Рішення

від 08.04.2015 по справі 908/1722/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/72/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 Справа № 908/1722/15-г

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» (67652, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Крайня,1А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Плюс" (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 47, офіс 73; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Горького, 1)

про стягнення суми 28 554,17 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Назаренко О.В. (довіреність №23 від 06.04.2015р.);

Від відповідача - Холявко С.Н. (директор, наказ №1к від 02.09.2013р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості вартості товару 24311,80 грн. за Дистриб'юторським договором № 11122013 від 11.12.2013 р.,1927,61 грн. пені, 179,84 грн. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами, 2134,92 грн. - інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.03.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1722/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/72/15, справу призначено до розгляду на 08.04.2015 р.

08.04.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано, зокрема, наступними обставинами. У період із 13.12.2013р. по 28.10.2014р. СГ ТОВ «Південьагропереробка» постачало ТОВ "Бакалія-Плюс" товари на суму 100699,90 грн., обумовлені укладеним між сторонами 11.12.2013 р. Дистриб'юторським договором №11122013. У свою чергу, ТОВ "Бакалія-Плюс" сплатило та повернуло товарів лише на суму 76388,10 грн. Станом на дату подачі позовної заяви основна заборгованість складає 24311,80 грн., яка виникла внаслідок несплати товару за видатковою накладною №ТД000014162 від 28.10.2014 р. на суму 24600 грн. Просить задовольнити позовні вимоги, які обґрунтовано ст.ст.530, 526, 610,611,617,625,692,712 ЦК України, ч.4 ст. 232, ст.193,218,226,229 ГК України, стягнути з відповідача заборгованість вартості товару 24311,80 грн. за Дистриб'юторським договором №11122013 від 11.12.2013 р.,1927,61 грн. пені за період 12.12.2014р. - 11.03.2015р., 179,84 грн. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами за період 12.12.2014 р. -11.03.2015 р., 2134,92 грн. - інфляції за період грудень 2014 р., січень-лютий 2015р..

Відповідач у судовому засіданні та письмовому відзиві позов визнав повністю, підтвердив, що товар отриманий, проданий, однак були відсутні грошові кошти для своєчасного розрахунку з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія - Плюс» (дистриб'ютор, відповідач) укладено Дистриб'юторський договір №11122013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти, оплачувати вартість продукції і розповсюджувати продукцію на обумовленій цим договором території (п.п. 2.1, 3.1 договору). Відповідно до п. 6.3 договору дистриб'ютор зобов'язаний оплатити вартість продукції, отриманої по кожній окремій накладній, на протязі 30 календарних днів з дати передачі продукції.

28.10.2014 р. за видатковою накладною №ТД000014162 відповідачем отримано продукції від постачальника на загальну суму 24600 грн.

Згідно з підписаним сторонами акту звірки взаємних розрахунків за грудень 2014 р. борг ТОВ «Бакалія - Плюс» становив 24311,80 грн.

У листі №008 від 03.02.2015р., адресованому директору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка», ТОВ «Бакалія - Плюс» визнало, що станом на 03.02.2015 р. розмір заборгованості складає 24311,80 грн. та зобов'язувалося сплатити заборгованість за графіком: до 09.02.2015 р. -10000,00 грн., до 16.02.2015р.- 10000,00 грн., до 23.02.2015р.- 4 311,80 грн.

У зв'язку з неоплатою відповідачем отриманого товару позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні, заборгованість за основним зобов'язанням відповідачем не погашена. Відповідач доказів погашення основної суми боргу, яка виникла за Дистриб'юторським договором №11122013р. у сумі 24 311,80 грн., не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно з умовами Дистриб'юторського договору №11122013р. у сумі 24 311,80 грн. є обґрунтованою, підтверджена належними доказами і підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1927,61 грн. пені за період 12.12.2014р. - 11.03.2015р.

Відповідно до ст. ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 7.3 договору сторони встановили, що у випадку, коли дистриб'ютор у термін, зазначений у п.6.3 цього договору не оплатив або оплатив не у повному обсязі отриману продукцію, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен календарний день несплати. Пеня буде нараховуватися протягом одного року з дати, коли дистриб'ютор був зобов'язаний оплатити партію продукції.

Як вбачається із розрахунку розміру пені, позивач нараховує пеню на суму заборгованості 24311,80 грн. за період з 12.12.2014 р. по 11.03.2015 р. (90 днів). Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що позивачем допущено помилки, оскільки неправильно визначена облікова ставка НБУ за період з 13.11.2014 р. до 06.02.2015р. (облікова ставка становила 14% замість вказаних позивачем у таблиці розрахунку 12,50%).

Провівши перерахунок пені з урахуванням зазначеного вище, судом встановлено, що за період з 12.12.2014 р. по 11.03.2015 р. (90 днів) на суму боргу 24311,80 грн. пеня становить 2039,53 грн.. Враховуючи приписи ст.ст.22,83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог і стягує заявлену суму 1927,61 грн. пені у межах визначеного позивачем періоду.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 179,84 грн. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами за період 12.12.2014 р. -11.03.2015 р., та суму 2134,92 грн. - інфляції за період грудень 2014 р., січень-лютий 2015р..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.(п.3.2).

Враховуючи приписи наведеного вище законодавства та роз'яснення Пленуму, перевіряючи розрахунки позивача, суд вважає, що позивач обґрунтовано заявив до стягнення суму 179,84 грн.-3% річних за період 12.12.2014 р.- 11.03.2015 р. (90днів). Інфляційні втрати необхідно нараховувати, у межах позовних вимог, за період січень -лютий 2015 р. і вони становлять 2082,14 грн.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Плюс" (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка,буд. 47,офіс 73; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Горького, 1, код 38839238) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» (67652, Одеська область, Біляївський район, с. Мирне, вул. Крайня,1-А, код 31822249) суму 24311 (двадцять чотири тисячі триста одинадцять) грн. 80 коп. простроченої заборгованості вартості товару за Дистриб'юторським договором № 11122013 від 11.12.2013 р., суму 1927 (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 61 коп. пені, суму 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 98 коп. - 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами, суму 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 14 коп. інфляції, суму 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.