Рішення

від 08.04.2015 по справі 908/1016/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/40/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 Справа № 908/1016/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ", м. Київ

до відповідача : Публічного акціонерного товариство "Запоріжтрансформатор",м. Запоріжжя

про стягнення 16 810 грн. 63 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Коломаренко К.А., на підставі довіреності № 1/05-а від 30.12.2014 р.;

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ", м. Київ до Публічного акціонерного товариство "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 16 810 грн. 63 коп. за договором поставки № К 003587 від 18.04.2012 р., яка складається з основного боргу в розмірі 13 454 грн. 00 коп. та пені в розмірі 3326 грн. 63 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 17.02.2015 р., справу 908/1016/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.02.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1016/15-г, якій присвоєно номер провадження 10/40/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.03.2015 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2015 р. не з'явився, ніяких заяв та клопотань на адресу суду не направив. Відзив на адресу суду не надіслав.

Представник позивача у судове засідання 16.03.2015 р. не з'явився, ніяких заяв та клопотань на адресу суду не направив. Про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, ненадання відзиву на позовну заяву та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 08.04.2015 р. на 09 год. 00 хв.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2015 р проти заявленої суми основного боргу не заперечував, на адресу суду направив відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір суми пені до 885 грн. 60 коп. Представник позивача у судове засідання 06.04.2015 р. не з'явився, ніяких заяв та клопотань на адресу суду не направив. Про час та місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника позивача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 08.04.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані сторонами, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що його підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНІРИНГ", м. Київ згідно з умовами Договору поставки № К003587 від 18 квітня 2012 року, здійснило постачання продукції виробничо-технічного призначення на адресу Відповідача.

Згідно п 3.1 Договору, товар поставляється в строки, передбачені у відповідних специфікаціях.

У подальшому, на виконання умов вищевказаного договору, позивач та відповідач підписали 14.03.2013 р. специфікацію № 2 на поставку продукції, а саме червячного мотору-редуктора марки W 110 U 46 P 90 B 3 MS 901/4-4-1/5 Kw +моментний ричав ТОRQUE ARM KIT W 110 вартістю 6385, 83 гри. у кількості 1 (шт), а також червячного мотору-рсдуктора марки W 86 U 23 Р100 ВЗ МS 100L1-4-2.2 Кw-Моментний ричав ТОRQUE ARM KIT W 86 вартістю 4825 грн. 84 коп. у кількості 1 (шт).

Загальна вартість поставленого товару становить 11 211 гри. без ІІДВ. в свою чергу ПДВ складає 2242 грн. 33 коп. усього з ПДВ сума поставленої продукції складає 11211 грн. 67 коп.

На виконання умов специфікації Позивач, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000282 від 22.03.2013. поставив Відповідач) продукцію вказану в специфікації, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000632 від 21.08.2013 р. на суму 7663 грн. та видатковою накладною № РН-0000756 від 16.10.2013 р. на суму 5791 грн. підписані з одного боку директором ТОВ «ФАМ ІНЖИНІРИНГ» Манелісом І.Д.. та скріплені печаткою з іншого боку представниками Відповідача гр. Шевченко О.В. за довіреністю № 24082 від 21.08.2013., та гр. Радченко О.М. за довіреністю № 24816 від 15.10.2013 р.

Згідно з ч. 2 сіті. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановленні) інший строк оплати товару.

Так, умовами специфікації 2 від 14.03.2013 р. передбачено, що оплата за поставлений товар становить 100 % від суми специфікації та здійснюється протягом 10 днів з моменту поставки товару па склад покупця.

Виходячи з того, що поставки товару Постачальником були здійснені 16.10.2013 р., то в свою чергу відповідач мав розрахуватися з позивачем не пізніше 27.10.2013 р. в сумі 13 454 грн. Однак Відповідач в порушення умов Договору та специфікації не здійснив в повному обсязі оплату за отриманий ним товар.

Отже, загальна заборгованість Відповідача за отриману ним продукцію, відповідно до Договору та специфікації № 2 від 14.03.2013 р. складає 13 454 грн.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання і порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, станом на момент подання позову до суду відповідачем не виконано свого грошового зобов'язання щодо оплати вищевказаного товару за на загальну суму яка була заявлена позивачем в розмірі 13 454 грн.

Згідно, п. 8.2 Договору сторони встановлюють, що всі суперечності між ними вирішуються шляхом переговорів. В разі неможливості самостійного вирішення спорів, які виникають із вищевказаного договору сторони мають право звернутися в судові органи згідно до чинного законодавства.

Так, Позивачем в порядку ст. 6 ГПК України 09:09.2014 було направлено відповідачу претензію, в якій позивач просив виконати грошове зобов'язання за Договором. шляхом сплати 13 454 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні) гри. 00 коп. на розрахунковий рахунок Позивача.

