Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/1177/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/1177/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» (вул. Щорса, буд. 31, м. Київ, 01113)

про стягнення 81 116,47 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Штронда А.М. - юрисконсульт філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «ПриватБанк», довіреність №3777-О від 24.09.2013;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» про стягнення 81 116,47 грн. заборгованості, а саме: 52 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 17 470,86 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 7 724,85 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3 920,76 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, а також витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору банківського обслуговування б/н від 07.10.2013 в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісій за користування кредитом, та за наявності якої позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/1177/15-г та призначено розгляд справи в засіданні суду на 24.02.15 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.15 р. розгляд справи відкладався на 17.03.15 р..

В судові засідання 24.02.15 р. та 17.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 24.02.15 р. та 17.03.15 р. не з'явився.

Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103033325855, 0103032954166.

До початку судового засідання 17.03.15 р. через канцелярію суду представником позивача подані письмові клопотання б/н від 17.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, міститься виписка з банківського рахунку, на який встановлено кредитний ліміт за договором банківського обслуговування від 07.10.2013 за весь період з 07.10.2013 р. по 11.02.2015 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 24.02.15 р. та 17.03.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 26.01.15 р. та від 24.02.15 р. відповідачем суду не надані, позивачем - надані не в повному обсязі.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України , не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20 , 22 , 29 , 60 , 74 та частини 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 17.03.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

07 жовтня 2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (позивач у справі, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» (відповідач у справі, клієнт за договором), шляхом підписання у вигляді електронно-цифрового підпису Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки було укладено Договір банківського обслуговування б/н, згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок №26005052603851.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 07.10.2013, банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам (що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua або інший Інтернет-/ SMS-ресурс, зазначений банком.

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Пунктом 3.2.1.1.16 Умов визначено, що при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначених норм закону Договір банківського обслуговування від 07.10.2013 є укладеним між сторонами.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору виходячи з наступного.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно визначення частини 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вищезазначених норм закону підписанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки від 07.10.2013 відповідач відповідно приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку (надалі - Умови), які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 07.10.2013.

Розділом 3.2.1. Умов передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно пункту 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди (комісії).

Згідно з пунктом 3.2.1.1.5. Умов кредитний ліміт стосовно розділу Умов «Кредитний ліміт на поточному рахунку» становить собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт кредитування банком розраховується за відповідні до внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів НБУ.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок чи настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Як вбачається з виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» за період з 07.10.2013 по 11.02.2015 та довідки №08.7.0.0.0/141222160734 від 22.12.2014 про розміри встановлених кредитних лімітів на поточний рахунок №26005052603851, у відповідності до Договору банківського обслуговування від 07.10.2013 Банк належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно Умов, надавши відповідачу кредит в межах встановленого ліміту (з 07.10.2013 - 50 000,00 грн., з 14.10.2013 - 52 000,00 грн., з 01.03.2014 - 52 000,00 грн., з 02.03.2014 - 51 660,56 грн.).

Судом встановлено, що наданий кредит використовувався відповідачем у відповідності до Умов та Договору шляхом здійснення платежів з поточного рахунку в межах наданого банком ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про рух грошових коштів по рахунку № 26005052603851 за період з 07.10.13 р. по 11.02.15 р..

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору та Умов з боку відповідача відсутні.

У відповідності до пункту 3.2.1.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів.

Згідно пункту 3.2.1.1.12. Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена банком у порядку, передбаченому цим розділом Умов.

Розділом 3.2.1.4 Умов затверджений порядок розрахунків.

Так, відповідно до пункту 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована кредитна ставка).

Пунктом 3.2.1.4.1.1. Умов визначено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно умов пунктів 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3. Умов при необнулюванні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення,виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов встановлено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць шляхом списання винагороди із своїх рахунків. При зміні ліміту банк може вимагати винагороди від різниці між встановленим лімітом та колишнім лімітом.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» за період з 07.10.2013 р. по 11.02.2015 р., та підтверджено представником позивача, відповідач у строки, встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, згідно Тарифів банку, дебетове сальдо не обнулив, в результаті чого станом на 28.11.2014 р. за відповідачем рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 52 000,00 грн. та по комісії за користування кредитом в розмірі 3 920,76 грн.

Відповідно до приписів частини 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно положень частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами п.3.2.1.4.1.4. Умов під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9 Умов).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, а кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до умов п.3.2.1.4.10. Умов зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів /осіб, для погашення заборгованості, перш за все скеровуються на відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п.3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 дійсного розділу Умов, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредитую Остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.1.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У випадку розрахунку витрат банку згідно п.п.3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15 за згодою сторін можлива зміна строків погашення кредиту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Договору банківського обслуговування від 07.10.2013 та Умов відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 28.11.2014 за відповідачем рахується заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 17 470,86 грн., виходячи з розрахунку диференційованої процентної ставки, передбаченої Договором банківського обслуговування від 07.10.2013.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів та комісії за користування кредитом у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Договору та Умов відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на 28.11.14 р. відповідача утворилася заборгованості за кредитом в розмірі 52 000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 17 470,86 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 3 920,76 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунком заборгованості за Договором б/н від 07.10.13 р. станом на 28.11.14 р. та виписками банку за період з 07.10.13 р. по 11.02.15 р., і яку останній просив стягнути в позовній заяві.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» претензію від 23.10.2014 №10221K2HCS23U з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Договору банківського обслуговування від 07.10.2013 р.. Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» № 8451 від 01.11.2014 та опису вкладення в цінний лист №49945220510796 від 01.11.2014.

Станом на час проведення судового засідання 17.03.15 р. претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору банківського обслуговування від 07.10.2013 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 07.10.2013 та Умовами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 52 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 17 470,86 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3 920,76 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552 , 611 , 625 Цивільного кодексу України .

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232 , 234 , 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

З урахуванням приписів статті 549 , частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 , ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов пункту 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбачених пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5.,3.2.1.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, значеному в пункті 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачені пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3. Умов, який здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (пункт 3.2.1.5.4. Умов).

За приписами пункту 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з погашення кредиту, процентів за користування кредитом та винагороди у строки, визначені Договором банківського обслуговування від 07.10.2013 та Умовами, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 7 724,85 грн. за період з 14.11.13 по 28.11.14р..

Згідно п.1.12 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір заявленої позивачем до стягнення за період з 14.11.13 р. по 28.11.2014 розмір пені в сумі 7 724,85 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, Договору та Умовам і є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 724,85 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124 , 129 Конституції України , ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 629, 634, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1066, 1067, 1069 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2 , 4-3 , 43 , 44 , 49 , 78 , 82-85 , 116 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рось» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, код 35480752) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) 52 000,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі гривень нуль копійок) заборгованості по кредиту, 17 470,86 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят гривень вісімдесят шість копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 920,76 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять гривень сімдесят шість копійок) заборгованості по комісії за користування кредитом, 7 724,85 грн. (сім тисяч сімсот двадцять чотири гривні вісімдесят п'ять копійок) пені та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон