Ухвала

від 02.04.2015 по справі 804/10614/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/41014/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Кошіля В. В., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" (далі - ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року позов ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ленінському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" за серпень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №2052/227-1412851 від 14 червня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за серпень 2012 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 21855, 86 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 22948, 46 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі винесено податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року: №0000082207, яким ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 28685, 00 гривень, у т.ч. 22948, 00 грн. за основним платежем та 5737, 00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями); №0000062207, яким ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27320, 00 грн., у т.ч. 21856, 00 грн. за основним платежем та 5464, 00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, вказавши у своїй постанові, що до перевірки подані всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, але суд апеляційної інстанції у своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки документи не містять необхідних реквізитів, а саме: не зазначено посади, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здали та прийняли вантаж, відсутній підпис особи, яка здала товар, не зазначено посади особи, яка дозволила відпуск вантажу, не зазначено суму на яку відпущено вантаж, а тому такі документи не можуть вважатися належними та не дають можливості підтвердити факт здійснення реальної господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" згідно договору від 06 серпня 2012 року. Реальність здійснення господарських операцій підтверджено сертифікатом якості; податковими та видатковими накладними, реєстром отриманих і виданих податкових накладних, рахунком-фактурою та платіжними дорученнями.

Висновки ДПІ у Ленінському районі про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ґрунтується на даних акта перевірки ДПІ у Деснянському районі №221/22-50/37675706 від 04 квітня 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" код ЄДРПОУ 37675706 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01 січня 2012 року - 30 листопада 2012 року" та в зв'язку з не наданням до перевірки товарно-транспортної накладної, документів на підтвердження розвантаження та упакування товару.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2, ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції зазначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Ненадання до перевірки товарно-транспортної накладної не може бути самостійною підставою для визнання нереальності укладення договору.

Щодо підтвердження транспортування товару при здійсненні господарської операції, судом першої інстанції встановлено, що перевезення здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної №09/08 від 08 серпня 2012 року на автомобіль МАЗ АЕ 7442 АС від автопідприємства ЧП "Черняк", де замовником та вантажовідправником є ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", а вантажоодержувачем ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та знаходились зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" не порушено вимог податкового законодавства, оскільки суми віднесені до витрат та податкового кредиту на підставі належних первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій з контрагентом, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "ДЗМК ім. І.В. Бабушкіна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович В. В. Кошіль М.О. Федоров