Рішення

від 07.04.2015 по справі 910/2740/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015Справа №910/2740/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БК "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія"

про стягнення 108 450,70 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Подольський В.О.(дов. від 13.02.2015)

Безсмертний В.Д.(угода від 21.01.2015)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 108 450,70 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2015 порушено провадження у справі №910/2740/15-г та призначено до розгляду на 26.02.2015.

26.02.2015 розгляд справи не відбувся у зв"язку зі знаходженням судді Головатюка Л.Д. у відрядженні.

Розгляд справи призначено на 10.03.2015.

Представник відповідача в судове засідання 10.03.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 10.03.2015 прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

Розгляд справи призначено на 24.03.2015.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 24.03.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 07.04.2015.

Представники позивача з'явилися в судове засідання 07.04.2015, надали пояснення по суті справи позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі. Також представники позивача підтримали подане 26.02.2015 клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 10 845,00 грн. Суд прийняв до уваги дані пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки неможливість прибуття в судове засідання одного представника не перешкоджає юридичній особі уповноважити на представництво своїх інтересів іншого представника. Подальше відкладення розгляду справи є затягування судового розгляду, що є порушенням прав та законних інтересів позивача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що за усною домовленістю між товариством з обмеженою відповідальністю «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «МЕТРОПОЛІЯ» (далі - відповідач), на замовлення останнього, позивачем було поставлено товар відповідачу без підписання договору поставки у спрощений спосіб.

Як свідчать матеріали справи, у період з 11.02.2014 по 18.02.2014 позивач поставив відповідачу будівельні матеріали на підставі наступних видаткових накладних (копії в матеріалах справи):

№ 7301 від 11.02.14 на суму 53 853,12 грн.

№ 7302 від 11.02.14 на суму 43 966,97 грн.

№ 7401 від 11.02.14 на суму 3 051,67 грн.

№ 7303 від 12.02.14 на суму 10 040,63 грн.

№ 7304 від 12.02.14 на суму 90 777,31 грн.

№ 7402 від 12.02.14 на суму 41 021,60 грн.

№ 7306 від 17.02.14 на суму 24 593,83 грн.

№ 7305 від 18.02.14 на суму 47 900,08 грн.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належних доказів виконання поставки товару відповідачу і прийняття його останнім.

Загальна сума товару, переданого за накладними, складає 315 205,21 грн., в тому числі ПДВ, з яких відповідачем сплачено на рахунок позивача 218 934,63 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 17.07.14 (копія в матеріалах справи). Остання оплата була здійснена 15.05.14, про що також зазначено у Акті. Після зазначеної дати, оплат з боку відповідача, не надходило.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 96 270,58 грн., що визнає і відповідач, оскільки акт звірки взаєморозрахунків із зазначенням суми заборгованості підписано також і відповідачем.

У порядку ст. 6 ГПК України позивач направив до відповідача претензію Вих. № 1707-1 від 17.07.14 (копія в матеріалах справи), проте відповідь на дану претензію одержано не було. Заборгованість залишається непогашеною.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Таким чином, прострочення щодо оплати вартості за кожну партію товарів, поставлених за накладними, починається з дня, наступного після прийняття товарів відповідачем.

Відповідно до роз'яснення, що надане Вищим господарським судом України в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи той факт, що уповноважена особа відповідача підписала всі вищезазначені накладні, то у відповідача виник обов'язок щодо здійснення розрахунків за отриманий за цими накладними товар.

Станом на день розгляду справи відповідач не погасив заборгованість перед позивачем і на даний час ця заборгованість становить 96 270,58 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою, відносини, що склалися між сторонами відповідають положенням договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь -який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням усного договору поставки, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 96 270,58 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 96 270,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 10 676,72 грн. та 3% річних в сумі 1 503,40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача інфляційні збитки становлять 10 676,72 грн., а 3% річних - 1 503,40 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 845,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачеві надавалися адвокатські послуги у цій справі, і це підтверджується договором про надання правової допомоги № 3/15-гс від 21.01.2015, укладеним з адвокатським об'єднанням «Консулат»; платіжними дорученнями № 2936 від 02.02.2015 на суму 5420,00 грн. та № 3102 від 25.02.2015 на суму 5425,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6. Договору про надання правової допомоги № 3/15-гс від 21.01.2015 за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі 10 845,00 грн.

Копії відповідних платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

У зв'язку з наведеним підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за послуги адвоката сума в розмірі 10 845,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БК "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Метрополія" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 75-А, оф. 129, код ЄДРПОУ 38567668) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БК "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білгородська, буд. 27, кв. 29, код ЄДРПОУ 37866779) основний борг в сумі 96 270 (дев'яносто шість тисяч двісті сімдесят) грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 1 503(одна тисяча п'ятсот три) грн. 40 коп., інфляційні збитки в розмірі 10 676(десять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 72 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 10 845(десять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 02 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення -09.04.2015