Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/573/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/573/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" про стягнення 61 979,98 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кляровська Л.В. (дов. б/н від 22.12.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31 березня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 61 979,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2015 року порушено провадження у справі № 910/573/15-г та призначено справу до розгляду на 10.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.01.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 10.02.2015 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 10.02.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи було відкладено на 19.03.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 31.03.2015 року.

У судовому засіданні 31.03.3015 року представник позивача надав суду додаткові документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення по справі, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 31.03.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/573/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" (замовник) було укладено договір № 11/11/17-02 на виготовлення поліграфічної продукції (надалі по тексту - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним Договором, виготовити за завданням замовника поліграфічну продукцію, визначену сторонами в специфікаціях до даного Договору (далі - продукція), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити її.

У відповідності до пункту 2.1. Договору вартість робіт виконавця по виготовленню продукції щодо кожного замовлення визначається сторонами у відповідній специфікації, що є додатком до даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується оплатити 50% (п'ятдесят відсотків) від загальної вартості робіт виконавця, що визначена сторонами у Специфікації до даного Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця за три дні до моменту подання матеріалів у роботу. Решту від загальної вартості робіт виконавця замовник сплачує протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання продукції замовником. Загальна сума відвантаженої продукції і продукції яка знаходиться у роботі не має перевищувати 50 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2. Договору прийом-передача готової продукції за кількістю відбувається на підставі товарних накладних та в порядку передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" № П-6 від 15.06.1965 року. Про виявлену недостачу продукції замовник зобов'язаний негайно, в день прийому-передачі продукції, письмово повідомити виконавцю. Якщо замовник не зробить такої заяви, продукція вважається прийнятою в кількості зазначеному в товарних накладних.

Прийом-передача продукції за якістю відбувається згідно умов Договору та в порядку передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю2 № п-7 від 25.04.1996 року і ГОСТ 18242-72 "Статистичний приймальний контроль за альтернативною ознакою. Плани контролю" (пункт 3.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач виготовив за завданням замовника поліграфічну продукцію на загальну суму 91 628,01 грн., що підтверджується поясненнями позивача та підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-96003 від 22.12.2011 року на суму 25 500,00 грн.; № ОУ-96004 від 10.01.2012 року на суму 5 500,02 грн.; № ОУ-96005 від 10.01.2012 року на суму 5 500,02 грн.; № ОУ-96007 від 10.01.2012 року на суму 7 999,98 грн.; № ОУ-96008 від 20.02.2012 року на суму 14 499,96 грн.; та видатковими накладними: № РН-96001 від 22.11.2011 року на суму 15 128,05 грн. та № РН-96002 від 22.12.2011 року на суму 17 499,98 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату за виготовлену позивачем продукцію, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" у розмірі 42 252,99 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 252,99 грн. основної заборгованості, 5 562,34 грн. пені, 10 459,95 грн. інфляційних нарахувань та 3 704,40 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 11/11/17-02 на виготовлення поліграфічної продукції 23.11.2011 року було виготовлено та передано на користь відповідача продукцію на загальну суму 91 628,01 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи, оригінали були оглянуті судом у судовому засіданні).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" у розмірі 42 252,99 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 42 252,99 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" заборгованості за договором № 11/11/17-02 на виготовлення поліграфічної продукції 23.11.2011 року у розмірі 42 252,99 грн. підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виготовлену позивачем продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 562,34 грн. пені, 10 459,95 грн. інфляційних нарахувань та 3 704,40 грн. три проценти річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору № 11/11/17-02 на виготовлення поліграфічної продукції 23.11.2011 року інший розмір процентів не визначено.

Перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд досліджував належну дату здійснення оплати по кожному акту - приймання передачі та видатковій накладній, з урахуванням умов пункту 2.2. Договору, та встановив, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 459,95 грн. інфляційних нарахувань та 3 704,40 грн. три проценти річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно розрахунку пені, що міститься в матеріалах справи, позивач здійснював нарахування пені окремо щодо кожної видаткової накладної та акту здачі - прийняття - робіт щодо яких виникло порушення строків розрахунку, за період з 15.07.2014 року по 15.01.2015 року, тобто за шість місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, що не відповідає положенням статті 232 Господарського кодексу України.

Як роз'яснено у пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З урахуванням вищенаведеного, розрахунок пені наданий позивачем суд визнає необґрунтованим, таким, що не відповідає умовам Договору та статті 232 Господарського кодексу України, відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 5 562,34 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова дитяча література" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, код ЄДРПОУ 35417790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіграфмедіа" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104-А, код ЄДРПОУ 31236266) 42 252 (сорок дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 99 коп. заборгованості, 10 459 (десять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 95 грн. інфляційних нарахувань та 3 704 (три тисячі сімсот чотири 40 грн. три проценти річних, 1 663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 04 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 року

Суддя С.В. Стасюк