Рішення

від 08.04.2015 по справі 922/5643/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2015 р.Справа № 922/5643/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ";

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення №329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" у м.Харкові

про розірвання договору та зобов'язання виконати певні дії

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Андреєва В.В. по довіреності №19 від 11.02.2015р.

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ" звернулось із позовною заявою до господарського суду Харківської області до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення №329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" у м.Харкові про розірвання договору та зобов'язання виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. порушено провадження у справі №922/5643/14 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2015р. справу № 922/5643/14, відповідно до ст. ст. 15, 17 ГПК України передано за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Відповідно до довідки В.о. керівника апарату суду від 26.01.2015р. про автоматичний розподіл справ між суддями справу №922/5643/14 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області справу №922/5643/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення №329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" у м.Харкові прийнято до свого провадження з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. строк розгляду справи продовжено до 10.04.2015р. відповідно до ст. 69 ГПК України.

08.04.2015р. в судовому засіданні надійшла заява про уточнення позовних вимог по справі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

В судовому засіданні від 08.04.2015р. після повернення із нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (надалі- банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " (надалі - клієнт) укладено договір банківського рахунку №04-615 (у національній валюті), (надалі - Договір) щодо відкриття Банком Клієнту поточного рахунку №26008126949001 та зобов'язання приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження останнього щодо перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.2.2.1 Договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2.2.2 Договору Клієнт має право надавати Банку розпорядження щодо використання коштів на рахунку, отримувати виписки по рахунку та іншу кореспонденцію по здійсненим Клієнтом операціям у Банку, а п. 2.2.7 Договору передбачено, що Клієнт має право давати доручення на списання коштів зі свого рахунку, використовуючи такі види платіжних інструментів як платіжне доручення та акредитив.

За приписами п.2.2.6. Договору, клієнт має право вимагати від банку своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених Договором

Відповідно до п.2.2.7. Договору, клієнт має право давати доручення на списання коштів зі свого Рахунку, використовуючи, зокрема, такий вид платіжних інструментів, як платіжне доручення.

Пунктами 2.3.3 та 2.3.4 Договору передбачено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта згідно умов п.2.1.15, відповідно до якого якщо розрахунковий документ надійшов до банку після операційного часу банк має право виконати доручення Клієнта, що міститься в цьому документі, не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за несвоєчасне чи неналежне виконання розпорядження клієнта щодо перерахування його коштів, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно або неналежно списаної суми платежу за кожен день прострочення.

За приписами п.9.1 Договору, він укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання.

Також, 02 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (надалі- банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " (надалі - клієнт) укладено договір №04-616 про надання послуг по системі "Інтернет-Банк", відповідно до якого, банк здійснює встановлення, налагодження, навчання роботі з програмно-технологічним комплексом "Інтернет-Банк", забезпечує оперативний доступ до рахунку/рахунків, вказаному у п.1.1. Договору банківського рахунку №04-615 від 02.04.2013 року, видалене формування і відправку електронних платіжних документів, отримання виписки по рахунку.

Кріто того, 08 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (надалі- банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " (надалі - клієнт) укладено договір №04-623 про надання послуг по системі "Клієнт-Банк", відповідно до якого, банк здійснює встановлення, налагодження, навчання роботі з програмно-технологічним комплексом "Інтернет-Банк", забезпечує оперативний доступ до рахунку/рахунків, вказаному у п.1.1. Договору банківського рахунку №04-615 від 02.04.2013 року, видалене формування і відправку електронних платіжних документів, отримання виписки по рахунку.

Позивачем було подано через систему " Клієнт - Банк" відповідачу платіжні доручення:

- № 264 від 27.10.2014 року на перерахування суми 1150000 грн. на рахунок ТОВ " МД ГРУП ХАРКІВ " №26006001314383;

- № 265 від 29.10.2014 року на перерахування суми 9205,97 гри. на рахунок ТОВ "Завод елеваторного обладнання „Сокол" № 2600581959575.

Згідно даних системи "Клієнт-Банк" вказані платіжні доручення надійшли до банку за електронною системою Клієнт Банк. Однак, вказані платіжні доручення відповідачем були залишені без виконання. Вказані відомості підтверджуються наявною в матеріалах справи копією роздрукованої сторінки із системи "Клієнт-Банк" за період з 27.10.2014 р. по 29.10.2014 р.

19.11.2014 р. до банку на паперовому носії було подано нарочно платіжне доручення №264 від 19.11.2014р. на суму 501605 грн., та платіжне доручення №2 від 26.03.2015р. на суму 73298,13, яке банк відмовився приймати. В зв'язку з чим, це платіжне доручення із супровідним листом було направлено поштовою кореспонденцією.

Однак, розпорядження щодо перерахування грошових коштів з рахунку згідно зазначених платіжних доручень виконано не було.

Також, 19.11.2014 р. позивачем була подана банку заява від 19.11.2014 року про розірвання договору банківського рахунку та закриття поточного рахунку ТОВ " МД ГРУП ХАРКІВ ".

Проте відповідач на вказане звернення належним чином не відреагував, банком поточний рахунок закрито не було та залишок коштів не перерахований вказаними ТОВ " МД ГРУП ХАРКІВ " реквізитами.

У зв'язку із вищезазначеним позивач звернувся із позовною заявою до відповідача Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про розірвання договору банківського рахунку №04-615 від 02 квітня 2013 року укладений між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ ", зобов'язати Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" закрити банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26008126949001 та зобов'язати Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" перерахувати грошові кошти у сумі 1734109,10 грн. з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26008126949001 на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26006001314683 за виставленими платіжними дорученнями на суму 1 734 109,10 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту ст.1068 Цивільного кодексу України вбачається, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем систематично порушуються умови договору банківського рахунку (у національній валюті) №04-615 в частині проведення грошових коштів відповідача, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту порушених прав позивача, шляхом розірвання в судовому порядку укладеного між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства " ІМЕКСБАНК " та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" договору банківського рахунку (у національній валюті) №04-615 від 02 квітня 2015 року, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача в цій частині підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" закрити банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" №26008126949001, суд зазначає наступне.

