Рішення

від 09.10.2007 по справі 2-1101/2007

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа №2-1101/2007

Справа №2-1101/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2007 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу у складі:

Головуючого судді                                                        Міхеєвої В.Ю.,

При секретарі                                                                           Єруновій О.В.,

За участю представника позивача                                             ОСОБА_1,

Представника відповідача                                                        Мороз Н.Ю.,

Представника 3-ї особи                                                            Слісаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Кривому Розі позовну заяву ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Кривому Розі, 3-ї особи - Державне підприємство

Рудоуправління ім. Кірова про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Від імені

позивача ОСОБА_2 21.03.2006 року з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Кривому Розі, 3-ї особи -Державне підприємство Рудоуправління ім. Кірова (надалі - ДП РУ ім. Кірова)

про відшкодування шкоди, звернулася ОСОБА_1, яка діє

від імені позивача на підставі довіреності. В наступному,

03.05.2007 року позовні вимоги були уточнені, позивач просить стягнути

з відповідача на його користь щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку в розмірі 242

грн. 32 коп. з 01 травня 2006 року до зміни

обставин, що тягнуть перерахунок або припинення щомісячних страхових виплат, а також недоплату страхових виплат за період з

01.04.2001 року по 01.05.2006 року в сумі

4477 грн. 32 коп. (згідно заяви про виправлення описок в позовній заяві, а.с.

121).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він працював машиністом скреперної лебідки на шахті Північній та

підземним роздатчиком на шахті 1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова у шкідливих умовах роботи на протязі багатьох років. Внаслідок важкої праці захворів на професійне

захворювання та втратив працездатність.

Внаслідок захворювання йому МСЕКом було вперше встановлено 15% втрати професійної

працездатності з 31.01.1992 року.

У подальшому, при проходженні переосвідчення, зазначений відсоток втрати професійної працездатності не змінювався до 27.02.1994

року, коли він став 20%. З 01.02.1996 року позивачу було

встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.

У зв'язку із втратою професійної працездатності позивачу відшкодовували шкоду, виходячи із його середнього заробітку за професією

за січень-квітень 1992 року в розмірі 7134 крб., який він не оскаржує.

Станом на 01.12.1995 року розмір відшкодування втраченого заробітку склав

27 грн. 17 коп. До цього періоду виплати позивачу

провадилися вірно, тому він не заперечує виплачувані йому суми відшкодування

шкоди.

У подальшому, з 01.12.1995 року, йому стали невірно проводити відшкодування

шкоди у заниженому розмірі. Так, відповідно до п.

28 Правил відшкодування власником або уповноваженим органом шкоди, спричиненої

працівнику ушкодженням здоров'я, що пов'язано   з  

виконанням   трудових   обов'язків  

(надалі   -   Правил),     

затверджених

2

Постановою

Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472; роз'яснень Міністерства праці України від 12.10.1994 року № 06-3683,

постанов Кабінету Міністрів України і діючого законодавства,

перерахунок сум відшкодування збитку необхідно здійснювати шляхом множення

розміру відшкодування шкоди, що склалися на момент чергового підвищення тарифних ставок і посадових окладів на коефіцієнт

їхнього фактичного підвищення, якщо

колективний договір або галузева угода не передбачає більш пільгові умови перерахунку. Однак підприємством було допущено

порушення вищевказаних вимог та занижено коефіцієнт фактичного росту тарифних

ставок і окладів.

З 01.12.1995 року на підставі постанови дирекції і профкому РУ ім. Кірова

від 26.12.1995 року тарифні ставки (оклади) працівникам

були збільшені в 2,5 рази, але розмір відшкодування

шкоди лише в 1,25 разів. Підприємство необгрунтовано занизило коефіцієнт росту регресних виплат до 1,25 замість 2,5,

усупереч п. 28 Правил, що передбачає перерахунок розміру

відшкодування шкоди на величину коефіцієнта фактичного

підвищення тарифних ставок і окладів.

Таким чином, з 01.12.1995 року позивачу повинні були відшкодовувати втрачений

заробіток у розмірі 67 грн.93 коп. (27 грн.17 коп. х 2,5).

З 01.01.1998 року згідно спільної постанови дирекції та профкому № 22/231

від 27.03.2001 року, відшкодування шкоди було збільшено у 1,178 рази, в той час

як тарифні ставки та посадові оклади збільшилися в 1,97 рази на підставі

спільної постанови дирекції та профкому № 1615 від 30.12.1997 року.

