Постанова

від 08.04.2015 по справі 915/1847/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р.Справа № 915/1847/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2015 року

по справі №915/1847/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Логіка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

про стягнення індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних в сумі 26682,66 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Бізнес Логіка" звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Техноторг-Дон", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 24333,38 грн., з яких: 8950,83 грн. пені, 13668 грн. втрат від інфляції та 1714,55 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2015 року у справі №915/1847/14 (суддя Коваль С.М.) позов ТОВ "Бізнес Логіка" задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 8950,83 грн. пені, 13668 грн. втрат від інфляції, 1714,55 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що ТОВ "Техноторг-Дон" прострочено оплату грошових коштів, стягнутих судовим рішенням по справі №915/248/14 у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано відповідачу відповідні суми 3% річних, пені та втрат від інфляції.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "Техноторг-Дон") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення 51,49 грн. пені та 45,73 грн. 3% річних, з посиланням при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача (ТОВ "Бізнес Логіка") у судові засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 13.02.2015р. та від 16.03.2015р.

Представник відповідача (ТОВ "Техноторг-Дон") у судові засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 13.02.2015р. та від 16.03.2015р.

10.03.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги, призначене на 11.03.2015р. у зв'язку з тим, що у відповідача призначена до розгляду на 11.03.2015р. ще одна справа у господарському суді Миколаївської області.

Вказане клопотання відповідача від 10.03.2015р. було задоволено колегією суддів та перенесено розгляд апеляційної скарги на 08.04.2015р.

07.04.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача вдруге надійшло клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги, призначене на 11.03.2015р. у зв'язку з тим, що у відповідача призначена до розгляду на 11.03.2015р. ще одна справа у господарському суді Миколаївської області.

У задоволенні клопотання відповідача від 07.04.2015р. про перенесення розгляду апеляційної скарги колегією суддів було відмовлено у зв'язку із закінченням строку розгляду апеляційної скарги ТОВ "Техноторг-Дон" та з огляду на те, що відповідач є юридичною особою та не надав доказів на підтвердження того, що у судове засідання в Одеському апеляційному господарському суді призначене на 08.04.2015р. по справі №915/1847/14 не може з'явитись інший представник відповідача, або директор підприємства відповідача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Техноторг-Дон" за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 р. по справі № 915/248/14 за позовом ТОВ "Бізнес Логіка" до ТОВ "Техноторг-Дон", з відповідача - ТОВ "Техноторг-Дон", на користь ТОВ "Бізнес Логіка" було стягнуто основного боргу у розмірі 106976,24 грн., 495,31 грн. пені, 114,30 грн. трьох процентів річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2151,72 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2014р. рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 р. у справі №915/248/14 залишено без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Техноторг-Дон" - без задоволення.

21 серпня 2014 р. на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 12 травня 2014 р. по справі 915/248/14, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2014 року, було видано наказ, який на примусове виконання було передано до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Наказ господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014р. у справі №915/248/14 було пред'явлено до виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, який постановою від 02.09.2014року відкрив виконавче провадження з його примусового виконання.

В результаті примусового виконання рішення суду ТОВ "Техноторг-Дон" сплатило заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів в загальній сумі 109737,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8947 від 10.09.2014р., наданим ТОВ "Бізнес логіка" Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, а також постановою про закінчення виконавчого провадження від 12.09.2014р. (копії платіжного доручення та постанови наявні в матеріалах справи, а.с.25-29).

Враховуючи, що відповідач сплатив заборгованість за договором №7/ТК/1від 01.10.2012 року лише 10.09.2014 року, позивачем було нараховано пеню за період прострочення з 25.02.2014 року по 11.08.2014 року, три відсотки річних за період прострочення з 25.02.2014 року по 07.09.2014 року та індексацію суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Бізнес логіка" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписом частини 5 статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням .

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14.

За приписами ст. 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора , а отже саме 10.09.2014р., оскільки саме 10.09.2014р. ДВС було переведено позивачу платіжним дорученням №8947 відповідну суму грошових коштів, стягнуту на підставі наказу господарського суду Миколаївської області від 21.08.2014р. у справі №915/248/14.

Дослідивши розрахунки пені, відсотків річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані розрахунки складені вірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на те, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення або відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню, а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості у відповідності до рішення господарського суду від 12.05.2014 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду та приймаючи до уваги приписи ст. 625 ЦК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8950,83 грн. пені , 1714,55 грн. 3% річних та 13668 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2015 року у справі №915/1847/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький Т.Я. Гладишева