Рішення

від 02.04.2015 по справі 911/403/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 911/403/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ",

02160, м. Київ, Дніпровський р-н, просп. Возз'єднання, 15

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНОЯРСЬКЕ",

57136, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Зелений Яр, вул. Радянська, буд. 26

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОМАРКЕТИНГ",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290

про стягнення 175 085,12 грн.

за участю представників:

позивача - Бойко С.В. (довіреність від 11.03.2015, б/н);

відповідача 1 - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача 2 - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНОЯРСЬКЕ" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОМАРКЕТИНГ" (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 175 085,12 грн., з яких: 108 264,65 грн. - основний борг, 17 633,17 грн. - відсотки річних, 38 497,88 грн. - штраф, 10 689,42 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3695/15 від 17.02.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4513/15 від 02.03.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4752/15 від 03.03.2015) позивачем подано заперечення на відзив.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4834/15 від 03.03.2015) позивачем подано додаткові документи.

У судове засідання 03.03.2015 представники відповідача 1 та відповідача 2 не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.02.2015 не виконали, розгляд справи відкладено на 17.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5863/15 від 16.03.2015) позивачем подано додаткові документи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6078/15 від 17.03.2015) надійшло клопотання відповідача 1 про участь представника відповідача 1 у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення якої забезпечити в господарському суді Миколаївської області.

У судове засідання 17.03.2015 представник відповідача 2 не з'явився, представники позивача та відповідача 1 з'явились, розгляд справи відкладено на 02.04.2015, ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2015 допущено до участі у судовому засіданні 02.04.2015 відповідача 1 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду Миколаївської області.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7439/15 від 02.04.2015) позивачем подано додаткові документи.

У судовому засіданні 02.04.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, при чому, представник відповідача 1 не з'явився ні в судове засідання у господарському суді Київської області, ні в господарському суді Миколаївської області, в якому було забезпечено проведення відеоконференції.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього, у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНОЯРСЬКЕ" (далі - покупець) укладено договір поставки від 21.03.2014 № АП-08-0062 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступні засоби захисту рослин (далі - товар): сарацин у кількості 15,000 кг, загальною вартістю 7 260,00 грн., герсотил у кількості 25,000 кг, загальною вартістю 12 375,00 грн., кратос у кількості 1 660,000 л, загальною вартістю 113 212,00 грн., стиракс у кількості 20,000 л загальною вартістю 1 936,00 грн. та ньюстар у кількості 150,000 л, загальною вартістю 23 925,00 грн. (пункт 1.1. Договору поставки).

Згодом, сторонами укладено додаткові договори від 23.04.2014 (далі - Додатковий договір 1), від 19.05.2014 (далі - Додатковий договір 2), від 16.07.2014 (далі - Додатковий договір 3) до Договору, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору поставки.

Відповідно до пункту 1. Додаткового договору 1, сторони погодили додатковий перелік засобів захисту рослин загальною вартістю 10 633,75 грн.

Згідно з пунктом 1. Додаткового договору 2, сторони погодили додатковий перелік засобів захисту рослин загальною вартістю 25 275,60 грн.

Відповідно до пункту 1. Додаткового договору 3, сторони погодили додатковий перелік засобів захисту рослин загальною вартістю 62 035,20 грн.

Договір поставки набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором (пункт 7.1. Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки, позивач, за видатковими накладними від 21.03.2014 № АП-08-0054 на суму 134 541,00 грн., від 07.04.2014 № АП-08-0122 на суму 242,00 грн., від 07.04.2014 № АП-08-0123 на суму 23 925,00 грн., від 24.04.2014 № АП-08-0214 на суму 675,63 грн., від 24.04.2014 № АП-08-0215 на суму 9 958,13 грн., від 03.06.2014 № АП-08-0363 на суму 25 275,60 грн., від 17.07.2014 № АП-08-0418 на суму 62 035,20 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу 1 товар, а останній, за довіреностями від 07.04.2014 № 32, від 24.04.2014 № 40, від 24.04.2014 № 38, від 03.06.2014 № 52, від 17.07.2014 № 72, що підписані керівником відповідача 1 та скріплені відбитками його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних та довіреностей.

Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем 1, фактів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач 1 частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару, а саме: сплатив 148 385,91 грн., що підтверджується виписками з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача та банківською довідкою Відділення Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» «Регіональний центр в м. Київ» від 20.03.2015 № КІЕ-52/479, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки. Оригінал довідки наявний у матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 108 264,65 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та сумою часткової сплати.

У відзиві на позовну заяву відповідачем 1 позов заперечено повністю, з огляду на таке.

