Рішення

від 06.04.2015 по справі 922/1294/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р.Справа № 922/1294/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ ТД "Укрлегсировина", м. Київ до ДП "Південна залізниця", м. Харків про стягнення коштів 108281,84 грн. за участю сторін:

позивача -Вахтерова О.А.

відповідача - Велічко Д.О.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року до суду звернулось ТОВ Торговий Дім "Укрлегсировина" (надалі - позивач) та просить стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" ( надалі - відповідач) заборгованість за поставлену продукцію за договором поставки № 11 від 24.11.2014 року у розмірі 108281,84 грн., де 105754,80 грн. - сума основного боргу за неоплачену продукцію, 2140,14 пеня, 386,90 грн. - 3 % річних та судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати товару.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки між сторонами не було погоджено строків оплати, з посиланням на п. 5.1.4.договору за № 11 від 24.11.2014 року, яким передбачено встановлення дати поставки товару , день підписання акту прийому-передачі товару. ( а.с.38).

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.03.2015 року до 06.04.2015 року до 9 год. 15 хв.

03.04.2015 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв*язку з тим, що відповідач повністю сплатив суму боргу, а від стягнення штрафних санкцій позивач - відмовився.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

24.11.2014 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір поставки за № 11 від 24.11.2014 року з додатками ( а.с.11-17). У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідачу певну продукцію у відповідності до специфікації № 1, розмірної специфікації № 2, які є невід*ємною частиною договору, а відповідач зобов*язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату у відповідності до умов даного договору ( п.1.1 договору).

Відповідач зобов*язався оплатити поставлений товар за ціною вказаною у специфікації № 1. Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті ( п.3.1,3.2 договору). Відповідач зобов*язався оплатити відповідачу кожну прийняту партію товару протягом 15 банківських днів з дати поставки товару відповідачу на підставі виставлених рахунків ( п.4.2 договору) . Датою поставки товару вважається день підписання відповідачем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується позивачем надається одночасно з товаром відповідачу. Щодо поставки товару, судом встановлено наступне, що на виконання умов договору № 11 від 24.11.2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв наступну продукцію, чоботи з натуральної шкіри утеплені на суму 2922981,20 грн. на підставі видаткової накладної № 1-00000548 від 12.12.2014 року, довіреності за № 895 від 15.12.2014 року та ТТН від 15.11.2014 року ( а.с.18-20). Друга поставка взуття відбулася 29.12.2014 року та отримана відповідачем у відповідності до видаткової накладної № 1-00000599 на суму 255754,80 грн. , довіреності № 964 від 29.12.2014 року та ТТН № 142 від 29.12.2014 року. ( а.с.21-23).

Відповідач частково сплати суму основного боргу про що свідчать наступні банківські виписки : від 16.12.2014 року на суму 250000 грн., від 30.12.2014 року на суму 42291,20 грн., від 28.01.2015 року на суму 150000 грн. ( а.с.24-26).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем сплачена в повному обсязі , а від стягнення штрафних санкцій позивач відмовився, за таких обставин, суд керуючись ст. 1,2,33,44,80 п.4, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 03.04.2015 року.

Прийняти відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій - 2140,14 грн. пені та 386,90 грн. - 3 % річних.

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу 105754,80 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" ( м. Харків, вул. Червоноармійська, 7 код ЄДРПОУ 01072609) на користь ТОВ Торговий Дім "Укрлегсировина" ( м. Київ, вул. Саксаганського, 77 код ЄДРПОУ 32304111) суму судового збору 2115,10 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова