Рішення

від 08.04.2015 по справі 743/81/15-ц

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/81/15-ц

Провадження № 2/743/66/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Сташківа В.Б.,

при секретарі Нерус Н.І.,

за участю : прокурора прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області Ковези І.А.,

представника Ріпкинської районної ради Чернігівської області Пушка О.А.,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу

за позовом прокурора Ріпкинського району Чернігівської області в

інтересах держави в особі Ріпкинської районної ради

Чернігівської області

до ОСОБА_3

про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 р. прокурор Ріпкинського району Чернігівської області звернувся, в інтересах держави в особі Ріпкинської районної ради Чернігівської області до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому, на підставі ст.. 1187 ЦК України, ст.1191 ЦК України, п. 3 ст. 134 КЗпП України, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Ріпкинської районної ради Чернігівської області грошові кошти в сумі - 50 000 грн..

В обґрунтування позову зазначив, що:

- 17.10.2005 р. старшим слідчим слідчого відділу по розслідуванню ДТП ЧМВ УМВС України в Чернігівській області за фактом ДТП внаслідок якого загинув ОСОБА_5, порушено кримінальну справу, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_3;

- постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.04.2011 року звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст.. 1 Закону України «Про амністію» і справу закрито;

- на час скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з Ріпкинською районною радою;

- батьки загиблого ОСОБА_5 звернулись в Деснянський районний суд м. Чернігова з позовом до Ріпкинської районної ради про відшкодування матеріальних та моральних збитків;

- рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.02.2012 року по справі №2/2506/60/12 стягнуто з Ріпкинської районної ради на користь ОСОБА_6 - 25 000 грн., на користь ОСОБА_7 - 25 000 грн.;

- згідно меморіальних ордерів №8, № 9, № 10 від 30.04.2014 року, грошові кошти на загальну суму 50 000 грн. були перераховані Ріпкинською районною радою на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6;

- звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» з нереабілітуючих підстав, не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду заподіяну злочином.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області Ковеза І.А. та представник Ріпкинської районної ради Чернігівської області Пушок О.А., позов підтримали з підстав, зазначених в ньому. Додатково вказали, що ОСОБА_3, який керував джерелом підвищеної небезпеки, не довів, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали в повному обсязі, з підстав не доведення винуватості ОСОБА_3 в порушенні Правил дорожнього руху, що спричинили смерть ОСОБА_5 та завдання останнім моральної шкоди ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Вказували, що:

- в межах кримінальної справи № 1-88/2011 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, останній не був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а був звільнений від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою, згідно п. «ж» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 р., що не доводить винність останнього в порушенні Правил дорожнього руху, що спричинили смерть ОСОБА_5;

- в судових засіданнях Чернігівського районного суду Чернігівської області, під час розгляду справи № 1-88/2011 р., ОСОБА_3 вину у вчиненні даного злочину не визнавав, а лише погодився на застосування до нього акту амністії;

- зауваження на протоколи попереднього та судового засідання Чернігівського районного суду адвокатом ОСОБА_4 не подавались;

- в межах цивільної справи № 2/2506/60/12 за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Ріпкинської районної ради про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки, яка розглядалась Деснянським районним судом м.Чернігова та апеляційним судом Чернігівської області ОСОБА_3 був залучений, як третя особа та, що з невідомих причин Ріпкинська районна рада не оскаржувала в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про стягнення з них на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 25 000 грн. моральної шкоди.

Вислухавши пояснення прокурора прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області Ковези І.А., представника Ріпкинської районної ради Чернігівської області Пушка О.А., відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали даної справи, кримінальної справи Чернігівського районного суду Чернігівської області № 1-88/2011 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, цивільної справи Деснянського районного суду м.Чернігова № 2/2506/60/12 за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Ріпкинської районної ради про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих джерелом підвищеної небезпеки, суд приходить до наступного висновку.

З копії трудової книжки НОМЕР_4 на ОСОБА_3 та з копії розпорядження Ріпкинської районної ради від 09.12.2003 р. № 20-ОС вбачається, що ОСОБА_3 з 9 грудня 2003 р. по даний час працює на посаді водія районної ради. На посаді водія Ріпкинської районної ради ОСОБА_3 працював і 14.10.2005 року.

