тис. грн. Інформації щодо стану та порядку розрахунків між ТОВ "Монблан Текс" та ПП "Євротрейд" до перевірки не надано.

Окрім цього, Акт перевірки містить посилання на податкову інформацію від Вінницької ОДПІ від 05.09.2014 №2435/7/22-03, відповідно до якої стан платника ПП "Євротрейд" – 9, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Також зазначено, що при аналізі декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що ПП "Євротрейд" задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями на загальну суму ПДВ 6777147,56 грн. та зменшено податкові зобов'язання по платнику з ІПН 391765601010. Згідно АІС "Податковий блок" суб'єктів господарювання з зазначеними ІНП не існує. Крім того, жодним платником не здійснено зменшення податкового кредиту за липень 2014 року, сформованого за рахунок ПП "Євротрейд". У зв'язку з чим, дане зменшення податкових зобов'язань проведено неправомірно, а тому відсутність задекларованого в даній податковій декларації податкового кредиту свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг). Враховуючи вищевикладене, Вінницька ОДПІ вважає, що взаємовідносини за липень 2014 року між ПП "Євротрейд" та контрагентами-покупцями не були спрямовані на настання реального правих наслідків.

На підставі викладеного посадова особа податкового органу дійшла висновку про фізичну неможливість здійснення ПП "Євротрейд" поставку товару та здійснення відповідних господарських операцій, а відтак і про неможливість отримання товару контрагентом-покупцем - ТОВ "Монблан Текс".

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 №0009502201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за загальну суму 51256,00 грн., у тому числі за основним платежем 41005,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10251,00 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції між ТОВ "Монблан Текс" (Покупець) та ПП "Євротрейд" (Постачальник) здійснювалися на підставі Договору купівлі-продажу від 30.06.2014 №51-06/14, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити трикотажне полотно (далі - Товар), асортимент, вартість та кількість якого вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожен факт купівлі.

Даним договором також визначено, що Постачальник доставляє Товар своїм транспортом та за свій рахунок. При виконанні Договору Сторони належним чином оформляють податкові, видаткові накладі та інші документи на Товар згідно з вимогами чинного законодавства.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надані належним чином засвідчені копії таких документів:

- податкові накладні від 01.07.2014 №324, від 11.07.2014 №335, від 20.07.2014 №346, від 23.07.2014 №349, від 25.07.2014 №350, від 27.07.2014 №351;

- видаткові накладні від 01.07.2014 №324, від 11.07.2014 №335, від 20.07.2014 №346, від 23.07.2014 №349, від 25.07.2014 №350, від 27.07.2014 №351;

- рахунки-фактури від 01.07.2014 №112/07-14, від 11.07.2014 №156/07-14, від 20.07.2014 №200/07-14, від 23.07.2014 №224/07-14, від 25.07.2014 №230/07-14, від 27.07.2014 №246/07-14

- акти прийому-передачі товару від 21.07.2014 №БА-0000049, від 21.07.2014 №БА-0000050, від 21.07.2014 №БА-0000051, від 30.07.2014 №БА-0000098, від 30.07.2014 №БА-0000099, від 30.07.2014 №БА-0000100;

- товарно-транспортні накладні від 21.07.2014 №12, від 30.07.2014 №29;

- платіжні доручення від 11.07.2014 №29, від 01.07.2014 №27, від 23.07.2014 №32, від 20.07.2014 №30, від 25.07.2014 №35, від 27.07.2014 №39.

Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Окрім цього, аналіз матеріалів справи, а саме відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача дає підстави для висновку про узгодженість виду діяльності такого підприємства за КВЕД.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, слід зазначити, що посилання податкового органу в Акті перевірки на податкову інформацію Вінницької ОДПІ від 05.09.2014 №2435/7/22-03, а також інформаційні бази податкового органу, як на підставу для висновку, що податковий кредит сформовано позивачем безпідставно є необґрунтованими, оскільки таке поняття як "податкова інформація" є загальним поняттям. Адже будь-яка податкова інформація має бути належним чином оформлена, зокрема, у вигляді копій податкової звітності, даних облікових карток платника податку, даних з БТІ, ДАІ тощо, щодо наявності відповідних ресурсів.

В цьому контексті слід зазначити, що Акт перевірки також не містить посилань із зазначенням реквізитів відповідних джерел на наявну у контролюючих органів інформацію, зокрема витягів з реєстру вантажно-митних декларацій на здійснені імпортні операції чи відомостей про здійснення контрагентом позивача господарської діяльності поза межами правового поля. Крім того, в Акті перевірки не зазначено про наявність у податкового органу будь-яких документальних підтверджень щодо відсутності у контрагента позивача – ПП "Євротрейд" основних засобів. Не надано ці документи і в ході розгляду справи. Отже, відповідачем не було доведено суду належними та допустимими доказами з яких підстав податковий орган дійшов таких висновків.

Також податковим органом не надано та не приведено жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсними) укладеного між позивачем та приведеним контрагентом правочинів.

Суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ "Монблан Текс" та ПП "Євротрейд", правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах позивача та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було встановлено судом, первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ПП "Євротрейд", будь-яких дефектів не мають.

Отже, суду доведено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ПП "Євротрейд" за період, що перевірявся податковим органом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між позивачем та ПП "Євротрейд"; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від такого контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Текс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 04.12.2014 №0009502201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Текс" (код ЄДРПОУ 38250858) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Балаклицький А. І.