Рішення

від 09.04.2015 по справі 903/216/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2015 р. Справа № 903/216/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача: приватної виробничо - комерційної фірми "СИГНАЛ"

про стягнення 16 892,24 грн.

Суддя Кравчук В.О.

при секретарі судового засідання Міськіву Т.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузін Є.В., довіреність №2200-К-О від 03.07.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 08.04.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з приватної вробничо - комерційної фірми "СИГНАЛ" 16 892,24 грн. заборгованості, з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 4 919,59 - заборгованості за відсотками, 900 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1072,65 грн. пені, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 31.03.2011р. №б/н.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.03.2015р. порушено провадження у справі та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судових засіданнях 18.03.2015р. та 08.04.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання 18.03.2015р. та 08.04.2015р. не з'явився, уповноваженого представника не направляв, вимог ухвал суду не виконав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.03.2015р. та відкладення розгляду справи від 18.03.2015р. , були направлені відповідачу на адресу м. Луцьк, вул. Конякіна 25, кв.1 повернуті суду поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене обов'язок суду щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання є виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

встановив:

31.03.2011р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та приватною виробничо - комерційною фірмою "СИГНАЛ" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

У заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та Правилами обслуговування та тарифах Банку, розміщених на сайті банку http://privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 31.03.2011р.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26003229234001 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернент клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг" при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернент клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, між сторонами склалися відносини кредитора та позичальника.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищезазначених умов позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, виданою ПАТ КБ "Приватбанк" клієнту ВКФ "СИГНАЛ" станом на 18.02.2015р. (а. с. 50).

Згідно ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Укладений договір банківського рахунку здійснюється відповідно до умов, погоджених сторонами, а також спеціального законодавства, зокрема, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492. Відповідно до п. 1.9 Інструкції договір банківського рахунку укладається у письмовій формі, договір банківського рахунку є публічним договором.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість відповідача згідно договору банківського обслуговування №б/н від 31.03.2011р. становить 10 000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом становить 4 919,59 грн., комісія за користування кредитом згідно договору банківського обслуговування №б/н від 31.03.2011р. становить 900,00 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на адресу відповідача направляв претензію №10221VOC0S01W від 29.10.2014р. з вимогою погасити існуючу заборгованість (а.с. 55), проте дана претензія залишена без відповіді.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 072,65 грн.- пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору .

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами визначено інший період нарахування пені та іншу відсоткову ставку.

Пунктом 3.2.1.5.4. договору сторони передбачили, що нарахування пені за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином зі змісту п. 3.2.1.5.4. "Умов та правил надання банківських послуг" вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме - три роки, що не суперечить чинному законодавству. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові №14/044-11 від 12.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що строк позовної давності по стягненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Таким чином, нараховані позивачем 1 072,65 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору підставні та підлягають до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, п. 3.2.1.5.4. договору.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на, які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827, 00 відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватної виробничо - комерційної фірми "СИГНАЛ" (Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна 25/1 код ЄДРПОУ 20135044) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" ( м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 16 892,24 грн. заборгованості, з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 4 919,59 - заборгованості за відсотками, 900 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 1072,65 грн. - пені та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

09.04.2015

Суддя В. О. Кравчук