Рішення

від 07.04.2015 по справі 909/262/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 р. Справа № 909/262/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс",

вул. Східна, 9, м. Запоріжжя,69083

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Екобуд"

вул. Д.Галицького,119/8, смт.Ворохта, Івано-Франківська область,78595

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко Я.А. - представник, (довіреність № 1/08 від 19.08.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Екобуд" про стягнення заборгованості в розмірі 20 668 грн. 11 коп.

23.03.2015 року через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області від позивача по справі надійшла заява про збільшення позовних вимог вих.№1/02/2 від 16.03.2015 року (вх. №3303/15 від 23.03.2015). Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача основної заборгованість в розмірі 59 079 грн. 87 коп., яка складається з: 16 000 грн. заборгованості та 43 079 грн. 87 коп. доплати у зв'язку зі зміною курсу долара (курсова різниця), індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 1986 грн. 40 коп., 3 % річних в розмірі 190 грн. 03 коп., неустойку у вигляді штрафу в розмірі 800 грн., пеню в сумі 1691 грн. 68 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Крім того, відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Разом з тим із заявою про збільшення позовних вимог позивач подав суду повідомлення про перерахунок платежу та сплату заборгованості вих.№9/02 від 27.02.2015 року, яке позивач направив відповідачу, про що свідчать відповідні докази такого направлення, а саме: фіскальний чек 0035496 від 28.02.2015 року та фіскальний чек 0035497 від 28.02.2015 року.

Таким чином, суд, відповідно до вищевказаної норми Постанови Вищого господарського суду України, задовольняє заяву позивача про збільшення позовних вимог і з врахуванням задоволення заяви про збільшення позовних вимог, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 079 грн. 87 коп. - основного боргу, 1986 грн. 40 коп. - індексу інфляції за весь час прострочення, 190 грн. 03 коп. - 3 % річних, 800 грн. - неустойки у вигляді штрафу, 1691 грн. 68 коп. - пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 24.03.2015 року. Ухвалою суду від 24.03.2015 року відкладено розгляд справи на 07.04.2015 року. Ухвалою суду від 02.04.2015 року задоволено клопотання позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та ухвалено судове засідання призначене на 07.04.2015 року провести з використанням системи відеоконференцзв'язку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. З цього приводу слід вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.

19.06.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Екобуд" укладено договір оренди №129А/ЛФ-06.14 від 19.06.2014 року.

Позивач вказує на те, що на підставі вказаного договору відповідач протягом тривалого часу користувався оренднованим майном у вигляді автонавантажувача HELI CPQYD20-Rc3G.

03.11.2014 року устаткування - автонавантажувач HELI CPQYD20-Rc3G, за словами позивача, був повернений відповідачем позивачу згідно Акту приймання техніки з оренди від 03.11.2014 року. Крім того, між сторонами були підписані акти надання послуг, згідно яких була нарахована орендна плата за користування орендованим майном.

Проте, за словами позивача, відповідачем не були належним чином проведені необхідні розрахунки за надані послуги по оренді, а саме позивач вказує, що не були оплачені: 1) Акт №5593 від 30.09.2014 року та рахунок №6441 від 08.09.2014 року (орендний платіж за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на суму 8000 грн.); 2) Акт №6265 від 31.10.2014 року та рахунок №7214 від 01.10.2014 року (орендний платіж за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року на суму 8000 грн.).

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 691 грн. 68 коп. та штраф в сумі 800 грн. в порядку п.8.4. договору, 3% річних в розмірі 190 грн. 03 коп. та індекс інфляції в розмірі 1986 грн. 40 коп.

Разом з тим, згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач вказав, що курсова різниця становить 43 079 грн. 87 коп. і розрахована відповідно до п.6.2. Специфікації №1 до договору оренди.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача: 59 079 грн. 87 коп. - основного боргу, 1986 грн. 40 коп. - індексу інфляції за весь час прострочення, 190 грн. 03 коп. - 3 % річних, 800 грн. - неустойки у вигляді штрафу, 1691 грн. 68 коп. - пені.

Відповідач в судові засідання не з'являвся. Відзиву на позовну заяву та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду на подав.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди № 129А/ЛФ-06.14 від 19.06.2014 року (надалі за текстом - Договір).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти таке майно для його використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендну плату на умовах даного договору, та повернути таке майно орендодавцю у визначений даним договором строк.

Пунктом 3 Специфікації №1 встановлено, що майно передається в оренду строком на 4 місяці, перебіг якого починається з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна. Орендар зобов'язується повернути майно орендодавцю не пізніше 28 грудня 2014 року включно.

Згідно Специфікації №1 майна яке передається в оренду, що є додатком №1 до Договору, таким майном є автонавантажувач: Heli CPQYD 20-Rc3G, газ-бензиновий двигун Nissan К25.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендодавцеві майна на визначених Специфікацією умовах (п.2.1.1. Договору). Орендодавець, у свою чергу, зобов'язався, зокрема, використовувати майно відповідно до його призначення і вимог до експлуатації (п.2.3.1. Договору) та своєчасно і в повному об'ємі вносити (сплачувати) орендну плату за тимчасове користування майном, згідно умов даного Договору (п.2.3.10. Договору).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 6.4.1. Специфікації №1 від 19.06.2014 року встановлено, що за перший місяць оренди майна орендар вносить (сплачує) на користь орендодавця орендну плату у зазначеному розмірі на протязі 1 банківського дня з моменту підписання даної Специфікації. Відповідно до п.6.4.2. Специфікації за кожний наступний місяць оренди майна, орендар зобов'язується вносити (сплачувати) на користь орендодавця орендну плату у визначеному розмірі до 27-го числа кожного місяця, що передує кожному наступному місяцю оренди майна.

