Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/3240/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015№910/3240/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Латріна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Онком Україна" простягнення 8 854,78 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кагарлик Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

У судовому засіданні 06.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Латріна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онком Україна" про стягнення 8 854,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 порушено провадження у справі №910/3240/15-г, розгляд призначений на 16.03.2015.

Ухвалою від 16.03.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 01.04.2015.

Ухвалою від 01.04.2015, відкладено розгляд справи на 06.04.2015.

Процесуальні документи направлялась відповідача на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в позовній заяві.

Однак, із вказаної адреси до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "за закінченням встановленого строку зберігання".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи є достатніми для вирішення спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представника позивача, що договір поставки у формі єдиного документу між сторонами не складався, та на підставі залучених до матеріалів справи рахунків (№СФ-0000453 від 28.06.2013 на суму 960,00 грн., № СФ-0000550 від 16.07.2013 на суму 1080,00 грн., №СФ-0000681 від 22.08.2013 на суму 960,00 грн., №СФ-0000824 від 27.09.2013 на суму 960,00 грн., №СФ-0000940 від 31.10.2013 на суму 960,00 грн., №СФ-0001063 від 28.11.2013 на суму 960,00 грн., №СФ-0001185 від 31.12.2013 на суму 1080,00 грн., №СФ-0000054 від 30.01.2014 на суму 960,00 грн.) та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2013 №ОУ-0000451, №ОУ-0000553 від 31.07.2013, № ОУ-0000681 від 31.08.2013, №ОУ-0000794 від 30.09.2013, №ОУ-0000894 від 31.10.2013, №ОУ-0001001 від 30.11.2013, які підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти №ОУ-0001132 від 31.12.2013 на суму 1080,00 грн. та №ОУ-0000048 від 31.01.2014 на суму 960,00 грн., які з боку відповідача не підписані, однак суд їх бере до уваги як належний доказ надання та приймання послуг, з огляду на наступне.

Рахунки на оплату наданих послуг направлялись відповідачу рекомендованими листами згідно списків згрупованих поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.

В матеріалах справи також наявна претензія №306 від 02.09.2014, що направлялась відповідачу - з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 7 920,00 грн., в додатках до якої також направлялись акти за грудень 2013 року та січень 2014 року, згідно опису вкладення у цінний лист від 04.09.2014 та фіскального чеку №4142 від 04.09.2014.

Однак, як свідчать матеріали справи відповідач не підписав надіслані позивачем акти та не надав вмотивованої відмови від їх підписання.

Відповідно до належним чином засвідченої копії конверту, вбачається, що з адреси відповідача лист повернувся за закінченням терміну зберігання. Відомості про зміну адреси, тощо, відповідач позивачу не повідомляв.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання сторонами актів та виставлення рахунків на здійснення оплати.

Крім цього, позивач надав до матеріалів справи податкові накладні від 31.12.2013 та від 31.01.2014, на підтвердження факту здійснення господарської операції за грудень 2014 року та січень 2015 року - надання послуг

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід взяти до уваги, що частина 2 ст. 530 ЦК України, встановлює якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на те, що позивачем не надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення для встановлення дати настання зобов'язання у відповідача зі сплати наданих послуг та його прострочення, суд керується Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

Відповідно до розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення)

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 2 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

При цьому, слід також застосувати положення частини 5 статті 254 ЦК України, в яких зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, судом встановлено, що з урахування положень Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів слід вважати, що відповідач отримав зазначену вимогу 16.09.2014.

Отже, матеріали справи підтверджують надання позивачем та отримання відповідачем послуг на суму 7 920,00 грн., які залишились не оплаченими відповідачем, доказів протилежного суду не надано.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 7 920,00 грн. документально доведені та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати - 855,36 грн. та 3 % річних - 79,42 грн. нараховані за період з 12.10.2014 по 10.02.2015.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Суд перевірив розрахунок позивача та визнав його обґрунтованим, тому задоволенню підлягають 3 % річних у розмірі 79,42 грн., інфляційні втрати - 855,36 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онком Україна" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 4, код 37249794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латріна" (02098, м. Київ, вул.Шумського, 10, квартира 116, код 36301067) основний борг у розмірі 7 920,00 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.), 3 % річних - 79,42 грн. (сімдесят дев'ять гривень 42 коп.), інфляційні втрати - 855,36 грн. (вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 36 коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 14.04.2015.

Суддя М.Є. Літвінова