Відповідачем 1 стверджується, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, оформлені неналежним чином, а саме: в довіреностях відсутня інформація про отримання відповідачем 1 таких засобів захисту рослин як: герсотил у кількості 25 кг, краток у кількості 1660 л та стирака у кількості 20 л, а також, заперечує позов тим, що відсутня довіреність до видаткової накладної від 21.03.2014 № АП-08-0054.

З огляду на такі твердження відповідача 1, судом враховано, що порядок оформлення довіреностей визначено в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99 (далі - Інструкція), яка була чинною на момент видачі спірних довіреностей.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6. Інструкції, при виписуванні довіреності, перелік цінностей, які належить отримати за нею (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Пунктом 7. Інструкції встановлено, що забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Відтак, саме відповідачем 1 порушено вимоги Інструкції та видано довіреності без зазначення тих назв і кількості цінностей, для одержання яких видані дані довіреності.

Одночасно, судом враховано, що спірними довіреностями уповноважено на отримання товарно-матеріальних цінностей Літвінова В.Г., який відповідно до відомостей, що містяться у Спеціальному витязі, що здійснений за запитом суду, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є керівником відповідача 1 і дані щодо обмеження його повноважень відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 62 Закону України «Про господарські товариства», директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Крім того, судом враховано, що підписи особи, яка отримувала товар від імені відповідача 1 за спірними видатковими накладними, скріплено відбитками печатки відповідача 1, що не спростоване відповідачем 1 і про втрату даної печатки відповідачем 1 не заявлено.

Відтак, твердження відповідача 1 про неналежне оформлення довіреностей та відсутність довіреності до видаткової накладної від 21.03.2014 № АП-08-0054 не сприймаються судом як доказ неотримання товару відповідачем 1 або отримання товару неуповноваженою особою відповідача 1.

Крім того, відповідачем 1 стверджується, що позивач не надав доказів того, що відповідач 2 не виконав грошові зобов'язання замість відповідача 1. Проте, такі твердження відповідача 1 спростовуються банківською довідкою Відділення Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» «Регіональний центр в м. Київ» від 20.03.2015 № КІЕ-52/479, що надана в матеріали справи, з якої встановлено про відсутність перерахування коштів на рахунок позивача від відповідача 2 за спірним Договором поставки.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОМАРКЕТИНГ" (далі - поручитель) укладено договір поруки від 17.07.2014 № ПР-08-0062 (далі - Договір поруки), згідно з яким, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНОЯРСЬКЕ" (далі - боржник) (пункт 1.1. Договору поруки).

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. Договору поруки, у разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсові втрати, витрат кредитора.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють Договір від 21.03.2014 № АП-08-0062 поставки засобів захисту рослин та додаткові договори (угоди) до нього.

Позивачем передано відповідачу 2 вимогу від 22.01.2015 про сплату заборгованості за Договором поставки у сумі 108 264,65 грн.

У матеріалах справи відсутні докази надання відповіді на вказану претензію чи сплати заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, договір поруки - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з положеннями статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача 1 та відбитками його печатки на вищевказаних видаткових накладних.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача 1 при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором поставки.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідачів солідарного грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачами не виконане.

Оскільки заборгованість відповідачів перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Договором поставки у сумі 108 264,65 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пункту 5.2. Договору поставки, заявляє до стягнення з відповідачів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день простроченого платежу, яка за розрахунком позивача складає 10 689,42 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору поставки (зі змінами та доповненнями до нього) та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 10 689,42 грн. та встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає обставинам справи, позивачем правильно визначено період нарахування пені та враховано всі часткові оплати, а тому позовна вимога про стягнення з відповідачів 10 689,42 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідачів 38 497,88 грн. штрафу, керуючись пунктом 5.4. Договору поставки, яким встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше, ніж на 30 днів, сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем визначено штраф у розмірі 38 497,88 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем 1 виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі пункту 5.5. Договору поставки, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення відсотки річних у розмірі 17 633,17 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.5. Договору поставки, сторони дійшли згоди щодо розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, з дати, коли товар повинен був сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за вказані періоди прострочення та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 17 633,17 грн. відсотків річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу в розмірі 108 264,65 грн., пені у розмірі 10 689,42 грн., штрафу у розмірі 38 497,88 грн. та відсотків річних у розмірі 17 633,17 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНОЯРСЬКЕ" (57136, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Зелений Яр, вул. Радянська, буд. 26, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00855121) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОМАРКЕТИНГ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30262667) 108 264 (сто вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн . 65 коп. основної заборгованості, 10 689 (десять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. пені, 38 497 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 88 коп. штрафу, 17 633 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн. 17 коп. відсотків річних та 3 501 (три тисячи п'ятсот одна) грн. 70 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 07.04.2015.

Суддя С.О. Саванчук