Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/6319/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/6319/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройкабель» Простягнення 29 910,68 грн. Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Зінкевич О.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкабель» про стягнення 6 375,40 грн. основного боргу, 21 327,52 грн. неустойки, 1 857,99 грн. інфляційних втрат, 349,77 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.03.2015 року було порушено провадження у справі №910/6319/15-г та призначено її до розгляду на 06.04.2015 року.

Представник позивача 06.04.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 06.04.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.04.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройкабель» (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №2190513, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві в обумовлені сторонами строки електротехнічну продукцію (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і сплачувати за нього визначену сторонами грошову суму.

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на товар, а також пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару.

Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями у відповідності із досягнутими домовленостями між сторонами (п.3.1); товар поставляється на умовах FCA м. Львів склад постачальника (Міжнародні правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) протягом 5 робочих днів від дати надходження передоплати на його поточний рахунок, а також від дати отримання від покупця довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по даній партії товару (п.3.2).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється в порядку передоплати на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання ними усіх своїх обов'язків за цим договором (п.7.2).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 8 375,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000992 від 30.05.2013 року, довіреністю (типової форми №М-2) №121 від 30.05.2013 року.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 06.09.2013 року.

Вартість поставленого позивачем товару в розмірі 6 375,40 грн. відповідач не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором складає 6 375,40 грн.

10.10.2014 року позивач надіслав відповідачеві претензію №1262-10/14 від 10.10.2014 року про сплату заборгованості, що підтверджується наявним в матеріалах фіскальним чеком поштової установи від 10.10.2014 року. Однак, як зазначав позивач, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 6 375,40 грн.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем продукції від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказану продукцію відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на неї.

Як встановлено судом товар був переданий відповідачу 30.05.2013 року, відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати його оплати.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №2190513 від 30.05.2013 року позивач поставив відповідачу товар на суму 8 375,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видатковою накладної №РН-0000992 від 30.05.2013 року, довіреністю (типової форми №М-2) №121 від 30.05.2013 року.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 06.09.2013 року, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 6 375,40 грн.

10.10.2014 року позивач надіслав відповідачеві претензію №1262-10/14 від 10.10.2014 року про сплату заборгованості, яка залишена останнім без задоволення.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи не наведено жодних обставин, які б були підставою для перешкоджання виконувати грошові зобов'язання за договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 6 375,40 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 21 327,52 грн. неустойки.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку прострочення поставки чи оплати по даному договору винна сторона сплачує на користь контрагента неустойку в розмірі 0,5% вартості непоставленого в строк товару (простроченого платежу) за кожен день прострочення.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи положення ст. 549 ЦК України, передбачена п. 6.1 договору штрафна санкція у вигляді неустойки є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки №2190513 від 30.05.2013 року, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, положень ст. 4 Закону України «Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 506,89 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 349,77 грн. три відсотки річних та 1 857,99 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, 349,77 грн. та 1 857,99 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкабель» (місцезнаходження : 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, оф. 303, код ЄДРПОУ 37508575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» (місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Липова алея, буд. 1, кв. 83, код ЄДРПОУ 22360905) 6 375 (шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 40 коп. - основного боргу, 506 (п'ятсот шість) грн. 89 коп. - пені, 349 (триста сорок дев'ять) грн. 77 коп. - 3% річних, 1 824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 22 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

10.04.2015 р.