Рішення

від 01.04.2015 по справі 910/3118/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015Справа №910/3118/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНС-СЕРВІС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-ГРУП";

про: стягнення 45.995,74 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Корнієнко Т.Ю. - за довіреністю від 15.01.2015 № 1;

відповідача: Чернишенко Я.С. - директор (наказ від 28.11.2007 № 1).

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНС-СЕРВІС" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-ГРУП" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 45.995,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором від 24.04.2014 № 4/Д, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 39.131,64 грн.

На підставі викладеного вище, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45.995,74 грн., з яких: основна заборгованість складає 39.131,64 грн, пеня в сумі 4.986,34 грн та вартість послуг перекладача в сумі 1.877,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНС-СЕРВІС" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/3118/15-г. Розгляд справи призначено на 23.03.2015.

В судовому засіданні 23.03.2015 оголошено перерву до 01.04.2015.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В той же час, відповідач усно проти позову заперечив, зазначивши, що договір на перевезення з позивачем не укладався, заявка на перевезення не надавалась, а під час перевезення, позивачем здійснено неправильне завантаження товару у транспортний засіб в результаті чого пошкоджено упаковку товару.

В судовому засіданні 01.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНС-СЕРВІС" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-ГРУП" (далі - відповідач) укладено договір від 24.04.2014 № 4/Д (далі - Договір).

Предметом Договору є взаємовідносини сторін стосовно організації міжнародних вантажних перевезень та вантажних перевезень Україною (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору позивач зобов'язується забезпечувати перевезення вантажів, ввірених йому відповідачем у відповідності з умовами та строками, узгодженими в заявці.

Відповідач, не пізніше ніж за 48 годин до дати запланованого завантаження надає позивачу заявку на перевезення, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).

Розмір оплати послуг позивача фіксуються в заявці (п. 5.1 Договору).

Можливе здійснення часткової або повної передплати послуг позивача згідно виставлених рахунків (п. 5.2 Договору).

Положеннями п. 3.1.1.5 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість транспортних послуг згідно виставленого позивачем рахунку в порядку, передбаченому п. 5 Договором.

Позивачем можуть бути понесені додаткові витрати, які сплачуються відповідачем шляхом виставлення рахунку останньому (п. 5.3 Договору).

Пунктом 3.1.4 Договору передбачено що, нормативний час простою транспортних засобів при завантаженні, розвантаженні та митному оформленні вантажу складає 48 годин при міжнародних перевезеннях, 24 години при перевезеннях по території України. За понаднормовий простій транспортного засобу, у випадку їх документального підтвердження, передбачено нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 100,00 Євро за кожну добу простою при міжнародних перевезеннях, а також 50,00 Євро - на території СНГ та 50,00 доларів США - в межах митної території України.

На вантаж, пред'явлений до перевезення, відповідач організовує та забезпечує, зокрема, безперешкодне митне оформлення транспортних засобів (митних декларацій, свідоцтв про якість, довідок, паспортів), безперешкодне проходження прикордонних переходів, митне оформлення (п. 3.1.9 Договору).

У відповідності до п. 5.4 Договору, за несвоєчасне виконання оплати за Договором відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 2.3 Договору, зокрема, передбачено, що факсимільна копія даного Договору має юридичну силу як оригінал.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивачем 28.04.2014 виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000506 - передплата 40% за міжнародне перевезення вантажу, який в подальшому відповідачем частково оплачений.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, на підставі заявки відповідача від № 4/Д здійснив організацію перевезення вантажу. Наведена фактична обставина підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною CMR 173614. Вказана накладна підписана сторонами спору та одержувачем вантажу без зауважень та скріплена відбитками їх печаток (засвідчена копія вказаної накладної наявна в матеріалах справи).

За результатами наданих послуг позивачем складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2014 № ОУ-0000686 та рахунок-фактуру від 16.05.2014 № СФ-0000686, який в подальшому направлений на адресу відповідача. Однак вказаний акт відповідачем не підписаний, виставлений позивачем рахунок не оплачений.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача здійснив частково в сумі 11.000,00 грн. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем основної заборгованості станом на 03.02.2015 в сумі 39.131,64 грн, яка складається з:

-326,75 грн - недоплата по рахунку № СФ-0000506;

-19.838,52 грн - вартість міжнародного перевезення вантажу;

-12.219,60 грн - штрафні санкції за вимушений простій транспортного засобу;

-6.746,77 грн - додаткові витрати за Договором, - оформлення на Українській, Польській та Словацькій митницях.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 4.986,34 грн.

Усні заперечення відповідача про неукладення сторонами спору договору перевезення судом відхиляються, оскільки спростовуються умовами укладеного між сторонами спору Договору, у пункті 2.3 якого, зазначено, що факсимільна копія даного Договору має юридичну силу як оригінал. Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії міжнародної товаро-транспортної накладної CMR 173614 та заявки на перевезення товару, які підписані сторонами спору та скріплені відбитками печаток останніх. Вітдак в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують надання послуг відповідачу у вигляді міжнародного перевезення товару за Договором.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 39.131,64 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача господарської санкцій у вигляді пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Отже, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 4.926,30 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, та з урахуванням правил, встановлених ст. 253 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України:

Сума боргу Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 39.131,64 01.07.2014 - 16.07.2014 16 19 % 325,92 39.131,64 17.07.2014 - 12.11.2014 119 25 % 3.189,50 39.131,64 13.11.2014 - 29.12.2014 47 28 % 1.410,88 Загальна сума пені складає 4.926,30 грн

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-ГРУП".

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1.877,76 грн. витрат по оплаті послуг перекладача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, виходячи з змісту наявної в матеріалах справи копії акту надання послуг від 03.02.2015 укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІС", останнім позивачу надані послуги з письмового перекладу документів та в подальшому виставлено рахунок на оплату від 03.02.2015 № 2/162-П на суму 1.877,76 грн. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати вказаних послуг, відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1.877,76 грн. витрат по оплаті послуг перекладача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-ГРУП" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 35556689, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТРАНС-СЕРВІС" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 84; ідентифікаційний код: 20583021, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 39.131 (тридцять дев'ять тисяч сто тридцять одна) грн 64 коп.; пеню в сумі 4.926 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн 30 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 квітня 2015 року

Суддя С.В. Балац