Згідно наданої підприємством довідки середній заробіток в січні 1998 року

по професії ГРОЗ 4 розряду складав 394 грн. 36 коп.

Підприємство РУ ім. Кірова добровільно виплачувало йому відшкодування шкоди у

розмірі 40 грн., а потрібно було 78 грн. 87 коп., що виходить із середнього заробітку: 394 грн. 36 коп. : 20%, тому, що

застосуванням коефіцієнту 1,97, порушуються

вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1100 від 03.10.1997 року про те, якщо перерахувати відшкодування шкоди на 100%,

він буде перевищувати середній заробіток.

З              01.07.2000                року               згідно                постанови               дирекції

та профкому РУ м. Кірова № 583а/160

від 15.06.2000 року тарифні ставки, оклади на підприємстві були підвищені на

коефіцієнт 1,27, і позивачу стали відшкодовувати шкоду у розмірі 50 грн.80

коп., а потрібно було 100 грн. 16 коп. (78 грн. 87 коп. х 1,27).

Таким чином, у результаті помилки та заниження коефіцієнтів перерахунку

розміру відшкодування втраченого заробітку протягом багатьох років, йому

неправильно її нараховували.

З 01.04.2001 року вступив у дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» і з цього часу відшкодування шкоди у вигляді щомісячних страхових виплат позивачу робить Відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - Відділення

Фонду), на підставі тих даних, що були надані

ДП РУ ім. Кірова. Оскільки підприємство відшкодування

шкоди виплачувало у неправильному розмірі, то відповідно і Відділення Фонду

продовжило йому відшкодовувати шкоду у заниженому розмірі: 50 грн. 80 коп., у той час

як повинно було 100 грн. 16 коп.

Щомісяця недоплачували по 49 грн. 36 коп., усього недоплативши за період з 01.04.2001 року по 01.03.2002 року 542 грн.96 коп. (49

грн. 36 коп.. х 11 міс).

З 01.03.2002 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,193 рази, і

позивачу стали платити по 60 грн. 60 коп., в той час як повинні були платити по

119 грн. 49 коп. (100 грн. 16 коп. х 1,193).

Таким чином, йому щомісяця недоплачували по 58 грн., 89 коп.

Усього за період з 01.03.2002 року по 01.03.2003 року йому недоплатили 706 грн. 68

коп. (58грн. 89 коп. х 12 міс).

3

З 01.03.2003 року сума щомісячних страхових виплат була збільшена в 1,182

рази, і сума страхових виплат склала 71 грн. 63 коп. Однак йому повинні були

платити щомісяця по 141 грн. 24 коп. (119

грн. 49 коп. х 1,182), щомісяця недоплачували по 69

грн. 61 коп.

Таким чином, за період з 01.03.2003 року по 01.03.2004 року йому було не доплачено

835 грн. 32 коп. (69 грн. 61 коп. х 12 міс).

З 01.03.2004 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,152 рази, тому позивачу стали відшкодовувати шкоду у розмірі 82

грн. 52 коп., в той час як повинні були

виплачувати по 162 грн. 71 коп. (141 грн. 24 коп. х 1,152), щомісяця недоплачуючи

по 80 грн. 19 коп.

Усього за період з 01.03.2004 року по 01.03.2005 року йому недоплатили 962 грн. 28

коп. (80 грн. 19 коп. х 12 міс).

З 01.03.2005 року страхові суми були збільшені в 1,238 разів, тому позивачу

повинні були платити по 201 грн. 43 коп. (162 грн.

71 коп. х 1,238), йому ж платили по 102 грн. 16 коп., недоплачуючи

щомісяця по 99 грн. 27 коп.

Усього за період з 01.03.2005 року по 01.03.2006 року йому недоплатили 1191

грн. 24 коп. (99 грн. 27 коп. х 12 міс).

З 01.03.2006 року страхові суми були збільшені в 1,203 рази, і позивачу

стали відшкодовувати шкоду у сумі 122 грн. 90 коп., а

потрібно було по 242 грн. 32 коп. (231,02 грн. х 1,203). Таким чином, щомісяця

недоплачували по 119 грн. 42 коп.

За період з 01.03.2006 року по 01.05.2006 року йому недоплатили 238 грн. 84

коп. (119 грн. 42 коп. х 2 міс.)

