Ухвала

від 03.03.2015 по справі 808/2050/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" березня 2015 р. справа № 808/2050/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. у справі № 808/2050/14

за позовом Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г.Івченка"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

20.03.2013 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000164820, № 0000174820 від 11.03.2014 року, винесені відповідачем на підставі акту перевірки № 79/28-04-48/14312921 від 24.02.2014 року.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду вмотивована тим, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, не викликають сумнівів щодо реального характеру виконаних господарських операцій і спростовують висновки відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно податкової звітності у контрагентів позивача - ТОВ «ТПП «Спектр», ТОВ «ІТЦ Комтест», ТОВ «Укр Авто Дизель» встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а тому відповідачем зроблено висновок про нереальність проведення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В судовому засідання представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 04.02.2014 року по 17.02.2014 року, на підставі наказу № 92 від 03.02.2014 року, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Інтеррос» (код ЄДРПОУ 31638040), ТОВ «Промелектроніка» (код ЄДРПОУ 24510970) ТОВ «НВП Консат» (код ЄДРПОУ 30293810), ТОВ «Укр авто дизель» (код ЄДРПОУ 37733144), ПП «ІТЦ Комтест» (код ЄДРПОУ 22153129), ТОВ ТПП «Спектр» (код ЄДРПОУ 3267197), ТОВ «НВП «Інструментальний центр» (код ЄДРПОУ 35500108) за період з 01.02.2010 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 79/28-04-48/14312921 від 24.02.2014 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 29959 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 47252 грн.

11.03.2014 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0000164820 віл 11.03.2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на суму 47252 та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11813 грн.;

- форми «Р» № 0000174820 від 11.03.2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 29959 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4981,25 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки, з посиланням на акт перевірки №117/08-26-22-06/31638040 від 05.12.2013 «Про результати зустрічної звірки ТОВ "Компанія Інтеррос", з питань достовірності вчинення правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Комерційна фірма-Альтіма" за липень 2013 року»; Акт №394/22.5-19/32627197 від 13.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ТПП "Спектр" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Матадор" за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, березень, квітень 2012 року, ТОВ "Феріт Д" за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2012 року, ПП "АТМ" за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ "Галактика М" за листопад, грудень 2011 року та січень, березень, квітень 2012 року, ТОВ "Ліга" за червень 2012 року, ТОВ "Ривс" за вересень, жовтень, листопад 2011 року та лютий, березень, червень, липень 2012 року»; Акт №635/22-12/22153129 від 29.04.2013 «Про результати проведення зустрічної звірки "ПП "ІТЦ "Комтест" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "АТМ" за період з 01.04.2012 по 31.10.2014»; Акт№378/226/37733144 від 08.02.2013 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укр Авто Дизель" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, вересень, жовтень, листопад 2012 року»; Акт№28/22-11/35500108 від 12.07.2013 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "НВП "Інструментальний центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарським операцій з ПП "Транс-Атлантіка сервіс" за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року», відповідно до яких в контрагентів позивача відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені в акті № 79/28-04-48/14312921 від 24.02.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Івченко-Прогрес», код за ЄДРПОУ 14312921 з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Інтеррос» (код ЄДРПОУ 31638040), ТОВ «Промелектроніка» (код ЄДРПОУ 24510970), ТОВ «НВП «Консат» (код ЄДРПОУ 30293810) ТОВ «Укр авто дизель» (код ЄДРПОУ 37733144), ПП «ІТЦ «Комтест» (код ЄДРПОУ 22153129), ТОВ ТПП «Спектр» (код ЄДРПОУ 3267197), ТОВ «НВП «Інструментальний центр» (код ЄДРПОУ 35500108) за період з 01.02.2010 року по 31.07.2013 року» обставини, стосовно фактів відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій. З таким висновків колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Компанія Інтеррос», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «НВП «Консат», ТОВ «Укр авто дизель», ПП «ІТЦ «Комтест» та «НВП «Інструментальний центр» було укладено низку договорів на поставку товарів, які в подальшому було використано позивачем в ході виробництва.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у вищевказаному пункті документів фінансової звітності, а також первинних бухгалтерських документів, які всупереч наведеному не були предметом дослідження під час перевірки.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно того, що у контрагентів позивача відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює здійснення контрагентами позивача господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання тощо.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 140.5 статті 140 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем і досліджені судом первинні бухгалтерські документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, актах приймання-передачі виконаних послуг (робіт), товарно-транспортних накладних і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними засобами доказування порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 р. у справі № 808/2050/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун