Постанова
від 10.03.2015 по справі 814/3690/14
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 березня 2015 року Справа № 814/3690/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватно-орендного підприємства "Вікторія", вул. Ордженікідзе, 1,Жовтневе,Новобузький район, Миколаївська область,55611

доБаштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Миколи Аркаса, 2,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101

треті особиПриватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ЛОРД", пр.Г.Сталінграду. 4-б,Миколаїв,54025 Фізична особа підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54025 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014р., №0000542200, від 31.10.2014р. №0000742200, від 05.11.2014р. № 0000762200, В С Т А Н О В И В:

Привтно-орендне підприємство "Вікторія" (далі-позивач, ПОП) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ОДПІ) №0000542200 від 19.08.2014 р., №0000742200 від 31.10.2014 р., №0000762200 від 05.11.204 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова зробила безпідставні висновки про нікчемність правочинів у періоді, що перевірявся, а відтак і податкові повідомлення-рішення винесені на підставі таких висновків є протиправними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Треті особи надали пояснення, згідно яких вважають позовні вимоги обґрунтованими, а рішення прийняті відповідачем протиправними.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПОП «Вікторія» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правових відносин з ППВКФ «Лорд» за період з 01.06.2013 р. по 30.09.2013 р., за результатами якої був складений акт перевірки № 8/22-30899766 від 17.07.2014 року (далі-Акт перевірки, арк. с. 28-42).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями.

На підставі висновків акта перевірки податковою було винесено податкове повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення № 0000552200 від 19.08.2014р. та № 0000542200 від 19.08.2014 р.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями ПОП "Вікторія" оскаржило їх в адміністративному порядку та 27.08.2014р. подало до Миколаївського ГУ Міндоходів у Миколаївській області скаргу № 408 від 27.08.2014р. про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552200 від 19.08.2014р. та № 0000542200 від 19.08.2014 р. (арк. с. 9-12)

Рішенням Миколаївського Г'У Міндоходів у .Миколаївській області про результати розгляду скарги від 28.10.2014р. № 3600/10/14-29-10-05-10 (арк. с .13-14), яке було залишено без змін ДФС України, було: залишено без змін податкове повідомлення-рішення Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.08.2014р. № 0000542200; збільшено грошове зобов'язання ПОП "Вікторія'' з ПДВ на суму 20 107,50грн., у тому числі за основним платежем на суму 13 405,00грн. та штрафними санкціями на суму 6 702,50грн.; скасоване податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014р. № 0000552200 в частині визначення від'ємного значення суми ПДВ на 11 973,00грн., в іншій частині залишено без змін; частково задоволено скаргу ПОП "Вікторія" від 27.08.2014р. №408.

Таким чином, предметом судового оскарження за позовом є прийнятті відповідачем податкові повідомлення-рішення (далі - Рішення, арк. с. 17-19):

- № 0000542200 від 19.08.2014р., у ! якому зазначено, що згідно з п.п.54.3.2.п.54.3.статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до абз.3,4 п. 123.1 ст.123 розд.2 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. встановлене порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями та п.4.6.2-4.6.6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 160 125,00грн. (за о'сновним платежем 106 750,00грн., за штрафними санкціями 53 375,00грн.);

- № 0000742200 від 31.10.2014р., у якому зазначено, що згідно з п.п.54.3.2 п. 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до абз.3,4 п. 123.1 ст. 123 розд.2 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. Податкового кодексу України встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями та п. 4.6.2-4.6.6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 20 107,50грн.(за основним платежем 13 405,00грн., за штрафними санкціями 6 702,50грн.);

- № 0000762200 від 05.11.2014р., у якому зазначено, що згідно з п.54.3.2 статті 54 та п. 58.1 статті 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та згідно з п. 123.1, 123.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами і доповненнями встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами і доповненнями та п.4.6.2-4.6.6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 зменшено розмір.

