Рішення

від 06.04.2015 по справі 920/424/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2015 Справа № 920/424/15 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Григор'євій О.І. розглянув матеріали справи № 920/424/15

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «НР Виробнича Компанія», м. Світловодськ Кіровоградської області,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Гуматекс», м. Суми,

про стягнення 85336,90 грн.,

за участю представників:

позивача - Овчаренко Т.В. за довіреністю № 4 від 26.02.2015 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу № 1 від 07.11.2013 року в сумі 60118,25 грн., пеню в сумі 5570,71 грн., 3 % річних в сумі 2188,80 грн., інфляційні втрати в сумі 17459,14 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Відповідач відзиву на позов суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копія ухвали про порушення провадження у справі № 920/424/15 від 16.03.2015 року, надіслана судом відповідачеві за адресою, яку вказано позивачем у позовній заяві, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на відсутність (вибуття) адресата.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 1 (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність відповідача товар (пряжу бавовняну), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін на момент передачі партії товару і зазначається у товаросупровідних документах.

За умовами пунктів 3.2 - 3.5 договору, товар постачається на умовах FCA, згідно INCOTERMS 2000 м. Світловодськ. Доставка товару до покупця (відповідача) проводиться за рахунок покупця. Датою постачання товару вважається дата відвантаження партії товару у автотранспорт, наданий відповідачем. Пункт завантаження товару - склад продавця (позивача), що розташований за адресою: м. Світловодськ, вул. Колгоспна, 8. Обов'язки продавця (позивача) за даним договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю (відповідачу). Днем поставки товару вважається день передачі товару відповідачеві.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено пунктом 4.1 договору, відповідно до якого оплата за товар здійснюється наступним чином: 40 % - передоплата згідно виставленого рахунку на партію товару, інші 60 % сплачуються відповідачем протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з пунктом 8 договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 07.11.2014 року. У випадку, якщо одна з сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання або зміну умов договору за календарний місяць до припинення його дії, договір вважається продовженим терміном на один календарний рік.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він на виконання умов договору № 1 від 07.11.2013 року, поставив у власність відповідача товар на загальну суму у розмірі 110118,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00000027 від 19.12.2013 року, довіреністю № 41 від 23.09.2012 року та податковою накладною № 6 від 19.12.2013 року. Оплата поставленого товару повинна бути здійснена відповідачем не пізніше ніж 10.01.2014 року, але відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, здійснивши передоплату в сумі 25000,00 грн. відповідно до виставленого позивачем рахунку № 00000019 від 06.12.2013 року на суму 110118,25 грн., потім після фактичного отримання товару сплативши за товар 27.12.2013 року 15000,00 грн. та 12.03.2014 року із значним простроченням строку оплати 10000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 60118,25 грн.

Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в сумі 60118,25 грн. за період з 11.01.2014 року по 16.01.2015 року.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № 00000027 від 19.12.2013 року, довіреністю № 41 від 23.09.2012 року та податковою накладною № 6 від 19.12.2013 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 60118,25 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 7.4 договору, у разі порушення покупцем (відповідачем) строків оплати поставленого товару, що визначені у даному договорі, відповідач на вимогу позивача сплачує на його користь пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Строк в межах якого нараховуються штрафні санкції встановлено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 5570,71 грн. за період з 11.04.2014 року по 13.07.2014 року.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, пеня нарахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5570,71 грн. за період з 11.04.2014 року по 13.07.2014 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 2188,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17459,14 грн. за період з 11.01.2014 року по 16.01.2015 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 2188,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 17459,14 грн. за період з 11.01.2014 року по 16.01.2015 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Гуматекс» (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Щорса, буд. 1, Ідентифікаційний код 32271432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НР Виробнича Компанія» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Приморська, буд. 8, к. 21, Ідентифікаційний код 33329053) заборгованість в розмірі 60118,25 грн., пеню в розмірі 5570,71 грн., 3 % річних в розмірі 2188,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 17459,14 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.04.2015 року.

Суддя П.І. Левченко