Дорожнім листом легкового автомобіля серія 01-ААА № 000258 від 14.10.2005 р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (НОМЕР_3), які містяться в матеріалах кримінальної справи Чернігівського районного суду Чернігівської області № 1-88/2011 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України (т.1, а.с. 27, 28) підтверджується належність Ріпкинській районній раді, станом на 14.10.2005 р., автомобіля «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5 та правомірність керування ОСОБА_3 автомобілем «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5 - 14.10.2005 р..

З матеріалів кримінальної справи Чернігівського районного суду Чернігівської області № 1-88/2011 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 14.10.2005 року, приблизно о 19 год. 40 хв., керуючи автомобілем «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5, рухаючись по автодорозі «Київ - Чернігів - Нові-Яриловичі» зі сторони Чернігова в напрямку с.Нові-Яриловичі, на 163 км. + 900 метрів вказаної автодороги, в порушення п.п. 1.3 1.5. 2.3. (б) 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який переходив проїжджу частину автодороги поза зоною пішохідного переходу з права наліво відносно напрямку руху автомобіля «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5 та отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Згідно постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2011 року (справа № 1-88/2011) ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. „ж" ст.1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року і справу щодо нього закрито.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2012 року (справа № 2/2506/60/12) було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Ріпкинської районної ради Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди та стягнуто з Ріпкинської районної ради Чернігівської області на користь:

· ОСОБА_6 25 000 грн. моральної шкоди;

· ОСОБА_7 25 000 грн. моральної шкоди.

В цій частині дане рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2012 року було залишено без змін рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2012 року (Справа № 22-ц-945/2012).

Заперечення представника відповідача ОСОБА_4, які фактично зводяться до незаконності даних судових рішень в частині стягнення з Ріпкинської районної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сум моральної шкоди, при відсутності встановленої вини водія ОСОБА_3 у порушенні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5, суперечать принципу правової визначеності, який закріплений у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та розкритий в Рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Brumarescu v. Romania» та «Sovtransavto-Holding" v. Ukraine», згідно якого остаточне рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_4 в частині безпідставного не оскарження Ріпкинською районною радою Чернігівської області рішення суду в частині стягнення з них на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 25 000 грн. моральної шкоди є безпідставними, так як чи оскаржувати, чи ні рішення суду в апеляційному порядку є правом та прерогативою Ріпкинської районної ради Чернігівської області, а не обов'язком.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Меморіальними ордерами №№ 8-10 від 30.04.2014 року підтверджено на перерахування Ріпкинською районною радою Чернігівської області на відповідні рахунки:

- ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, згідно виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2012 року № 2/2506/60/12;

- ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 10 000 грн. та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, згідно виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2012 року № 2/2506/60/12.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Абзацом 5 п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" визначено, що фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 щодо не встановлення вини водія ОСОБА_3 в порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, то суд враховує наступне.

Ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в ст.62 Конституції України, ст.ст. 2, 5 КПК України 1961 року передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відтак, обов'язок доводити вину в порядку кримінального судочинства покладається на сторону обвинувачення.

В даному випадку, ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, тобто наявність в його діях вини у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не встановлена обвинувальним вироком суду, а відтак постанова Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2011 року (справа № 1-88/2011) не має преюдиційного значення для даного спору, в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

В попередньому судовому засіданні Чернігівського районного суду Чернігівської області, яке відбулось 7 квітня 2011 року та в судовому засіданні Чернігівського районного суду Чернігівської області, яке відбулось 22 квітня 2011 року ОСОБА_3 не висловлювався про те, що він вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнає, як вказував на обґрунтування заперечень проти позову адвокат ОСОБА_4.

З вказаних протоколів попереднього та судових засідань та постанови про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності вбачається, що останній лише погоджувався про застосування відносно нього акту амністії.

За загальним правилом, яке міститься в ч. 3 ст. 10 ЦПК України та в ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в цивільному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з правового аналізу даної норми, можна стверджувати, що законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача, тобто цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Проте, за змістом даної норми, цивільна відповідальність виключається у випадку, якщо особа, яка завдала шкоду доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відтак, в межах даної справи судом не перевіряється наявність чи відсутність вини водія ОСОБА_3 у порушенні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5.

В межах даної справи судом перевіряється чи було завдано шкоду внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В ЦК України відсутнє визначення поняття «непереборна сила». В той же час, за розумінням ч. 5 ст. 1187 ЦК України, непереборна сила - це надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності заподіювача шкоди за умови, що останній не міг її передбачити або передбачив, але не міг її відвернути, і, здійснюючи вплив на його діяльність, спричинила настання шкоди.

