Рішення

від 09.04.2015 по справі 739/385/15-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/385/15-ц

Провадження № 2/739/110/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"09" квітня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 667 грн. 26 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 077 грн. 40 коп. та компенсації моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період з 01 серпня 2013 року по 23 червня 2014 року вона працювала в філії відповідача на посаді менеджера зі збуту. Після звільнення за згодою сторін з роботи 23 червня 2014 року їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 13 667 грн. 26 коп., хоча вказана заборгованість підлягала виплаті в день звільнення, оскільки в останній робочий день вона працювала. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість їй не виплачена, у зв'язку з чим вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток просить стягнути за період з 24 червня 2014 року по 10 березня 2015 року. Також внаслідок невиплати заробітної плати їй було заподіяно моральну шкоду у зв'язку з тим, що заробітна плата була її єдиним джерелом існування і для організації свого життя та життя членів своєї сім'ї вона змушена була застосовувати додаткові зусилля, у зв'язку з чим в неї змінився звичайний ритм життя, розмір заподіяної моральної шкоди оцінює у 2 000 грн.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, пояснивши, що дійсно в останній робочий день вона працювала і відповідачем не було виплачено наявну заборгованість із заробітної плати. До грудня 2014 року вона не мала доходів, оскільки не працювала, у зв'язку з чим змушена була докладати додаткових зусиль для забезпечення як себе, так і своєї малолітньої доньки, яку виховує сама, тим самим їй було заподіяно моральну шкоду, розмір якої оцінює у 2 000 грн.

Представник відповідача до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, враховуючи згоду позивачки, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 01 серпня 2013 року позивачка була прийнята на роботу до філії №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ», на посаду менеджера зі збуту, з якої вона, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), звільнилася за згодою сторін 23 червня 2014 року (а.с. 4).

На день звільнення у відповідача перед позивачкою виникла заборгованість із заробітної плати у розмірі 13 667 грн. 26 коп., що підтверджується довідкою про нарахований позивачці дохід та розмір заборгованості перед нею від 15 липня 2014 №15/07 (а.с. 5).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивачки не здійснив виплату останній заборгованої заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо своєчасної виплати нарахованої заробітної плати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачці заборгованої заробітної плати також відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 667 грн. 25 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивачки не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, що підтверджується довідкою відповідача про розмір заборгованості із заробітної плати перед позивачкою, а доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 червня 2014 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 10 березня 2015 року, тобто по день визначений позивачкою в позовній заяві.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі зазначеного нормативного акту, враховуючи, що заробітна плата позивачки, за останні повні два місяці роботи перед днем звільнення становила 4 216 грн. 05 коп. (за квітень 2014 року - 2166 грн. 11 коп., за травень 2014 року - 2 049 грн. 94 коп.), відповідно її середньоденний заробіток становив 105 грн. 40 коп. (4 216 грн. 05 коп. / 40 робочих днів). Виходячи з кількості робочих днів у період з 24 червня 2014 року по 10 березня 2015 року, що становить 181 робочий день, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 19 077 грн. 40 коп. (105 грн.40 коп. х 181 днів).

Таким чином, позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 077 грн. 40 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., завданої порушенням законних прав позивачки, суд виходить з того, що порядок відшкодування такої шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

З роз'яснень, які містяться у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) вбачається, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як встановлено судом, заробітна плата позивачці відповідачем не виплачена по день розгляду справи, при цьому до 08 грудня 2014 року позивачка не мала роботи і відповідно доходу, водночас у неї на утриманні перебувала малолітня донька ОСОБА_2, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12). Внаслідок цього позивачка до 08 грудня 2014 року була позбавлена можливості використовувати зароблену заробітну плату як для свого проживання, так і для утримання своєї малолітньої доньки, не маючи у вказаний період інших джерел доходу, що в свою чергу порушило її благополуччя, позбавило можливості повноцінно підтримувати нормальні життєві зв'язки та змусило застосовувати додаткові зусилля для покращення свого матеріального добробуту.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки в якості компенсації моральної шкоди 2 000 грн. 00 коп. суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 667 грн. 26 коп.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 347 грн. 45 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 21 Закону України «Про оплату праці», статтями 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294, 367 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ», ідентифікаційний код юридичної особи 34477246, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість із заробітної плати у розмірі 13 667 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 26 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 червня 2014 року по 10 березня 2015 року в розмірі 19 077 (дев'ятнадцять тисяч сімдесят сім) гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ» на користь ОСОБА_1 в якості компенсації моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФІШ» на користь держави судовий збір у розмірі 347 (триста сорок сім) гривень 45 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення усієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 667 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 26 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 14 квітня 2015 року.