Таким чином, Відділення Фонду за період з 01.04.2001 року по 01.05.2006

року недоплатило позивачу страхових виплат на суму 4477

грн. 32 коп., а з 01.05.2006 року йому повинні щомісяця виплачувати

страхові виплати у розмірі 242 грн. 32 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат (позовні вимоги уточнені:

а.с.104-107, 121).

Відновити термін позовної давності позивач не просить, оскільки згідно ст.

268 ЦК України по справах про відшкодування шкоди,

заподіяної здоров'ю, строк позовної давності не

застосовується, крім того, він всі ці роки не знав про те, що його права порушувалися ДП РУ ім. Кірова. Він думав, що йому

правильно відшкодовують збиток, адже саме на них було покладено цей

обов'язок, у тому числі, і обов'язок правильно перераховувати відшкодування шкоди. Так само згідно ст. 43 Правил якщо

потерпілому або особам, які мають право на

відшкодування збитку, з вини власника вчасно не визначена або не виплачена сума відшкодування шкоди, то ця сума

виплачується без обмеження будь-яким терміном.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності

(а.с.26), уточнені позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві. Просила стягнути з

відповідача на користь ОСОБА_2 щомісячні страхові

виплати відшкодування втраченого заробітку в розмірі 242 грн. 32 коп. з 01

травня 2006 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення щомісячних страхових виплат, а також

недоплату страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.05.2006 року  в сумі 4477грн. 32 коп.

Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в м. Кривому Розі Мороз Н.Ю.

позовні вимоги не визнала, зазначила, що виплата ними проводиться в повному обсязі з тієї суми, яка була зазначена в особовій

справі позивача при передачі її до Відділення Фонду

"з подальшим застосуванням коефіцієнтів.

Представник 3-ї особи Державного підприємства Рудоуправління ім. Кірова Слісаренко О.М. в судовому засіданні також позовні вимоги

не визнала, зазначивши, що всі коефіцієнти, які застосовувалися

РУ ім. Кірова для перерахунку щомісячних регресних

4

виплат, були застосовані на підставі

Закону України «Про охорону праці», Правил відшкодування шкоди, колективного договору, а також Галузевих угод.

Перерахунок розмірів щомісячних регресних

виплат проводився одночасно з підвищенням окладів на коефіцієнт фактичного збільшення тарифних ставок і посадових окладів. На

момент передачі особової справи позивача

щомісячні суми відшкодування шкоди в зв'язку із втратою професійної працездатності складали 50 грн. 80 коп. Всі суми, що

належать до виплати, були отримані позивачем у повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов

висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював машиністом скреперної лебідки

на шахті Північній та підземним роз

датчиком на шахті 1 ім. Артема

Рудоуправління ім. Кірова, що підтверджується

записами в трудовій книжці (а.с.8-12).

Внаслідок важкої праці позивач захворів на професійне захворювання і

втратив працездатність. В зв'язку з цим

МСЕКом йому було вперше встановлено 15% втрати професійної

працездатності з 31.01.1992 року (а.с.12).

У подальшому, при проходженні переосвідчення, зазначений відсоток втрати професійної працездатності не змінювався до 27.02.1994

року, коли він став 20% (а.с.14). З 01.02.1996

року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково

(а.с.15).

У зв'язку із втратою професійної працездатності позивачу відшкодовували шкоду, виходячи із його середнього заробітку за професією

за січень-квітень 1992 року в розмірі 7134 крб. (а.с.19), який він не оскаржує.

Станом на 01.12.1995 року розмір відшкодування втраченого заробітку склав

27 грн. 17 коп. (а.с.16 на звороті). До цього періоду

виплати позивачу провадилися вірно, тому він не

заперечує виплачувані йому суми відшкодування шкоди.

Суд вважає, що в подальшому, з 01.12.1995 року позивачу стали невірно проводити

відшкодування шкоди, занижуючи його.

Так, згідно п. 28 Правил, роз'яснення Міністерства праці України від

12.10.1994 року № 06-3683, постанов кабінету

Міністрів України та діючого законодавства, перерахунок сум відшкодування

збитку необхідно обчислювати шляхом множення розміру відшкодування шкоди, що склалися на момент чергового підвищення

тарифних ставок і посадових окладів на

коефіцієнт їхнього фактичного підвищення, якщо колективний договір або галузева угода не передбачає більш пільгові умови

перерахунку.

