Рішення

від 10.04.2015 по справі 910/1417/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2015Справа №910/1417/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування та пені

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін: від позивача не з'явилися; від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання дорожньо-транспортної події (надалі - ДТП) відповідачем не виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН та напівпричепа «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2015 порушено провадження у справі №910/1417/15-г та призначено до розгляду.

25.02.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, в частині стягнення пені, з підстав того, що оскільки позивач не є страхувальником за полісом, то відсутні підстави для нарахування пені на суму страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів. В судовому засіданні у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.04.2015.

Представники сторін в судове засідання 10.04.2015 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.04.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів №САР 909420 та САР 909421 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД» є власником автомобіля «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН та напівпричепа «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР.

15.07.2012 о 13 год. 40 хв. на автодорозі 96 км. Бориспіль-Запоріжжя відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "DAF", реєстраційний номер СА1488АМ (водій Кутергін В.В.) та автомобіля «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР (водій Панков О.М.), а саме: Кутергін В.В., керуючи автомобілем "DAF", реєстраційний номер СА1488АМ не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на стоячий автомобіль «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, в результаті чого пошкоджено транспортні засоби.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.08.2012 у справі №2306/3268/12 встановлено порушення Кутергіним Володимиром Вікторовичем вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, Кутергіна В.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

В той же час, постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.10.2012 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Панкова Олександра Миколайовича за ст. 124 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, у позивача виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "DAF", реєстраційний номер СА1488АМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН та напівпричепу «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, належить ПП Євтушенко Б.П. та знаходився під керуванням Кутергіна В.В., який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПП Євтушенко Б.П.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Вина особи, яка керувала автомобілем "DAF", реєстраційний номер СА1488АМ встановлена в судовому порядку та повинна бути відшкодована ПП Євтушенко Б.П., як роботодавцем винної у вчиненні ДТП особи.

Цивільно-правова відповідальність ПП Євтушенко Б.П., як власника автомобіля "DAF", реєстраційний номер СА1488АМ, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» згідно із наявним в матеріалах справи полісом серії АА №6579895 строк дії якого з 27.08.2011 по 26.08.2012.

Відповідно до полісу серії АА №6579895 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ПП Євтушенко Б.П., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "DAF", реєстраційний номер СА1488АМ була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, звернувся до відповідача з відповідною вимогою.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АА №6579895) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Автотоварознавчими дослідженнями №ВІ4877ВН-09.08/1 від 09.08.2012 та №ВІ5057ХР-30.08/2 від 30.08.2012, складеними головним спеціалістом ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» Бордзіловським Р.Є. встановлено, що матеріальний збиток згідно умов страхування, завданий власникові автомобіля «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, в результаті їх пошкодження, складає 24267,72 грн.

17.05.2013 та 23.05.2013 Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» були складені та підписані страхові акти №ОЦВ-12-11636/1 та №ОЦВ-12-12439/1, згідно з якими пошкодження транспортного засобу автомобіля «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 24267,72 грн. на рахунок ТОВ «Нікса ЛТД».

Листом №09-02-09/24187 від 25.12.2014 відповідач повідомив позивача, що пошкодження автомобіля «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, внаслідок ДТП яка відбулася 15.07.2012, визнано страховим випадком та призначено до виплати 24267,72 грн.

Втім, незважаючи на погодження виплати страхового відшкодування, на даний час оплату узгодженої суми не проведено.

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених положень законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати майнову шкоду, заподіяну транспортним засобам - автомобілю «DAF», реєстраційний номер ВІ4877ВН та напівпричепу «Schmitz», реєстраційний номер ВІ5057ХР, внаслідок їх пошкодження при ДТП, в розмірі 24267,72 грн., яка доведена матеріалами справи, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у встановлений законом строк, позивачем нараховано за період з 26.12.2012 по 22.01.2015 та заявлено до стягнення з відповідача 8834,76 грн. пені.

В той же час, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, оскільки договором та законом іншого не встановлено, пеня повинна нараховуватись з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2014 у справі №910/9497/14.

Позаяк, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення здійснення страхового відшкодування, яке мало бути сплачене не пізніше 25.12.2012, по 22.01.2015, тобто з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням викладеного, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 26.12.2012 по 25.06.2013, за розрахунком суду, становить 1804,29 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 7030,47 грн. позивачу належить відмовити.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 26.12.2012 по 10.03.2015 в сумі 1603,29 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2013 по січень 2015 в сумі 6552,35 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, пр. Полтавський, буд. 49А, ідентифікаційний код 13967465) 24267 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн. 72 коп. страхового відшкодування, 1804 (одну тисячу вісімсот чотири) грн. 29 коп. пені, 1603 (одну тисячу шістсот три) грн. 29 коп. 3% річних, 6552 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 67 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2015.

Суддя Т.В.Васильченко