Однак, відповідач станом на момент подання позову до суду проігнорував вимоги позивача щодо сплати заборгованості, що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов'язків.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ним Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 1 ст. 625 ІДК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, п. 6.3.1.1. Договору, встановлено, що за прострочку виконання зобов'язання по вищевказаному договору вина сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0. 1 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. В свою чергу Відповідачем в період часу з 27.10.2013 по 23.10.2014 не здійснено оплати за отриманий ним товар, а отже на думку позивача наявна про строчка, яка становить 361 календарний день.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка була заявлена позивачем за поставлений товар становить 16 810 грн. 63 коп., яка складається з 13 454 грн. (основного боргу) та нарахована відповідачу пеня в розмірі 3 326 грн. 63 коп.

Відповідач в судовому засіданні проти заявленої суми основного боргу не заперечував. В судове засідання надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в частині стягнення з його підприємства суми пені в розмірі 3 326 грн. 63 коп.., заявленої за прострочення оплати заборгованості протягом 361 дня та стягнути пеню в розмірі 885 грн., 60 коп.

Свої письмові заперечення представник відповідача обґрунтовує наступним:

Розрахунок пені має здійснюватися відповідно до вимог ст. 232 ГК України, за змістом якої днем, з якого починає нараховуватися пеня, є день, наступний за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до умов договору № К003587 від 18.04.2012р. визначено порядок оплати за договором - 20% - передплата протягом 15 банківських днів з моменту підписання специфікації, остаточний розрахунок - протягом 10 днів з моменту поставки товару на склад Покупця, якщо інше не визначене специфікаціями до договору. Специфікацією №2 визначено інший порядок оплати за договором - 100% від суми специфікації протягом 10 днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Таким чином, кінцевою датою оплати за видатковою накладною № РН-0000632 від 21.08.2013р. на суму 7 663 грн. 00 коп. є 30.08.2013р. (відповідно датою, з якої має нараховуватися пеня, -31.08.2013р.), за видатковою накладною № РН-0000756 від 16.10.2013р. на суму 5 791 грн. 01 коп. є 25.10.2013р. (відповідно датою, з якої має нараховуватись пеня, - 26.10.2013р.)

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, строк нарахування пені за видатковою накладною № РН-0000632 від 21.08.2013р. на суму 7 663 грн. 00 коп. сплив 28.02.2014р., а за видатковою накладною № РН-0000756 від 16.10.2013р. на суму 5 791 грн. 01 коп. - 26.04.2014р.

Щодо розрахування пені за видатковими накладними слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.3.1.1 договору № К003587 від 18.04.2012р. за прострочення виконання зобов'язань за договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

При цьому п. 6.3.1.2 договору обмежує пеню за порушення грошового зобов'язання за договором розміром і порядком, передбачених законом.

Згідно ст. 3 Закону України «По відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за порушення грошового зобов'язання обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені за видатковою накладною № РН-0000632 від 21.08.2013 р. на суму 7 663 грн. 00 коп. мало здійснюватись з 31.08.2013 р. по 28.02.2014 р., а за видатковою накладною № РН-0000756 від 16.10.2013 р. на суму 5 791 грн. 01 коп. мало здійснюватися з 26.10.2013 р. по 26.04.2014 р.

В цей період відповідно до даних статистики з 13.08.2013 р. по 14.04.2014 р. діяла облікова ставка НБУ - 6,5%, а з 15.04.2014р. - 9,5%.

А отже за підрахунками відповідача пеня за порушення грошових зобов'язань має складати 885 грн. 60 коп., а не 3 326 грн. 63 коп., як заявлено відповідачем

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт ( зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Згідно зі ст.175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя в односторонньому порядку протиправно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань і добровільно не сплатив борг.

Відповідач в судовому засіданні проти заявленої суми основного боргу не заперечував, в частині стягнення суми пені просив задовольнити заявлені вимоги частково та зменшити розмір пені до 885 грн. 60 коп.. До суду надав обґрунтований відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНИРІНГ", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя про стягнення основного боргу в розмірі 13 454 грн. 00 коп. та пеню в розмірі 885 грн. 60 коп. за Договором поставки № К 003587 від 18 квітня 2012 року.

В іншій частині стягнення пені в позові відмовити як безпідставне нараховане.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАМ ІНЖИНИРІНГ", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, поточний рахунок № 26002619939135 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, код ЄДРПОУ- 00213428, ІПН - 002134208240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАМ ІНЖИНИРІНГ» (02660, м. Київ, вул. Красноткацька, 88, корп. 20, код ЄДРПОУ - 34840171) - основну заборгованість в розмірі 13 454 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривень 00 коп., пеню в розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн.. 60 коп. та судові вирити по сплаті судового збору у сумі - 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 10.04.2015 р.