За умовами п. 7.3. Договору, договір розривається за заявою клієнта у будь-який час, за умови виконання вимог, вказаних у п. 7.4.

Відповідно до п. 7.4. Договору, у разі розірвання договору за заявою клієнта, рахунок закривається за умови сплати банку комісійної винагороди за закриття рахунку, здачі чекової книжки з невикористаними чеками та погашення заборгованості перед банком за надані банківські послуги.

19.11.2014 р. позивачем була подана банку заява від 19.11.2014 року про розірвання договору банківського рахунку та закриття поточного рахунку ТОВ " МД Груп Харків ".

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ N 429 від 12.11.2003, поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви (п. 20.5 Інструкції).

Таким чином, закриття поточного рахунку клієнта на підставі його заяви, передбачено положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Однак відповідачем в порушення вищезазначених норм та умов договору не здійсненно закриття рахунку позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" закрити банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю " МД Груп Харків " №26008126949001.

Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" перерахувати грошові кошти у сумі 1734109,10 грн. з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26008126949001 на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26006001314683 за виставленими платіжними дорученнями на суму 1 734 109,10 грн., суд відмовляє з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Ч. 3 ст. 1068 ЦК України встановлено, що Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок, визначеної платником особи (одержувача), у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано ПАТ "Імексбанк" через систему "Клієнт - Банк" платіжні доручення:

- № 264 від 27.10.2014 року на перерахування суми 1150000 грн. на рахунок ТОВ " МД ГРУП ХАРКІВ " №26006001314383;

- № 265 від 29.10.2014 року на перерахування суми 9205,97 гри. на рахунок ТОВ "Завод елеваторного обладнання „Сокол" № 2600581959575.

Згідно даних системи "Клієнт-Банк" вказані платіжні доручення надійшли до банку за електронною системою Клієнт Банк. Однак, вказані платіжні доручення відповідачем були залишені без виконання. Вказані відомості підтверджуються наявною в матеріалах справи копією роздрукованої сторінки із системи "Клієнт-Банк" за період з 27.10.2014 р. по 29.10.2014 р.

19.11.2014 р. до банку на паперовому носії було подано нарочно платіжне доручення №264 від 19.11.2014р. на суму 501605 грн., та платіжне доручення №2 від 26.03.2015р. на суму 73298,13, яке банк відмовився приймати. В зв'язку з чим, це платіжне доручення із супровідним листом було направлено поштовою кореспонденцією.

Однак, розпорядження щодо перерахування грошових коштів з рахунку згідно зазначених платіжних доручень виконано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З огляду на вищевказані правові норми, а також умови договору банківського рахунку (у національній валюті) № 04-615 від 02.04.2013р., суд доходить висновку про виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо виконання платіжних доручень № 264 від 27.10.2014 року, № 265 від 29.10.2014 року, №264 від 19.11.2014р., №2 від 26.03.2015р.та перерахування коштів на рахунок контрагента позивача у сумі 1734109,10 грн., що не було виконано банком.

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання, наслідком якого є настання, згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, правових наслідків, встановлених договором або законом.

Разом з тим, вирішуючи питання про зобов'язання відповідача виконати доручення позивача та перерахувати з рахунку грошові кошти в сумі 1732109,10 грн. згідно платіжних доручень № 264 від 27.10.2014 року, № 265 від 29.10.2014 року, №264 від 19.11.2014р., №2 від 26.03.2015р. - на підставі судового рішення, суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Як вбачається з відомостей, які є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, постановою Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2015 року № 16 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно, а також призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК".

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Визначення поняття "кредитор банку" містять приписи Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник це лише фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Таким чином, на вклади юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності поширюється заборони, встановлені ст.36 даного Закону, тим більше, що вони є кредиторами банку в процедурі його виведення з ринку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка № 04-615 від 02.04.2013р., які носять майново-грошовий характер, позивач є кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником. Оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 25 березня 2015 року, винесеній за результатом розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про перегляд Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 910/9232/14 за позовом приватного підприємства "Актівсерв" до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про зобов'язання вчинити дії.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що на ТОВ „МД Груп Харків" розповсюджується обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак вимоги щодо зобов'язання публічного акціонерного товариства „Імексбанк" перерахувати грошові кошти у сумі 1734109,10 грн. з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26008126949001 на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю " МД ГРУП ХАРКІВ " №26006001314683 за виставленими платіжними дорученнями на суму 1 734 109,10 грн. не можуть бути задоволені, в силу вказаних обмежень, з огляду на введення у ПАТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації, у зв'язку із чим у цій заявленій вимозі слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Відділення № 329 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" - задовольнити частково.

2. Розірвати договір банківського рахунку №04-615 від 02 квітня 2013 року укладений між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 у м. Харків Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А, МФО 328384; код ЄДРПОУ 20971504) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61158, м. Харків, вул. Хабарова, 2; код ЄДРПОУ 33290304).

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 у м. Харків Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А, код 20971504) закрити банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61158, м. Харків, вул. Хабарова, 2; код ЄДРПОУ 33290304) №26008126949001.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 329 у м. Харків Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А, код 20971504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61158, м. Харків, вул. Хабарова, 2; код ЄДРПОУ 33290304) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436грн. 00 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов