Рішення

від 08.04.2015 по справі 908/1192/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/3/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 Справа № 908/1192/15-г

За позовом: Приватного підприємства "ДРАГ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 31, кв. 10, ідентифікаційний код 32585194)

до відповідача: Фермерського господарства "ПЄТКОВОЙ Т.Д." (72430, Запорізька область, Приазовський район, с. Богданівка, вул. Дружби, 156, ідентифікаційний код 25477269)

про стягнення 27 672, 61 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Грона Д.С., довіреність № б/н від 15.01.2015р.

від відповідача : не з'явився

ПП "ДРАГ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ФГ "ПЄТКОВОЙ Т.Д." про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом № 2 від 13.03.2013р. у розмірі 27 672, 61 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 25.02.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 4, 12, 49, 54, 55, 64 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. 22, 526, 623, 625 ЦК України.

Ухвалою від 26.02.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1192/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.03.2015р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 26.03.2015р. розгляд справи відкладений на 08.04.2015р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 08.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.04.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 08.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом № 2 від 13.03.2013р. у розмірі 27 672, 61 грн., з яких: 21 360, 00 грн. основного боргу, 844, 45 грн. - 3 % річних та 5 468, 16 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов контракту № 2 від 13.03.2013р. ПП "Драг" поставило засоби хімічного захисту рослин, а ФГ "ПЄТКОВОЙ Т.Д." прийняло на підставі накладної № 2 від 13.03.2013р. "Гранстар" у кількості 2 кг на загальну суму 3 400, 00 грн. та "Харнес" у кількості 180 літрів на загальну суму 14 400, 00 грн.

На оплату відповідачу було виставлено рахунок - фактуру № 2 від 13.03.2013р.

Пунктом 3.1 Контракту № 2 від 13.03.2013р. передбачено, що покупець повинен провести оплату у розмірі 100 % поставленого товару не пізніше 01.10.2013р.

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором та оплату не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу складає 21 360, 00 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25.03.2015р. № 20324623 станом на 25.03.2015р. ФГ "ПЄТКОВОЙ Т.Д." знаходиться за адресою: 72430, Запорізька область, Приазовський район, с. Богданівка, вул. Дружби, 156.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1192/15-г для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 26.02.2015 про порушення провадження у справі та копія ухвали від 26.03.2015р. про відкладення розгляду справи, які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця перебування (знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП "ДРАГ" (Продавець) та ФГ "ПЄТКОВОЙ Т.Д." (Покупець) укладений контракт № 2 від 13.03.2013р. за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у кількості та по ціні згідно відвантажувальних накладних (п. 1.1 Контракту).

Згідно п. 2.1 Контракту, ціна продукції та асортимент продукції, що постачається по даному договору, визначається по відвантажувальним накладним.

Відповідно до п. 2.2 Контракту, Товар постачається у об'ємі та по цінам:

1. Гранстар, обсяг 2 кг, ціна за 1 кг, без ПДВ - 1 700, 00 грн., сума з ПДВ 4 080, 00 грн.

2. Харнес, обсяг 180 л, ціна за 1 літр, без ПДВ - 80,00 грн., сума з ПДВ 17 280, 00 грн.

Загальна сума контракту складає 21 360, 00 грн., у тому числі 3 560, 00 грн. ПДВ (п.2.3 Контракту).

Пунктом 3.1 Контракту визначено, що Покупець зобов'язується здійснити попередню оплату у розмірі 0 %, решту 100 % зобов'язується оплатити не пізніше ніж 1 жовтня 2013р.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 21 360, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 13.03.2013р. та довіреністю № 351383 від 13.03.2013р. на отримання цінностей.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за контрактом № 2 від 13.03.2013р. не виконав та жодної оплати на користь позивача не здійснив.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є контракт № 2 від 13.03.2013р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 21 360, 00 грн. отриманий відповідачем 13.03.2013р., про що свідчить видаткова накладна № 2 від 13.03.2013р. та довіреність № 351383 від 13.03.2013р. на отримання цінностей.

Контрактом № 2 від 13.03.2013р. передбачено здійснення оплати Покупцем (відповідачем у справі) не пізніше 01.10.2013р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за контрактом № 2 від 13.03.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання Фермерським господарством "ПЄТКОВОЙ Т.Д." грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 21 360, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 844, 45 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 5 468, 16 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контракті № 2 від 13.03.2013р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 844, 45 грн. - 3 % річних від простроченої суми 21 360,00 грн. за період з 02.1.2013р. по 25.01.2015р. (481 день) підлягають задоволенню повністю. Розрахунок у позовній заяві (а.с.6) в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.6), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 21 360, 00 грн. за період, визначений позивачем, а саме: з листопада 2013р. по грудень 2014р. (індекс інфляції 125, 7449) сума втрат від інфляції склала 5 499, 11 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму втрат від інфляції в розмірі 5 468,16 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ПЄТКОВОЙ Т.Д." (72430, Запорізька область, Приазовський район, с. Богданівка, вул. Дружби, 156, ідентифікаційний код 25477269) на користь Приватного підприємства "ДРАГ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 31, кв. 10, ідентифікаційний код 32585194) 21 360 (двадцять одну тисячу триста шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 45 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 5 468 (п'ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 16 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 14.04.2015р.

Суддя В.М. Соловйов