Однак, підприємством було допущено порушення зазначених вимог внаслідок

заниження коефіцієнта фактичного росту тарифних ставок і окладів.

З 01.12.1995 року на підставі постанови дирекції і профкому РУ ім. Кірова

від 26.12.1995 року тарифні ставки (оклади) працівникам

були збільшені в 2,5 рази. Зазначену обставину в

судовому засіданні не заперечував представник Рудоуправління ім. Кірова, але розмір відшкодування шкоди збільшився лише в 1,25

разів (а.с.46,47). Підприємство необгрунтовано занизило коефіцієнт росту

регресних виплат до 1,25 замість 2,5, чим порушило вимоги п. 28 Правил, який передбачає перерахунок розміру

відшкодування шкоди на величину коефіцієнта

фактичного підвищення тарифних ставок і окладів.

Таким чином, з 01.12.1995 року позивачу повинні були відшкодовувати втрачений заробіток у розмірі 67 грн. 93 коп. (27 грн. 17

коп. х 2,5).

З 01.01.1998 року згідно спільної постанови дирекції та профкому № 22/231

від 27.03.2001 року, відшкодування шкоди було збільшено

у 1,178 рази (а.с.50), в той час як тарифні

ставки та посадові оклади збільшилися в 1,97 рази на підставі спільної

постанови дирекції та профкому № 1615 від 30.12.1997 року (а.с.48).

5

Як вбачається з наданої підприємством довідки, середній заробіток позивача

в січні 1998 року по його професії складав 394 грн.

36 коп. (а.с.102) і ця обставина сторонами не заперечувалася.

"Судом перев|рялася чи не перевищує перерахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати професійної

працездатності працівника середній заробіток та

дійшов висновку, що розмір відшкодування шкоди 67 грн. 93 коп., збільшений на 1,97 становитиме 133 грн. 82 коп., що в

перерахунку на 100% дорівнює 669 грн. 10 коп., що перевищує середню заробітну плату

позивача. Тому розмір відшкодування шкоди

має вираховуватися із середнього заробітку у відповідності до Правил, і повинен складати з 01.01.1998 року: 78

грн. 87 коп. (394 грн. 36 коп. х 20% = 78 грн. 87 коп.).

Згідно довідки ДП РУ ім. Кірова від 23.03.2007 року, середній заробіток позивача за липень 2000 року дорівнював 600 грн. 70 коп.

(а.с.102), що також сторонами в судовому засіданні не заперечувалося. З 01.07.2000 року

згідно постанови дирекції та профкому РУ м.

Кірова № 583а/160 від 15.06.2000 року тарифні ставки, оклади на підприємстві були підвищені на коефіцієнт 1,27

(а.с.49) і позивачу стали відшкодовувати шкоду у розмірі 50 грн.80 коп., що підтверджується розрахунком та

перерахунком сум (а.с.10, на звороті), а потрібно було виплачувати 100 грн. 16

коп. (78 грн. 87 коп. х 1,27).

З 01.04.2001 року вступив у дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» і з цього часу відшкодування шкоди у вигляді щомісячних страхових виплат позивачу здійснює Відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України в м. Кривому Розі, на підставі тих даних, що були надані ДП РУ ім.

Кірова.

Зазначену

обставину в судовому засіданні підтвердила представник відповідача.

В той же час суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у межах строку позовної давності, тобто за час, що не перевищує

трьох років, з моменту звернення позивача до суду. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 71 ЦПК України в редакції 1963 року, з урахуванням

правила п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року та роз'яснень, викладених у п.п. 1,1-1,1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №

6 від 27 березня 1992 року (з подальшими

змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк,

у межах якого особа може звернутися до суду

з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю три роки. У випадках, коли вимоги

потерпілого стосуються перерахунку сум

щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми

щомісячних платежів) при задоволенні позову,

кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували

моменту звернення особи до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше з позовною заявою від імені позивача звернувся його представник 21.03.2006 року

(а.с.2-5). Тому, виходячи з вищенаведеного, стягненню підлягають

суми, недораховані відповідачем за період з 21.03.2003 року

по 01.05.2006 року.

Як уже зазначалося раніше, оскільки підприємство відшкодування шкоди

виплачувало у неправильному розмірі, то відповідно і Відділення Фонду

продовжило відшкодовувати шкоду позивачу у

заниженому розмірі: 50 грн.80 коп., у той час як повинно було платити 100 грн. 16 коп. за період з 01.04.2001 року по

01.03.2002 року.