Підставою для вказаних висновків контролюючого органу є умовивід відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ПП ВКФ "Лорд" за період, що був предметом перевірки, в зв'язку з наявністю у контролюючого органу відомостей з іншого акта перевірки ПП ВКФ "Лорд" про те, що за перевіряємий період ПП ВКФ "Лорд" не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарів у його контрагентів.

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Cудом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у періоді, що перевірявся, між позивачем та ПП ВКФ "Лорд" був укладений договір поставки №260213 від 26.02.2013 р., за яким контрагент поставляє нафтопродукти позивачу (арк. с. 45-46).

Поставку та отримання товару за вищезазначеним договором підтверджено податковими накладними ( арк. с. 51-54), видатковими накладними (арк. с. 47-50), специфікаціями до договору (арк. с. 55-57), реєстром виданих та отриманих накладних за червень-серпень 2013 року (арк. с. 58-67) товаро - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (арк. с. 68-74), платіжними дорученнями з формулюванням «дизельне паливо» та виписками з рахунку (арк .с. 75-82).

Підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ПП ВКФ "Лорд" є також те, що придбаний товар був використаний позивачем, який є виробником сільськогосподарської продукції, у власній господарській діяльності, що підтверджується Актами на виконані роботи витрат палива за червень-серпень 2013 року (арк. с. 83-85), лімітно-збірними картками на отримання ПММ для використання в господарській діяльності за червень -серпень 2013 року (арк. с. 86-143), зворотно-сальдові відомості по рахунку, місця зберігання необоротні активи за 9 місяців 2013 року (арк .с .146), журналом-ордером за 01.06.2013 по 31.08.2013 року (арк. с. 147-150).

Таким чином, факт придбання позивачем товару у ПП ВКФ "Лорд" та факт використання цього ж товару підтверджується вищезазначеними документами.

Також, до суду було надано видаткові, податкові накладні, договір поставки, договір на організацію перевезення та надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 разом з письмовими поясненнями копією ліцензії на дозвіл даного виду робіт та копією посвідчення водія, та банківські виписки третьої особи ПП ВКФ "Лорд" (арк. с.178-199).

Єдиним обґрунтуванням своєї позиції про нікчемність господарських операцій позивача та ПП ВКФ «Лорд» є посилання відповідача на Акт перевірки Державної податкової інспекції у центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №244/14-03-22-08/35638678 від 27.03.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ППВКФ «Лорд» з його контрагентами.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на даний акт перевірки, з огляду на таке.

В акті перевірки, на який посилається відповідач, міститься перелік контрагентів ПП ВКФВ «Лорд», реалізація яким палива від ПП ВКФ «Лорд» на думку відповідача не підтверджено, але позивач у даному переліку відсутній (арк. с. 176-177). Навіть, якщо відповідач знайшов у ланцюгу постачання ознаки фіктивності контрагента контрагента, то позивач не може нести за нього відповідальність.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що викладені в акті перевірки обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства. Адже, реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем первинними документами, що повністю відповідають вимогами податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Що стосується нікчемності правочинів суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, "… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, за відомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000542200 від 19.08.2014 р., №0000742200 від 31.10.2014 р., №0000762200 від 05.11.2014 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватно-орендного підприємства "Вікторія" (код ЄДРПОУ 30899766) сплачений згідно платіжного доручення №1189 від 03.12.2014 року судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич

Дата ухвалення рішення10.03.2015
Оприлюднено20.04.2015

Судовий реєстр по справі —814/3690/14

Ухвала від 02.11.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Самсін І.Л.

Ухвала від 19.01.2015

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Марич Є. В.

Ухвала від 22.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Сірош М.В.

Ухвала від 18.06.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Стас Л.В.

Ухвала від 30.04.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Стас Л.В.

Ухвала від 21.05.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Стас Л.В.

Ухвала від 30.04.2015

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Стас Л.В.

Постанова від 10.03.2015

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Марич Є. В.

Ухвала від 08.12.2014

Адміністративне

Миколаївський окружний адміністративний суд

Марич Є. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні