Ухвала

від 09.04.2015 по справі 810/7099/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7099/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0001542201, №0001552201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з деякими контрагентами.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Аспект Інвестбуд» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, ТОВ «ПКФ «Восток Трейд» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, ПП «АРГ» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, ТОВ «Нікс Трейдінг» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за підсумками якої складено акт від 04.09.2014 №2289/10-16-22-09/05509659 та виявлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2014 року, у розмірі 23 778,00 грн та завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року у розмірі 33 551,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0001542201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 33 551,00 грн і застосовано штрафні санкції на суму 16 775,50 грн, №0001552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 35 667,00 грн, з них 23 778,00 грн - за основним платежем, 11 889,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аспект Інвестбуд» ТОВ «ПКФ «Восток Трейд», ПП «АРГ», ТОВ «Нікс Трейдінг», які ґрунтуються на результатах перевірки і заходів щодо проведення зустрічних звірок цих контрагентів, зафіксованих в актах ДПІ у Личаківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 09.07.2014 №263/22-04/37879327 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аспект Інвестбуд» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Мета-Днепр» за січень 2014 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаного контрагента», Ленінської ОДПІ у місті Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 22.04.2014 №66/12-36-22-03/10/38961066 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПКФ «Восток Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2014 по 28.02.2014», ДПІ у Залізничному районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 03.06.2014 №1318/13-03-22-04/19333164 «Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «АРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БК «Гранд Білдінг» за період січень-лютий 2014 року», ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 06.05.2014 №1694/14-02-22-01/38926901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нікс Трейдінг» щодо формування податкового кредиту з контрагентом-постачальником ТОВ «Темп-88» за січень 2014 року та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за січень, лютий 2014 року». Цитуючи вказані акти, в яких, зокрема, вказується на порушення зазначеними платниками податків податкового законодавства при взаємовідносинах з іншими контрагентами, їх незнаходження за місцем реєстрації, що, на переконання відповідача, є свідченням фіктивного характеру їх діяльності, податковий орган дійшов висновку, що така здійснюється за межами правового поля, укладені ними правочини при придбанні та продажу товарів (послуг) є нікчемними, адже спрямовані на одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань інших платників податків. Вказане, серед іншого, стосується й позивача.

Попри наведене, відповідач посилається на недоліки в документах, складених по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ПКФ «Восток Трейд», а саме: у товарно-транспортних накладних.

Відтак, відповідач стверджує про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту та у подальшому - до бюджетного відшкодування сум ПДВ по отриманим від вищевказаних контрагентів податковим накладним за спірний період.

На спростування таких доводів позивачем до податкової перевірки надавались копії документів, які складались між ним та зазначеними контрагентами при здійсненні спірних господарських операцій. Однак, відповідачем такі не було враховано, зважаючи на вищевикладені міркування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що в період, який був предметом податкової перевірки, позивач вступав у господарські відносини з ТОВ «Аспект Інвестбуд», ТОВ «ПКФ «Восток Трейд», ПП «АРГ», ТОВ «Нікс Трейдінг».

04.01.2014 між позивачем, як замовником, та ТОВ «Аспект Інвестбуд», як підрядником, укладено договір підряду №494/36/0114, згідно якого на підставі ліцензії АЕ №260619 від 29.03.2013 Державної архітектурно-будівельною інспекції України та дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки №439.13.46-41.20, підрядник зобов'язувався виконувати за завданнями замовника влаштування промислових підлог в осях 22-30 і С-Д складу готової продукції картону виробничого корпусу блоку №2 ПАТ «Київський ККПК», згідно робочого проекту, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи й оплатити їх.

Виконання вказаного договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом їх приймання, податковими накладними та банківською випискою.

Із матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ «ПКФ «Восток Трейд» в січні-лютому 2014 року здійснювалися на підставі договорів-заявок на перевезення вантажу, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності виконання договорів-заявок позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, банківської виписки.

Також, судом установлено, що позивач замовляв у Приватного підприємства «АРГ» послуги з влаштування системи пожежегасіння, а також придбавав в указаного підприємства обладнання для цієї системи.

На підтвердження дійсності вказаних господарських операцій позивачем надано рахунки на оплату, видаткові накладні, прибуткові ордери, акт надання послуг, платіжні доручення на оплату, податкові накладні. Крім того, позивачем надано копії ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АГ №595051 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту, виданої ПП «АРГ», дозволу ТУ Держгірпромнагляду по Львівській області на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №317.12.46 - 45.31.0, лист ГУ ДСНС України у Київській області від 20.02.2014 №66/1/935, в якому зазначено про відповідність розробленої ПП «АРГ» проектної документації вимогам нормативних документів.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Нікс Трейдінг» в січні 2014 року, на підставі договору-заявки на перевезення вантажу, відбувалися господарські відносини, у яких позивач виступав замовником транспортно-експедиторських послуг з перевезення лотків.

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції позивачем надано копії рахунку, акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг), товарно-транспортної накладної, податкової накладної та банківську виписку.

Таким чином, як до податкової перевірки, так і суду позивачем надано первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та послуг у вищезазначених контрагентів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків

При цьому, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема, того, що ці підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів.

Також, відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності.

Натомість, висновки відповідача про відсутність здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аспект Інвестбуд», ТОВ «ПКФ «Восток Трейд», ПП «АРГ», ТОВ «Нікс Трейдінг» ґрунтуються на викладеному в акті перевірки та актах про неможливість проведення зустрічних звірок останніх з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з іншими контрагентами.

Наведені в указаних актах доводи колегією суддів відхиляються, адже при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні відносини, які склались безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Натомість, акти за результатами перевірки чи заходи з проведення зустрічних звірок по відносинам з іншими суб'єктами господарювання не можуть бути доказом нікчемності правочинів щодо надання послуг (поставки товару) позивачу.

Колегія суддів також зазначає, що одним із принципів адміністративного судочинства є верховенство права, який застосовується з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КАС України).

Так, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішення цього ж суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у разі якщо немає доказів залучення платника податку до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкової вигоди, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про незаконну діяльність його постачальників. Інакше, порушується справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» та ТОВ «Аспект Інвестбуд», ТОВ «ПКФ «Восток Трейд», ПП «АРГ», ТОВ «Нікс Трейдінг», тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Колегія суддів не приймає покликання податкового органу на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, позаяк помилки у оформленні документів (відсутність у них певних реквізитів) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи належне підтвердження матеріалами справи реального здійснення спірних господарських операцій, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.