Рішення

від 06.04.2015 по справі 908/1361/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/54/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 Справа № 908/1361/15-г

За позовом: Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063 м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В)

до відповідача: Фермерського господарства "Аграрій" (70545 Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка)

про стягнення 141 400 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Заставська О.М., дов. № 77 від 24.03.2015р.

від відповідача: Скляров О.Е., дов. б/н від 17.03.2015р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Аграрій", с. Преображенка Оріхівський район Запорізька область про стягнення 140 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 400 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.03.2015р., справу № 908/1361/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1361/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/54/15 та призначено судове засідання на 06.04.2015р.

06.04.2015р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 06.04.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав витребувані ухвалою суду документи. Просить суд стягнути з відповідача 140 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 400 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідач у судовому засіданні 06.04.2015р. позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи) та надав клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 14.12.2015р.

Позивач не заперечив проти відстрочення виконання судового рішення строком до 14.12.2015р., про що зазначив у клопотанні відповідача.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено , що 11.12.2008р. між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Аграрій" укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 37.

Суспільні відносини у сфері здійснення державної підтримки фермерських господарств врегульовано Господарським кодексом України, Законом України «Про фермерські господарства», Порядком використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004р.

Відповідно до ст. 10 Закону, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансового становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до п. 6 Статуту державної установи «Український державний фонд підтримки фермерських господарств», який затверджено розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 06.06.2006р. за № 61, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки фермерських господарств, є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку з зображенням державного герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Одним з основних напрямків діяльності Укрдержфонду, згідно з п. 12 Статуту Укрдержфонду, є надання фінансової підтримки фермерським господарствам через регіональні відділення Укрдержфонду.

Згідно з п. 8 Статуту Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях, які не мають статусу юридичної особи ... і діють на підставі положення, затвердженого Укрдержфондом.

Відповідно до додатку до Статуту Запорізьке відділення Українського державного фонду є регіональним відділенням Укрдержфонду.

Наказом Укрдержфонду № 75 від 13.12.2006 року «Про затвердження Положень регіональних відділень Українського державного фонду підтримки фермерських господарств» затверджено Положення Запорізького відділення Укрдержфонду.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Запорізьке відділення Укрдержфонду не має статусу юридичної особи.

Згідно з п. 9 Положення Запорізьке відділення Укрдержфонду здійснює свою діяльність на підставі Положення та довіреності виданої генеральним директором Укрдержфонду директору відділення.

Позивачем є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Згідно з п. 1 договору позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

Відповідно до п. 2 договору фінансова підтримка (допомога) надавалась на поворотній основі з метою придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Згідно п. 3.1.3. договору позивач має право вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантій повернення коштів (договір застави). Об'єкт договору застави - трактор Т-40 М, вартістю застави 150 000грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2.1 договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача фінансову підтримку у розмірі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 11.12.2008 року на суму 120 000 грн. 00 коп. та № 16 від 11.12.2008 року на суму 30 000 грн. 00 коп. таким чином виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по договору.

У відповідності до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму отриманої фінансової підтримки в наступні строки:

до 01 грудня 2012 року в сумі 10 000 грн. 00 коп.

до 01 грудня 2013 року в сумі 140 000 грн. 00 коп.

Відповідач повернув позивачу 05.11.2010р. 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку від 05.11.2010р.

Згідно п. 4.1 договору фінансова підтримка (допомога) надається Фермерському господарству "Аграрій" терміном до 01 грудня 2013р.

Відповідач в порушення умов договору, згідно встановленого графіку та у повному обсязі отриману фінансову допомогу позивачу до 01 грудня 2013 р. не повернув.

Таким чином, за відповідачем рахується непогашена заборгованість за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) в сумі 140 000 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію № 16 від 22.01.2015р.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги), фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу.

Позивачем 1% штрафу у розмірі 1 400 грн. 00 коп. розрахований виходячи із заборгованості в сумі 140 000 грн. 00 коп., що не порушує інтересів обох сторін.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств на суму 140 000 грн. 00 коп.

Згідно пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Враховуючи, що судом встановлено факт несвоєчасного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги), позовні вимоги в частині стягнення 140 000 грн. 00 коп. основного боргу та 1 400 грн. 00 коп. штрафу визнаються судом обґрунтованими, доведеними та задовольняються у повному обсязі.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Крім того, відповідач просить суд в порядку статті 121 ГПК України відстрочити виконання рішення суду до 14.12.2015р.

Позивач не заперечив проти відстрочення виконання судового рішення строком до 14.12.2015р., про що зазначив у клопотанні відповідача.

Відповідно до п. 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", заява про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду розглядається за загальними правилами ГПК.

Слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відстрочка платежу - перенесення на більш пізній строк сплати платежу.

Вказана правова позиція викладена в п. 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України".

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право відстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАС України від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд, вирішуючи питання щодо надання розстрочення та відстрочення виконання рішення, враховує ступінь виконання зобов'язання боржником, матеріальні інтереси сторін, їх майновий та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Засади діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, передбачають створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі є однією із програм державної підтримки фермерського господарства, в межах якої фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

Як вбачається із договору саме з метою придбання техніки, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції надавалася фінансова допомога строком на п'ять років відповідачу. Невчасне повернення фінансової допомоги сталося внаслідок об'єктивних чинників (погодні умови, економічна криза в державі внаслідок зміни політичного вектору суспільства, інфляційні процеси в економіці; знецінення національної валюти; непорозуміння на ринку збуту сільгосппродукції), деякі з яких зберігають свою дію і понині.

Отже, враховуючи мету держави при видачі фінансової допомоги для підтримки фермерських господарств, наведені сторонами обставини та їх позицію, сезонність виробництва сільгосппродукції, фінансовий та майновий стан фермерського господарства "Аграрій" в умовах сьогодення, підтримуючи створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, суд дійшов висновку, що своєчасне добровільне та належне (за умови стягнення одночасно всієї заявленої у позові суми) виконання рішення суду викличе труднощі у відповідача.

Господарський суд беручи до уваги пояснення відповідача та згоду позивача, дає згоду на відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 141 400 грн. 00 коп., строком до 14.12.2015р.

На підставі статті 85 ГПК України - 06.04.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя до Фермерського господарства "Аграрій", Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "Аграрій" (70545 Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, код ЄДРПОУ 32942226) на користь Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063 м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В, код ЄДРПОУ 25490940) 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп. штрафу, 2 828 (дві тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення 141 400 (сто сорок одна тисяча чотириста) грн. 00 коп., строком до 14 грудня 2015р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 08.04.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.