Постанова

від 08.04.2015 по справі 49/176-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 49/176-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М., суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційних скарг Арбітражного керуючого Комлика І.С. та арбітражного керуючого Білоусова О.А. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року у справі№ 49/176-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Ойл" ЛТД доТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

арбітражний керуючий Білоусов О.А.;

ліквідатор ТОВ "Восток Ойл" ЛТД - Патерилов В.В.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року (суддя Митрохіна А.В.) у справі № 49/176-б відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Восток-Ойл" ЛТД на бездіяльність розпорядника майна; усунуто арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича від виконання обов'язків розпорядника майна ТОВ "Універсальна транспортна компанія"; hозпорядником майна ТОВ "Універсальна транспортна компанія" призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича; зобов'язано арбітражного керуючого Білоусова О.А. передати розпоряднику майна ТОВ "Українська транспортна компанія" арбітражному керуючому Комлику І.С. всі документи, що стосуються процедури розпорядження майном боржника, вимог кредиторів і необхідні для формування реєстру та інші процесуальні питання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року (судді: Доманська М.Л.- головуючий, Верховець А.А., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у справі № 49/176-б скасовано та прийнято нове рішення, яким скаргу ТОВ "Восток-Ойл" ЛТД на бездіяльність розпорядника майна ТОВ "Універсальна транспортна компанія" Білоусова О.А. задоволено, визнано неправомірними дії (бездіяльність) розпорядника майна ТОВ "Універсальна транспортна компанія" арбітражного керуючого Білоусова О.А. та усунено останнього від виконання обов'язків розпорядника майна ТОВ "Універсальна транспортна компанія"; в частині призначення розпорядника майна ТОВ "Універсальна транспортна компанія" справу направлено на розгляд.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, скаржники арбітражний керуючий Комлик І.С. та арбітражний керуючий Білоусов О.А. звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, якими просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року повністю, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року - без змін.

Доводи касаційної скарги арбітражного керуючого Комлика І.С. зводяться до порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 103, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Арбітражний керуючий Білоусов О.А. свою касаційну скаргу обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3-1, 13, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Ойл" ЛТД Патерилов В.В. проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у поясненні на касаційні скарги.

Судова колегія, заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.07.2007р. ухвалою Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 49/176-б на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.08.2007р. боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лященка Михайла Євгеновича.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, в контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України та до положень пункту 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що при винесенні постанови судом першої інстанції про визнання ТОВ "Універсальна транспортна компанія" банкрутом за спрощеною процедурою, установчі документи з метою з'ясування місцезнаходження боржника місцевим господарським судом не досліджувались, на що також не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо (стаття 17 цього Закону).

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, в постановах № Б48/12-05 від 06.06.2006р., № 21/19-06-518 від 22.05.2007р., № 43/427 від 06.11.2007р., № 24/12-08-1027 від 10.02.2009р.

За змістом ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підставою для прийняття постанови про визнання банкрутом слугував витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 283407 станом на 23.07.2007 року, у якому значиться, що статус відомостей про юридичну особу не підтверджено.

Однак, в матеріалах справи наявні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 283407 станом на 23.07.2007 року та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 234496 станом на 02.08.2007 року, з яких вбачається, що місцезнаходженням боржника ТОВ "Універсальна транспортна компанія" є м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 72, 4-й поверх, а відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням - відсутні.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що за правилами ст. 52 Закону про банкрутство до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, документи, які повинні бути подані на момент звернення із відповідною заявою, не можуть бути додані та витребувані судом після порушення такої справи про банкрутство.

Також, суд касаційної інстанції звертає увагу на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірності вимог кредиторів та доказів, що можуть відповідно до законодавства підтверджувати такі вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо відсутнього боржника виконавчого провадження відсутні докази безспірності вимог до такого боржника.

В заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор ТОВ "Восток-Ойл" ЛТД посилається на наявність у ТОВ "Універсальна транспортна компанія" перед ним заборгованості у розмірі 1 835 166,03 грн. на підставі договору про надання фінансової допомоги № 20-03/07, укладеного 20.03.2007 року між ТОВ "Восток-Ойл" ЛТД та ТОВ "Універсальна транспортна компанія".

Між тим, порушуючи та здійснюючи провадження у даній справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій не врахували, що до заяви про порушення такої справи щодо Товариства ініціюючим кредитором - ТОВ "Восток-Ойл" ЛТД, не були додані докази відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з боржника заборгованості за договором фінансової допомоги № 20-03/07 від 20.03.2007 року в розмірі 1 835 166 грн. 03 коп.

Отже, виходячи з вказаного, на момент порушення провадження у даній справі відсутній факт порушення виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства на користь кредитора визначеної останнім у даній справі заборгованості, а його кредиторські вимоги не були безспірними у розумінні викладених приписів Закону про банкрутство.

У зв'язку із викладеними порушеннями, колегія суддів виходить з положень та позицій, наведених в п. 36 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 щодо подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках її безпідставного порушення.

Так, у разі встановлення факту безпідставності порушення справи про банкрутство господарський суд (будь-якої інстанції незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство) не позбавлений права припинити провадження у такій справі.

Відповідно до ч. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ТОВ " Українська транспортна компанія" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ГПК України, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що оскільки справа про банкрутство порушена за відсутності підстав передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судові рішення підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає, що у зв'язку з припиненням провадження у справі № 49/176-б про банкрутство ТОВ "Українська транспортна компанія", всі прийняті судом у даній справі процесуальні документи втрачають юридичну силу.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги арбітражного керуючого Комлика І.С. та арбітражного керуючого Білоусова О.А. задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у справі № 49/176-б скасувати.

3. Провадження у справі № 49/176-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" припинити.

Головуючий: Б.М. Поляков

Судді: В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич