Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/2279/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/2279/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" про стягнення 10 529,93 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Любарець А.Ю. (дов. б/н від 20.10.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 529,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/2279/15-г та призначено справу до розгляду на 24.02.2015 року.

23.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 02.04.2015 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.04.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/2279/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03115, м. Київ, Святошинська площа, буд. 1, кв. 25, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № КН-0600/99 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник в порядку та на умовах даного Договору зобов'язується поставити покупцеві у зумовлені сторонами строки дизельне паливо (в подальшому іменоване - продукція), а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію та сплатити за нею визначену Договору грошову суму відповідно до розділу 5 "Визначення вартості продукції та порядок розрахунків".

З метою визначення зобов'язань сторін щодо поставки продукції та встановлення моменту переходу ризиків від однієї сторони, до іншої, сторони використовують положення офіційних тлумачень торговельних термінів в редакції 2010 року (Інкотермс - 2010) (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.2. Договору поставка продукції автомобільним транспортом продавця здійснюється на умовах DAP (за адресою вказаною в заявці).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна продукції визначається відповідно до прейскуранту постачальника, та вказується в рахунках на попередню оплату. Оплачений рахунок постачальника, являється узгодженням ціни зі сторони покупця.

Відповідно до пункту 5.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість першої партії продукції. що становить 09 кубічних метрів, протягом 25 календарних днів з дати поставки на підставі наданого рахунку. За всі послідуючі партії покупець сплачує вартість продукції в розмірі 100% передплати на підставі рахунку постачальника.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача продукцію, а саме: дизельне паливо у кількості 8,412 тон на загальну суму 90 933,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № 93 від 30.05.2013 року, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 00824 від 30.05.2014 року, довіреністю № 20 від 29.05.2014 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" Кравченко В.М. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав лише частково, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" у розмірі 8 933,72 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 933,72 грн. заборгованості договором поставки нафтопродуктів № КН-0600/99 від 04.03.2013 року, 1 091,30 грн. пені та 504,91 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № КН-0600/99 від 04.03.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною № 93 від 30.05.2013 року, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 00824 від 30.05.2014 року (які підписані уповноваженими особами сторін), довіреністю № 20 від 29.05.2014 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" Кравченко В.М. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" виникла заборгованість перед Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" у розмірі 8 933,72 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 8 933,72 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" 8 933,72 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № КН-0600/99 від 04.03.2013 року підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за поставлену позивачем продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 091,30 грн. пені та 504,91 грн. три проценти річних.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку несплати або неповної сплати покупцем вартості поставленої продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення з відповідача, здійснений позивачем за загальний період з 25.06.2013 року по 24.12.2013 року, тобто в межах періоду, що встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, та з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем 02.07.2013 року, 05.07.2013 року, 15.08.2013 року та 06.11.11.2013 року.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 091,30 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору поставки нафтопродуктів № КН-0600/99 від 04.03.2013 року інший розмір процентів не визначено.

Перевіряючи правильність розрахунку суми трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунок трьох процентів річних, що підлягає до стягнення з відповідача, здійснений позивачем за загальний період з 25.06.2013 року по 17.12.2014 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем 02.07.2013 року, 05.07.2013 року, 15.08.2013 року та 06.11.11.2013 року.

Поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 504,91 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БЕТОН СЕРВІС" (03115, м. Київ, Святошинська площа, буд. 1, кв. 25, ідентифікаційний код 38205166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ НАФТА" (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 4, ідентифікаційний номер 37667061) 8 933 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 72 коп. заборгованості, 1 091 (одна тисяча дев'яносто одна) грн. 30 коп. пені, 504 (п'ятсот чотири) грн. 91 коп. три проценти річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2015 року

Суддя С.В. Стасюк