Пунктом 6.1. Специфікації №1 передбачено, що сторони даного Договору домовилися, що розмір орендної плати на місяць складає 8000 грн., у тому числі ПДВ (20%).

В силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. Згідно Акту приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря від 23.06.2014 року позивач (орендодавець) передав відповідачу (орендар) у тимчасове користування майно - автонавантажувач Heli.

Згідно Акту надання послуг №5593 від 30 вересня 2014 року на суму 8000 грн. та Акту надання послуг №6265 від 31 жовтня 2014 року на суму 8000 грн. позивачем були надані послуги, а саме надано в оренду навантажувач і загальна вартість наданих послуг склала 16 000 грн. Внаслідок надання вказаних послуг позивачем було виписано рахунок на оплату по замовленню №7214 від 01.10.2014 року на суму 8000 грн. та рахунок на оплату по замовленню №6441 від 08.09.2014 року на суму 8000 грн. Докази оплати наданих послуг за вказаними рахунками в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи є претензія від 28.10.2014 року, направлена відповідачу з вимогою сплатити заборгованість за договором в розмірі 16 000 грн. та претензія від 27.11.2014 року з вимогою сплатити заборгованість в сумі 16 000 грн. та неустойку в розмірі 1 754 грн. 52 коп. Докази будь-якого реагування відповідача на вказані претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 6.2. Специфікації №1 сторони визначили, що зазначений в даній Специфікації розмір орендної плати, у відповідності до встановленого Національним банком України офіційного курсу на день укладання Договору, еквівалентний 1 064 доларів США. Курс гривні до долару США, відповідно до офіційного курсу, складає: 7,99. Сторони даного Договору домовилися: якщо на день внесення (сплати) орендарем на користь орендодавця орендної плати, встановлений Національним Банком України офіційний курс гривні до долару США зміниться в сторону збільшення більше ніж на 1% по відношенню до офіційного курсу, визначеному в даному пункті, встановлений даною Специфікацією розмір орендної плати підлягає відповідному перерахунку з урахуванням зміненого офіційного курсу. Перерахунок розміру орендної плати здійснюється орендодавцем самостійно, про що останній повідомляє у письмовому порядку орендаря, який в свою чергу зобов'язується внести (сплатити) орендну плату у відповідності до отриманого від орендодавця перерахунку, на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про перерахунок. З матеріалів справи вбачається, що позивачем такий перерахунок здійснено, а також повідомлено відповідача.

Таким чином, згідно розрахунку позовних вимог основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди становить 59 079 грн. 87 коп. (16 000 грн. основного боргу за договором + 43 079 грн. 87 коп. курсова різниця, яка відображена в розрахунку на підставі п. 6.2 Специфікації №1).

Відповідач жодним чином не спростував перед судом вимоги позивача щодо заборгованості за договором оренди, не подав доказів сплати такої заборгованості, а також курсової різниці, як це було встановлено сторонами в п.6.2. Специфікації №1.

Разом з тим, в силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п.8.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що за порушення орендарем встановлених умовами даного Договору та додатків до нього строків сплати орендодавцю орендної плати за користування майном більше ніж на 2 банківських днів, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки такого платежу, а також неустойку у вигляді штрафу в розмірі 0,2 % від вартості майна, визначеного у відповідній Специфікації до даного Договору. В спірному випадку, відповідно до розрахунку суми позовних вимог пеня становить 1691 грн. 68 коп., штраф становить 800 грн. Жодних спростувань стосовно нарахованих позивачем сум пені та штрафу до суду з боку відповідача не поступало.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого суду розрахунку індекс інфляції становить 1986 грн. 40 коп., а 3% річних складає 190 грн. 03 коп. Спростування зі сторони відповідача стосовно вказаних сум - відсутні.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, ч.1 ст.549, ст.611, ч.2 ст.625, ст.759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Екобуд" / 78595, Івано-Франківська область, смт. Ворохта, вул. Д.Галицького, буд.119/8, код ЄДРПОУ 37256487 / на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" / 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, №9, код ЄДРПОУ 25483198 / 59 079 грн. 87 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімдесят дев'ять гривень вісімдесят сім копійок) - основного боргу, 1 986 грн. 40 коп. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень сорок копійок) - індексу інфляції за весь час прострочення, 190 грн. 03 коп. (сто дев'яносто гривень три копійки) - 3 % річних, 800 грн. (вісімсот гривень) - неустойки у вигляді штрафу, 1691 грн. 68 коп. (одна тисяча шістсот дев'яносто одна гривня шістдесят вісім копійок) - пені та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) - судового збору.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.15

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"