Рішення

від 01.04.2015 по справі 908/883/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/37/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 Справа № 908/883/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", м. Дніпропетровськ

до відповідача : Приватного підприємства "Альянс-газ ХХI", м. Запоріжжя

про стягнення 102 288 грн. 00 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Галіченко Б.В., на підставі довіреності б/н від 29.01.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства "Альянс-газ ХХI", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 102 288 грн. 00 коп. за договором поставки № 4 від 10.01.2011 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., довідкою про автоматичний розподілу справи між суддями від 12.02.2015 р., справу 908/883/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.02.2015 р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/883/15-г, якій присвоєно номер провадження 10/37/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.03.2015 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2015 р. не з'явився, ніяких заяв та клопотань на адресу суду не направив. Відзив на адресу суду не надіслав.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2015 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, ненадання відзиву на позовну заяву та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 01.04.2015 р. на 10год. 15 хв.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 01.04.2015 р. представник позивача підтримав свої вимоги. Представник відповідача у судове засідання 01.04.2015 р. вдруге не з'явився, відзив не направив, на адресу суду жодних клопотань не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 01.04.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ГАЗАВТОСЕРВІС» (Постачальник) та ПП «АЛЬЯНС-ГАЗ XXI» (Покупець) було укладено договір поставки № 4 від 10.01.2011р. Згідно п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець отримати та оплатити 100% продукцію виробничо-технічного призначення скраплений пропан-бутан.

Згідно п. 2.1.-2.3. Договору, відвантаження продукції за даним договором буде виконано в період з « 10» січня 2011 року по « 31» грудня 2011р. Кількість продукції: 100 тн. Поставка здійснюється за цінами, встановленими Постачальником на день передання продукції Покупцю.

Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині поставки продукції до «31» грудня 2011 р. включно, а в частині проведення розрахунків за продукцію до їх повного завершення.

Відповідно до пункту 7.3. Договору, у всьому іншому, що непередбачено даним договором сторони керуються , нормами чинного законодавства України.

Як встановлено частиною 1 та 3 статті 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також: загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Частиною шостою статті 265 Господарського кодексу (ГК) України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (ЦК) України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж:, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини 1 та 3 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділено обидві сторони договору.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованого на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, (ч. 2 ст. 180 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 181 ГК України, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частини 2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до частини 1 статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ст. 192 ЦК України).

Так фактично реалізуючі права та обов'язки за Договором №4 від 10.01.2011 року щодо поставки продукції у 2012 році, здійснюючи та приймаючи оплату за продукцію на підставі цього договору, сторони щоразу подовжували період постачання та строк дії Договору, передбачені пунктами 2.1. та 7.1. відповідно.

На виконання умов зазначеного Договору Позивач - поставив, а Відповідач, згідно ч.2 ст.ст. 662, 666, 687 Ц С України, в особі директора Коноваленко Н.Н. - отримав продукцію і документи, які її стосуються га підлягають переданню разом із нею, на загальну суму 180 688,72грн., що підтверджується таким видатковими накладними:

- № 16 від 26.01.2012 р. на суму 10 000, 00грн. з ПДВ;

-№ 42 від 10.02.2012 р. на суму 15 350,00грн. з ПДВ;

- № 58 від 22.02.2012 р. на суму 35 259, 84 грн. з ПДВ;

- № 74 від 12.03.2012 р. на суму 31 790, 88 грн. з ПДВ;

- № 180 від 07.06.2012 р. на суму 65 688, 00грн. з ПДВ;

- № 345 від 28.09.2012 р. на суму 22 600, 00грн. з ПДВ.

Згідно пунктів 3.1., 3.2. Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у порядку передплати і авансових платежів шляхом перерахування вартості належної до отримання продукції на розрахунковий рахунок «Постачальника».

У разі відвантаження продукції без передплати «Покупець» зобов'язаний виконати розрахунки у 3-денний термін з дати її отримання. Датою отримання продукції вважається дата оформлення накладної.

