Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/3376/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/3376/15-г За позовом Приватного підприємства "АРД-Мастер Плюс"

до Приватного підприємства "Будремкомплект"

про стягнення 280 290,41 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від заявника: Вороний О. Г. (дов. б/№ від 12.03.2015);

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Будремкомплект" заборгованості в розмірі 280290,41 грн., в тому числі 150000,00 грн. основного боргу, 7409,59 грн. 3% річних, 37800,82 грн. інфляційних, 10080,00 грн. пені, 75000,00 грн. штрафу.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, згідно домовленостей із відповідачем щодо поставки металопрокату, перерахував на користь останнього грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 150000,00 грн., проте відповідачем вказаний товар поставлений не був.

Отже, наведена обставина призвела до звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 150000,00 грн. з урахуванням 7409,59 грн. 3% річних, 37800,82 грн. інфляційних, 10080,00 грн. пені та 75000,00 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 порушено провадження по справі № 910/3376/15-г, розгляд справи призначено на 16.03.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 підтримав заявлені позовні вимоги та через відділ діловодства суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомлено.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в засідання суду і невиконання останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, господарський суд ухвалою від 16.03.2015 відклав розгляд справи на 14.04.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2015 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.04.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

05.06.2013 між ПП «АРД-Мастер Плюс» (далі-покупець) та ПП «Будремкомплект» (далі-продавець) було укладено договір № 0513 купівлі-продажу (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і своєчасно оплатити металопрокат в кількості та строки визначені сторонами в ході виконання цього договору.

В розділі 2 «Якість та ціна товару» сторони погодили: якість товару, що підлягає продажу по цьому договору, має відповідати ГОСТу і ТУ; найменування товару: сортовий металопрокат; ціна на металопрокат визначається згідно товарних накладних; ціни на товари за цим договором зазначаються з урахуванням ПДВ; ціни на товари, що продаються за цим договором встановлюються в національній валюті України; сума даного договору складає: 150000,00 грн.

Відвантаження кожної окремої партії товару здійснюється на умовах викладених в цьому договорі протягом семи календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати у відповідності до п. 3.2 цього договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що товар відвантажується за 100% передплатою.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання в частині сплати 100% попередньої оплати за товар, згідно рахунка на оплату №8 від 05.06.2013 на суму 150000,00 грн., виконав у повному обсязі 06.06.2013, що підтверджується платіжним дорученням останнього №3657 від 06.06.2013. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару не виконав, у зв'язку з чим 04.12.2013 позивачем було надіслано відповідачу претензію №166 про негайне повернення 150000,00 грн. авансу, сплаченого за договором.

Посилаючись на те, що відповідач на вказану претензію не відповів, попередньо оплачений позивачем товар не поставив, як і не повернув отриманий аванс, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема 150000,00 грн. сплаченої за договором передоплати з підстав ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар відвантажується протягом семи календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати у відповідності до п. 3.2 цього договору.

З огляду наведеного, виконання позивачем, як покупцем, своїх договірних зобов'язань в частині 100% сплати вартості погодженого сторонами товару породжує для відповідача, як продавця, обов'язок по поставці попередньо оплаченого товару у повному обсязі, на умовах та у строки, визначені договором, а саме до 12.06.2013.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс-11.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки попередньо оплаченого товару не виконав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 150000,00 грн. попередньої оплати за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неповерненням відповідачем сплаченого за договором авансу, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 7409,59 грн. 3% річних та 37800,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 150000,00 грн. неповернутого авансу з підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від, зокрема, авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 7409,59 грн. 3% річних та 37800,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої попередньої оплати задоволенню не підлягає, позаяк стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012, а також постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у справі №910/1810/14.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по договору в частині поставки товару вартістю 150000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 10080,82 грн. пені, нарахованої з 13.06.2013 по 13.12.2013 на 150000,00 грн. заборгованості та 75000,00 грн. штрафу, на підставі п. 5.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі невиконання продавцем своїх обов'язків щодо поставки товару, продавець зобов'язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 50% від вартості непоставленої партії товару, а у разі не поставки товару більше ніж 5 календарних днів з моменту виникнення такого обов'язку, продавець додатково сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості оплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №14/80-09-2056.

Водночас, статтею 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Беручи до уваги наведені приписи, а також визначені договором строки поставки, суд здійснював обрахунок пені з 13.06.2013 по 13.12.2013 на 150000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, перерахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10080,82 грн. пені підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція про підставність вимоги про стягнення пені за порушення передбачених договором строків поставки викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 910/20232/13.

Оскільки, в даному випадку, нарахування штрафу здійснено за прострочення саме негрошового зобов'язання (порушення строку поставки товару), позовна вимога про стягнення з відповідача 50% штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1-А, ідентифікаційний код 34427153) на користь Приватного підприємства "АРД-Мастер Плюс" (1800, м. Черкаси, пров. ХХ Партз'їзду, 2, ідентифікаційний код 35173268) 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. авансу, 10080 (десять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. пені, 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 4701 (чотири тисячі сімсот одну) грн. 60 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.04.2015.

Суддя О.А. Грєхова