Постанова

від 07.04.2015 по справі 804/3381/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р. Справа № 804/3381/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.

за участю

представника позивача - Щербина А.П.,

представника відповідача - Горобець К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Тріада» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «Тріада», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про: - визнання протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки Приватного підприємства «Тріада» (ЄДРПОУ №23933125) за якою було складено акт перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.2014 року та податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014 року №0003822205 та від 18.03.2015 року №0005302205 без підстав, передбачених Податковим кодексом України; - визнання протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не вручення та не надіслання Приватному підприємству «Тріада» (ЄДРПОУ №23933125) всупереч вимогам Податкового кодексу України акту перевірки №1283/10/04-36-10-08-09 від 19.12.2014; - визнання протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не вручення та не надіслання Приватному підприємству «Тріада» (ЄДРПОУ №23933125) всупереч вимогам Податкового кодексу України акту перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.2014 року та акту перевірки №1283/10/04-36-10-08-09 від 19.12.2014; - визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2015 року №0005302205, яке було прийнято ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.2014 року щодо Приватного підприємства «Тріада» (ЄДРПОУ №23933125) на суму збільшення грошового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість в сумі 69103,75 грн; - визнання недійсною та скасування податкової вимоги №1413-22 від 29.12.2014 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на суму податкового боргу 70496,20 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що про проведення позапланової документальної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення, позивача не повідомляли, документи під час перевірки не запитували, акт не надавали для ознайомлення. Також позивачем зауважено, що оскаржуваним податковим-повідомленням рішення від 18.03.15 йому нараховані штрафні санкції за період, який був предметом планової перевірки у 2013 році та за який позивач вже поніс відповідальність, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №00000822111 від 14.03.13, тобто ДПІ повторно притягує позивача до відповідальності по одних і тих же фактах. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, навівши доводи, викладені в уточненому адміністративному позові та доповнення ідо позовної заяви (а.с.99-102, а.с.111-112).

Відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодився з позовними вимогами позивача. Мотиви незгоди зводяться до наступного. ДПІ був проведений аналіз повноти нарахування штрафів (фінансових) санкцій за наслідками проведеної на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 17.10.2014 №899 перевірки ПП «Тріада», оформленої актом від 17.10.2014 №2808/0465-2204/23933125, в ході якої встановлено, що при визначенні розміру штрафної (фінансової) санкції за заниження грошового зобов'язання у прийнятому податковому повідомленні-рішенні від 14.03.2013 №0000082201 з податку на додану вартість не враховано повторність вчиненого платником податку порушення вимог податкового законодавства, внаслідок чого замість штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50 відсотків була помилково застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 25 відсотків. Вказаний аналіз проведений ДПІ на підставі відповідного наказу керівника ДПІ від 17.09.14 №899. За результатами проведеного аналізу, з урахуванням Рішення про результати розгляду скарги №1283/10/04-36-10-08-09 від 19.12.2014, прийнятого ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення від 18.03.15 про збільшення грошових зобов'язань зі штрафних санкцій. Також відповідачем зазначено, що попередньо позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.14 на підставі акту перевірки від 17.10.2014 №2808/0465-2204/23933125, яким були нараховані штрафні санкції, які були сплачені платником. Оскільки, даний акт перевірки не оскаржувався платником, а суми за ним сплачені останнім, то такі суми вважаються узгодженими, тому була сформована оскаржувана податкова вимога від 29.12.14 №1413-22 (додаткові пояснення, надані представником ДПІ Горобець К.М.). В судовому засіданні представник відповідача спросив відмовити в задоволені позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, сторонами визнано, що відповідачем відносно позивача було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, якою виявлені порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 ст.200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 305 885,00 грн. (в тому числі у березні 2011 - 13470 грн., у травні 2011 - 8000 грн., у липні 2011 - 11287 грн. (з урахуванням уточненої декларації від 15.12.2011), у серпні 2011 - 8000 грн., у жовтні 2012 - 150336 грн., у листопаді 2012 - 114792 грн.) та порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, що тягне за собою штраф у розмірі 170 грн. На підставі акту перевірки від 28.02.13, складеного за результатами такої перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.13 №0000082201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 377 160,75 грн. (основний платіж - 305 885,00 грн., штрафна санкція (у розмірі 25%)-71 275,75 грн.).

