Рішення

від 07.04.2015 по справі 902/194/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2015 р. Справа № 902/194/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-БЕЛАЗ-СЕРВІС" (вул. Кооперативна, 6, м. Житомир, 10001)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕРІТ" (пров. Цегельний, 2, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 23682,12 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

позивача : Іванченко А.В., Пузіна Н.С. - за дорученням

відповідача: Мєнков Є.П. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-БЕЛАЗ-СЕРВІС" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕРІТ" 27 999,85 грн. з яких: 19 400,85 грн. основного боргу, 2 988,46 грн. штрафу, 2 591,07 грн. пені, 574,79 грн. 3% річних, 2 444,78 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 18.02.2015р. у даній справі порушено провадження та призначено її до розгляду на 10.03.2015 року.

Ухвалою суду від 10.03.2015р. розгляд справи відкладено на 07.04.2015р.

В судове засідання 07.04.2015р. з"явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав подану до суду 07.04.2015р. заяву № 99 від 06.04.2015р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 23 682,12 грн., з яких 15 083,02 грн. боргу, 2 988,46 грн. штрафу, 2 591,07 грн. пені, 574,76 грн. - 3% річних, 2 444,78 грн. інфляційних.

Дана заява прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача зменшені позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що подав до суду заяву б/н від 07.04.2015р.

Враховуючи подану позивачем заяву № 99 від 06.04.2015р. про зменшення позовних вимог, ціна позову становить 23 682,12 грн., з яких 15 083,02 грн. боргу, 2 988,46 грн. штрафу, 2 591,07 грн. пені, 574,76 грн. - 3% річних, 2 444,78 грн. інфляційних.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-БЕЛАЗ-СЕРВІС" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕРІТ" (Покупець) укладено договір № ЖБС-40/13 купівлі-продажу товару, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини (іменовані надалі "товар") відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору, Покупець здійснює оплату протягом 5 календарних днів з моменту отримання Товару.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 7.3. Договору).

За порушення строків оплати, визначених у п. 7.2., покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 8.2. Договору).

У випадку несплати або неповної сплати, відповідно до п. 7.2. даного Договору в термін більший ніж 15 календарних днів, замовник сплачує штраф в розмірі 10% від несплаченої суми з 16-го календарного дня від дати отримання товару (п. 8.3. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року. Термін дії даного договору продовжується на наступний рік, якщо жодна зі сторін цього договору за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомила іншій стороні про його припинення (п. 11.1. Договору).

З моменту підписання даного договору всі попередні переговори і листування щодо нього втрачають силу (п. 11.2. Договору).

На виконання умов договору, позивач на підставі видаткових накладних № 946 від 24.12.20113р., № 92 від 25.02.2014р. передав, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреностей отримав товар на загальну суму 31 048,31 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в зв"язку з чим заборгував позивачу 15 083,02 грн.

Наведене стверджується матеріалами справи та поданою представником відповідача заявою б/н від 07.04.2015р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу ( ч.1 ст. 694 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 083,02 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 2 988,46 грн. штрафу, 2 591,07 грн. пені, 574,76 грн. - 3% річних, 2 444,78 грн. інфляційних.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.8.2., 8.3. Договору, за порушення строків оплати, визначених у п. 7.2., покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; у випадку несплати або не повної сплати, відповідно до п. 7.2. даного Договору в термін більший ніж 15 календарних днів, замовник сплачує штраф в розмірі 10% від несплаченої суми з 16-го календарного дня від дати отримання товару.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 2 988,46 грн. штрафу, 2 591,07 грн. пені, 574,76 грн. - 3% річних, 2 444,78 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі, що відповідають законодавству та умовам договору.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач зменшені позовні вимоги визнав у повному обсязі і ці його дії не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч.1 (п.1), ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається позивачу з Державного бюджету за ухвалою суду в розмірі переплаченої суми.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачена мінімальна сума судового збору відповідно до заявленої ціни позову, то в результаті зменшення розміру позовних вимог, судовий збір останньому не повертається.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 545,27 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 78 (ч.5), 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Зменшені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕРІТ" (пров. Цегельний, 2, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 31836183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИР-БЕЛАЗ-СЕРВІС" (вул. Кооперативна, 6, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 14326515) 15083,02 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімдесят три грн. 02 коп.) боргу, 2988,46 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 46 коп.) штрафу, 2591,07 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто одну грн. 07 коп.) пені, 574,79 грн. (п'ятсот сімдесят чотири грн. 79 коп.) річних, 2444,78 грн. (дві тисячі чотириста сорок чотири грн. 78 коп.) інфляційних та 1545,27 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять грн. 27 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

Віддрук. примір.:

1-до справи

2- позивачу (вул. Кооперативна, 6, м. Житомир, 10001) - згідно заяви позивача № 100 від 07.04.2015р.