З 01.03.2002 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,193 рази, і

позивачу стали платити по   60 грн. 60 коп. (а.с.21), в той час як

повинні були платити по

6

119 грн. 49 коп. (100 грн. 16 коп. х  1,193). Таким чином, йому щомісяця недоплачували по 58 грн. 89 коп.

3 01.03.2003 року сума щомісячних страхових виплат була збільшена в 1,182

рази, і сума страхових виплат склала 71 грн. 63 коп.(а.с.22). Однак йому повинні

були платити щомісяця по 141 грн. 24 коп. (119 грн. 49 коп. х 1,182), щомісяця недоплачували по 69 грн. 61

коп.

Таким чином, за період з 21.03.2003 року по 01.03.2004 року ОСОБА_2 було не

доплачено 790 грн. 46 коп. (69 грн. 61 коп. х 11 міс. + 24 грн. 75 коп. за 11

днів березня 2003 року).

З 01.03.2004 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,152 рази, тому позивачу стали відшкодовувати шкоду у розмірі 82

грн. 52 коп.(а.с.23), в той час як повинні були

виплачувати по 162 грн. 71 коп. (141 грн. 24 коп. х 1,152), щомісяця недоплачуючи

по 80 грн. 19 коп.

Усього за період з 01.03.2004 року по 01.03.2005 року йому недоплатили 962 грн. 28

коп. (80 грн. 19 коп. х 12 міс).

З 01.03.2005 року страхові суми були збільшені в 1,238 разів (а.с.24), тому

позивачу повинні були платити по 201 грн. 43 коп. (162 грн. 71 коп. х 1,238),

йому ж платили по 102 грн. 16 коп.,

недоплачуючи щомісяця по 99 грн. 27 коп.

Усього за період з 01.03.2005 року по 01.03.2006 року йому недоплатили 1191

грн. 24 коп. (99 грн. 27 коп. х 12 міс).

З 01.03.2006 року страхові суми були збільшені в 1,203 рази, і позивачу

стали відшкодовувати шкоду у сумі 122 грн. 90 коп., а

потрібно було по 242 грн. 32 коп. (201 грн. 43 коп. х

1,203). Таким чином, щомісяця недоплачували по 119 грн. 42 коп.

За період з 01.03.2006 року по 01.05.2006 року йому недоплатили 238 грн. 84

коп. (119 грн. 42 коп. х 2 міс.)

Таким чином, Відділення Фонду за період з 21.03.2003 року по 01.05.2006

року недоплатило позивачу страхових виплат на суму 3182

грн. 82 коп., а з 01.05.2006 року йому повинні щомісяця виплачувати

страхові виплати у розмірі 242 грн. 32 коп.

Тому сума 3182 грн. 82 коп. підлягає стягненню з відповідача, а також

відповідач повинен виплачувати позивачеві

щомісяця, починаючи з 01.05.2006 року страхові суми у розмірі 242 грн. 32 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або

припинення щомісячних страхових виплат.

В зв'язку з тим, що відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. 8 ЦПК України, сторони звільнені

від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи, керуючись ст. 88 ЦПК України, суд

відносить судові витрати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60,81, 88, 212, 213, 215

ЦПК України, ст. 71 ЦПК України в редакції 1963 року,

п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, п.п. 1,1-1,1-2, 22

постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27

березня 1992 року (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування

шкоди», Правилами відшкодування власником

або уповноваженим органом шкоди, спричиненої працівнику ушкодженням здоров'я, що пов'язано з виконанням трудових

обов'язків, затверджених Постановою Кабінету

Міністрів України від 23.06.1993 року № 472, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності»,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

7

Стягнути з

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_2 заборгованість по

страхових виплатах з 21 березня 2003 року по 01 травня

2006 року в сумі 3182 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 82 коп., а також грошові суми в розмірі по 242 (двісті сорок дві) грн.

32 коп. щомісяця з 01 травня 2006 року до зміни обставин, що тягнуть

перерахунок або припинення щомісячних страхових виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом

десяти днів з дня його проголошення до

апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а апеляційна скарга подається у

такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.

Рішення набуває чинності через десять днів, якщо протягом зазначеного

строку заяву про апеляційне оскарження

рішення суду або апеляційну скаргу не буде подано.