В подальшому, як зазначено відповідачем, ДПІ проведено аналіз повноти нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій на підставі наказу ДПІ від 17.10.2014 №899, результати якого оформлені актом від 17.10.14 №2808/0465-2204/23933125 та в ході якого встановлено, що при визначенні розміру штрафної (фінансової) санкції за заниження грошового зобов'язання у прийнятому податковому повідомленні-рішенні від 14.03.2013 №0000082201 з податку на додану вартість не враховано повторність вчиненого платником податку порушення вимог податкового законодавства, внаслідок чого замість штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50 відсотків була помилково застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 25 відсотків.

На підставі акту від 17.10.14 №2808/0465-2204/23933125 відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.14 №0003822205 про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість у розмірі 71 103,75 грн.

Позивачем за процедурою адміністративного оскарження подано скаргу до ГУ ДФС У Дніпропетровській області, рішенням від 19.12.14 №1283/10/04-36-10-08-09 якого податкове повідомлення-рішення від 17.10.14 №0003822205 скасовано в частині 2 000 грн., в іншій частині залишено без змін, скарга платника - без задоволення (а.с.18-20).

За результатами повторного адміністративного оскарження позивача до Державної фіскальної служби України рішенням останньої від 23.01.15 №1327/6/-99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 17.10.14 №0003822205, з урахуванням рішення, прийнятого за результатом первинної скарги, залишено без змін , а скаргу - без задоволення. (а.с.21-23).

З посиланням на акти перевірок від 28.02.13 та 17.10.14, а також на Рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС У Дніпропетровській області від 19.12.14 №1283/10/04-36-10-08-09, відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.15 №0005302205, яким позивачу збільшено сума грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями в розмірі 69 103,75 грн.

Окрім того, відповідачем на адресу позивача направлена податкова вимога від 29.12.14 №1413-22, за якою станом на 28.12.14 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 70 496,20 грн., у тому числі за штрафними санкціями - 70 496,20 грн., визначеними, як пояснив представник відповідача, податковим повідомленням-рішення від 17.10.14 №0003822205.

Розв'язуючи спір, суд зазначає таке. Відповідно до пп.20.1.4 п.21.1 ст.21 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами п.75.1. ст.75 ПКУ визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки; камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Наведені законодавчі приписи, як і інші приписи Податкового кодексу України, в тому числі ст.79 ПКУ, на яку посилається відповідач в обгрунтування своєї позиції, не дають підстави для висновку про наявність у контролюючих органів права проводити відносно платників податків перевірки у вигляді аналізу повноти нарахування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками проведеної раніше перевірки.

За змістом ст.79 ПКУ, яка визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом; документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд відмічає, що наказ ДПІ від 17.10.14 №899 на підставі якого відносно позивача 17.10.14 проведений аналіз/перевірка позивача, складений про проведення службової перевірки, а не про проведення перевірки позивача, а отже не може вважатись належним доказом наявності рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, про проведення документальної невиїзної перевірки позивача. Не наданого відповідачем до суду і доказів направлення на адресу позивача копії відповідного наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Наведене свідчить про невиконання відповідачем умов статті 79 ПКУ, а відтак право ДПІ розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача виключається.

Окремо суд зазначає, що відповідно до пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що оскаржувані дії ДПІ щодо проведення перевірки позивача, за якою був складений акт перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.14, не відповідають критеріям правомірності дій суб'єкта владних повноважень, визначених ч.3 ст.2 КАС України, адже вчинені всупереч вимогам Податкового кодексу України, так, як наслідок, Конституції України. Відтак такі дії ДПІ підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до п.86.4. ст.86 ПКУ акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів виконання наведених законодавчих приписів, а саме вручення особисто платнику податків - позивачу або надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача акту перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.14. Не надіслання відповідачем вказаного акту позивачу обмежує право останнього на ознайомлення з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в акті перевірки, та подання заперечень до контролюючого органу, що визначене п.86.7 ст.86 ПКУ.

