Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/2776/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2776/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ГРУПП» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» простягнення коштів

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Карпенко Т.О., довіреність №21-Д від 12.03.2015; від відповідачаЧеревик Ю.В., довіреність б/н від 03.04.2015.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТ ГРУПП» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» про, з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнення 5851,23 грн., з яких: 2595,92 грн. - основний борг, 1747,79 грн. - пеня, 195,46 грн. - 3 % річних та 1312,06 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору про надання послуг з перевезення вантажу №30/09-14 від 30.09.2014 надав відповідачу визначені договором послуги по перевезенню вантажів, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 порушено провадження у справі №910/2776/15-г та призначено до розгляду.

02.04.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що за умовами договору розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту надання замовником акта виконаних робіт, в той час як, в наявних в матеріалах справи актах здачі-приймання робіт не зафіксовано дату їх надання позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ», у зв'язку з чим неможливо встановити строк виконання зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2015 позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та заперечив щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 06.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТ ГРУПП» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» (замовник) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу №30/09-14, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити встановлену виконавцем плату за послуги з перевезення вантажу (п. 1.1 договору).

Належним підтвердженням виконання послуг по договору є підписаний сторонами акт виконаних робіт (п. 3.2 договору).

Пунктами 3.1, 3.3 договору сторони погодили, що вартість перевезення складає 200 грн. за 1 годину роботи з ПДВ та вказується у рахунках-фактурах, які виписуються на підставі актів виконаних робіт. При цьому, акти виконаних робіт виконавець направляє замовнику для прийняття робіт та підписання один раз в 15 днів.

Розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту надання замовником акту виконаних робіт у відповідності до п. 3.3 цього договору та днем зарахування платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок виконавця (п.п. 3.4, 3.5 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 жовтня 2014 року, втім, закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли в період його дії.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив перевезення вантажу на загальну суму 690400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №ОУ-0000001 від 10.10.2014 на суму 203800,00 грн.; №ОУ-0000002 від 20.10.2014 на суму 248600,00 грн.; №ОУ-0000005 від 27.10.2014 на суму 143000,00 грн.; №ОУ-0000012 від 31.10.2014 на суму 2600,00 грн. та №ОУ-0000010 від 31.10.2014 на суму 92400,00 грн., які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо перевезення визначених вантажів.

Позаяк, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з перевезення вантажу №30/09-14 від 30.09.2014, оплату наданих послуг належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2595,92 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, а відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту надання замовником акту виконаних робіт.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2595,92 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати послуг виконавця згідно п. 3.4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов'язання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем по оплаті наданих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 4.2 договору, позивачем нараховано за період з 21.10.2014 по 16.03.2015 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1747,79 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, в розмірі 1416,86 грн., оскільки згідно п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, що не враховано позивачем під час здійснення розрахунку.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1416,86 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 330,93 грн. позивачу належить відмовити.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 195,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 1312,06 грн. за період з 21.10.2014 по 16.03.2015.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, в розмірі 195,44 грн. - 3% річних та 681,48 грн. - інфляційних втрат, оскільки позивачем при здійсненні розрахунків допущені арифметичні помилки, в частині визначення загальної суми 3% річних та не враховано, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць.

Так, п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 195,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 681,48 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 630,58 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а його доводи викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються змістом самих актів, в яких визначена дата їх підписання, а відповідно й отримання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7А, офіс 8-5; ідентифікаційний код 36858306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ГРУПП» (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз'їзду, буд. 36; ідентифікаційний код 39361108) 2595 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 92 коп. основного боргу, 1416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 86 коп. пені, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 44 коп. 3% річних, 681 (шістсот вісімдесят одну) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 1526 (одну тисячу п'ятсот двадцять шість) грн. 77 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2015.

СуддяТ.В. Васильченко