З висновку судової автотехнічної експертизи № 443к від 02.02.2011 року (том 2 кс № 1-88/2011) вбачається, що водій ОСОБА_3 мав технічну можливість шляхом застосування екстреного гальмування зупинити керований автомобіль «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5 до траєкторії руху пішохода ОСОБА_5, тобто за зазначених вище обставин міг уникнути даної пригоди та, що в дорожній обстановці, що склалася на момент пригоди, водій ОСОБА_3 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.2, 12.3 ПДР.

Виходячи з аналізу даного висновку експертизи, в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи Чернігівського районного суду Чернігівської області № 1-88/2011 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, суд, не вирішуючи питання про наявність чи відсутність вини водія ОСОБА_3 у порушенні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5, приходить до висновку, що за зазначених вище обставин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5 зі швидкістю 64,0…66,8 км./год., шляхом застосування екстреного гальмування міг уникнути даної пригоди, зупинивши автомобіль до траєкторії руху пішохода ОСОБА_5, як при темпі «швидкого кроку» - 6,1…6,6 км./год. та і при темпі «спокійного бігу» - 11,4…11,8 км./год., тобто ОСОБА_3 міг відвернути заподіяння шкоди, здійснюючи вплив на діяльність транспортного засобу.

Наявність умислу потерпілого отримати шкоду від джерела підвищеної небезпеки, за розумінням ч. 5 ст. 1187 ЦК України, означає свідоме бажання потерпілого отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки.

З висновку судової автотехнічної експертизи № 443к від 02.02.2011 року (том 2 кс № 1-88/2011) вбачається, що дії ОСОБА_5, як пішохода суперечать вимогам:

- п. 4.4 Правил дорожнього руху, який передбачає, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху;

- п. 4.7 Правил дорожнього руху, який передбачає, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

- п.п. а) п. 4.14 Правил дорожнього руху, який забороняє пішоходам виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

- п.п. г) п. 4.14 Правил дорожнього руху, який забороняє пішоходам переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.

Також з даного висновку експертизи вбачається, що дії пішохода ОСОБА_5, з технічної точки зору є необхідними умовами виникнення даної пригоди.

В той же час, вивченням кримінальної справи Чернігівського районного суду Чернігівської області № 1-88/2011 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України не встановлено свідоме бажання потерпілого ОСОБА_5 отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки (автомобіля «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3.

За таких обставин, відсутні, передбачені законом (ч. 5 ст. 1187 ЦК України) випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а відтак саме ОСОБА_3 є особою, яка завдала шкоду, в силу закону.

За таких обставин, Ріпкинська районна рада Чернігівської області, як особа, яка, в силу закону, відповідає за шкоду та, як особа, яка відшкодувала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду, завдану її працівником на загальну суму 50 000 грн. має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_3, як особи, яка завдавала шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування.

При цьому, суд вважає, що розмір грошових коштів, понесених Ріпкинською районною радою Чернігівської області на відшкодування ОСОБА_7 25 000 грн. моральної шкоди та на відшкодування ОСОБА_6 25 000 грн. моральної шкоди не підлягає зменшенню, на підставі:

- ч. 2 ст. 137 КЗпП України , оскільки вказана стаття не поширюють свою дію на випадки відшкодування прямої дійсної шкоди;

- ч. 4 ст. 1193 ЦК України , оскільки вказана стаття не поширюється на випадки, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Крім того, судом враховується, що при вирішенні спірних правовідносин слід виходити саме з положень п. 3 ст. 134 КЗпП України, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, якими передбачено матеріальну відповідальність працівника у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а з ОСОБА_3 на користь Ріпкинської районної ради Чернігівської області підлягає стягненню 50 000 грн. на відшкодування шкоди в порядку регресу.

Судовий збір в сумі 500 грн., виходячи з ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1187, 1191 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Ріпкинського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Ріпкинської районної ради Чернігівської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_6, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Ріпкинської районної ради Чернігівської області (смт.Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, 85, код ЄДРПОУ 24843401, р/р 35410002028678, МФО 853592 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області) 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) на відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, паспорт серії НОМЕР_6, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) в дохід держави 500 грн. (п'ятсот гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

Головуючий В.Б.Сташків