Відтак дії ДПІ з не надіслання позивачу акту перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.2014 року підлягають визнанню протиправними.

З приводу визнання протиправними дій ДПІ щодо не вручення та не надіслання позивачу всупереч вимогам Податкового кодексу України акту перевірки №1283/10/04-36-10-08-09 від 19.12.2014, суд зазначає таке. Як встановлено в ході судового розгляду справи, документ за №1283/10/04-36-10-08-09 від 19.12.2014 є Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятим Головним управління ДФС у Дніпропетровській області, а не актом перевірки, яке отримано позивачем, що не заперечується останнім. Отже, в задоволені означеної частини позовних вимог належить відмовити.

Стосовно визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.03.15 №0005302205, яке прийнято з посиланням на акт перевірки від 17.10.14 №2808/0465-2204/23933125, суд зазначає таке. Враховуючи встановлення судом факту недотримання суб'єктом владних повноважень при проведені перевірки, за результатами якої складений акт перевірки від 17.10.14 №2808/0465-2204/23933125, вимог ч.3 ст.2 КАС України, проведення такої перевірки не на підставі відповідного наказу та без повідомлення позивача суд доходить висновку про нелегітимність висновків проведеної перевірки. Відтак, рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте на підставі таких висновків та з посиланням на такий акт також є таким, що не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Окремо суд зазначає, що зміст ст.54 ПКУ не дає підстави для висновків про наявність у контролюючого органу повноважень визначати платнику податків суму грошового зобов'язання на підставі даних аналізу повноти нарахування штрафних санкцій, проведеного на підставі наказу ДПІ про проведення службової перевірки.

З приводу правомірності податкової вимоги від 29.12.14 № 1413-22 суд зважує на таке. Відповідачем зазначено, що оскаржувана податкова вимога від 29.12.14 № 1413-22 винесена за узгодженою сумою грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішення від 17.10.14 №0003822205.

Суд відмічає, що відповідно до п.59.1. ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення; податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3).

Положеннями п.56.1. ст.56 ПКУ визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. За змістом п.56.15. ст.56 ПКУ скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до ст.56 процедура адміністративного оскарження закінчується: - пп.56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; - пп.56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; - пп.56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; - пп.56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що протягом жовтня 2014р. - січня 2015 р. тривала процедура адміністративного оскарження платником податків - позивачем податкового повідомлення-рішення від 17.10.14 №0003822205, в результаті якої ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ДФС України прийняті рішення про результати розгляду скарги від 19.12.14 та від 23.01.15 відповідно. Відтак, протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не могли надсилатись контролюючим органом, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважалась неузгодженою. Отже доводи відповідача з приводу правомірності оскаржуваної податкової вимоги є помилковими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

На підставі викладеного, суд зазначає, що податкова вимога від 29.12.14 №1413-22 також підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки прийнята відповідачем всупереч приписам ПКУ.

За викладених обставин позовні вимоги позивачем підлягають частковому задоволенню, а судові витрати - розподілу відповідно до ст.94 ПКУ.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення перевірки Приватного підприємства «Тріада» (ЄДРПОУ №23933125), за якою був складений акт перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.2014 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014 року №0003822205 та від 18.03.2015 року №0005302205.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не вручення та не надіслання Приватному підприємству «Тріада» (ЄДРПОУ №23933125) акту перевірки №2808/0465-2204/23933125 від 17.10.2014.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.03.2015 року №0005302205.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №1413-22 від 29.12.2014.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Тріада» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 851,36 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна гривня 36 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14.04.15.

Суддя А.О. Коренев