Проте відповідач, отриману за Договором продукцію оплатив лише частково, в розмірі 78 400,72 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Позивача у відповідні періоди та за номерами таких документів:

- № 113 від 11.01.2012 р. на суму 10 000,00грн. з ПДВ;

- № 11 від 10.02.2012 р. на суму 10 000,00грн. з ПДВ;

- № 18 від 12.03.2012 р. на суму 4 500,00грн. з ПДВ;

- № 22 від 20.03.2012 р. на суму 850,00грн. з ПДВ;

- № 22 від 20.03.2012 р. на суму 1 500,00грн. з ПДВ;

- № 28 від 06.04.2012 р. на суму 5 000,00грн. з ПДВ;

- № 32 від 18.04.2012 р. на суму 4 500,00грн. з ПДВ;

- № 34 від 26.04.2012 р. на суму 4 000,00грн. з ПДВ;

- № 4З від 14.05.2012 р. на суму 3 559,84грн. з ПДВ;

- № 50 від 07.06.2012 р. на суму 10 000,00грн. з ПДВ;

- № 55 від 13.06.2012 р. на суму 3 500,00грн. з ПДВ;

- № 61 від 10.07.2012р. на суму 3 200,00грн. з ПДВ;

- № 62 від 10.07.2012 р. на суму 4 790, 88 грн. з ПДВ;

- № 110 від 12.12.2012 р. на суму 13 000,00грн. з ПДВ.

Таким чином заборгованість Відповідача з оплати вартості отриманої за Договором продукції складає 102 288, 00 грн. (180 688,72грн. - 78 400,72грн. = 102 288,00грн.).

Згідно статті 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Відповідач неодноразово визнавав свою заборгованість перед Позивачем, що підтверджується Актами звіряння взаємних розрахунків між сторонами Договору:

- станом на 28.09.2012 р. (за період з 01.01.2012-28.09.2012) на проміжну суму 115 288, 00грн.;

- станом на 28.01.2013р. (за період з 01.12.2012-28.01.2013) на остаточну суму 102 288,00 грн.

Отже, перебіг позовної давності переривався, і станом на теперішній час строк, у межах якого Позивач може звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з Відповідача у розмірі 102 288, 00грн. обчислюється за загальними правилами визначення строків (ст. 260 ЦК України) з моменту підписання сторонами Акта звіряння взаємних розрахунків від 28.01.2013 р. і складає три роки, тобто з 29.01.2013 р. по 28.01.2016 р. включно.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань, викладених у статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З метою досудового врегулювання спору уповноваженому представнику Відповідача було вручено претензію Вих. №20 від 25.06.2013р з пропозицією у добровільному порядку в строк до 31 липня 2013 року погасити виниклу заборгованість в сумі 102 288, 00 грн., але дана претензія була проігнорована.

На підставі статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Антологічними є приписи ст. 193 ГК України, відповідно до яких, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 та 2 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору Відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Тож, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором поставки № 4 від 10.01.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання однією зі сторін договору настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач Приватне підприємство "Альянс-газ ХХI", м. Запоріжжя в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору поставки № 4 від 10.01.2011 р. і не бажає добровільно сплачувати борг.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № 4 від 10.01.2011 р становить 102 288 грн. 00 коп.

Факт порушення відповідачем умов договору поставки № 4 від 10.01.2011 р., а також факт заборгованості за договором, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання двічі не з'являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача ніяких заяв та клопотань не надходило. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства "Альянс-газ ХХI", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 102 288 грн. 00 коп. за договором поставки № 4 від 10.01.2011 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства "Альянс-газ ХХI", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АЛЬЯНС-ГАЗ XXI» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ КАХОВСЬКА, будинок 44, інші відомі адреси: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 8/1; 69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, дом в„– 156, кв 45; р/р 26014120900 у АТ «Себбанк», МФО 300175, інші відомі рахунки: р/р 260014120900 у ПУАТ «ФІДОБАНК», МФО 300175, код ЄДРПОУ 34748747) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗАВТОСЕРВІС» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, ВУЛИЦЯ КУРСАНТСЬКА, будинок 9, код ЄДРПОУ 30172207) - заборгованість в розмірі 102 288 (сто дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 76 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 07.04.2015 р.