Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/2649/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2649/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛТРАНССЕРВІС» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК» простягнення коштів

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Субота С.В., довіреність №1 від 01.02.2015; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛТРАНССЕРВІС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК» про стягнення 8257,25 грн. заборгованості, з якої: 5000,00 грн. - основний борг, 1456,64 грн. - 3% річних та 1800,60 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №03-03/2013 від 25.03.2013 надав відповідачу визначені договором послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі №910/2649/15-г та призначено до розгляду.

19.03.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подавав письмові пояснення, які за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 8081,36 грн. заборгованості, з якої: 5000,00 грн. - основний борг, 1280,76 грн. - 3% річних та 1800,60 грн. - інфляційні витрати.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз . 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: заборгованість в розмірі 8081,36 грн., з якої: 5000,00 грн. - основний борг, 1280,76 грн. - 3% річних та 1800,60 грн. - інфляційні витрати

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2015 позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛТРАНССЕРВІС» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (замовник) було укладено договір №03-03/2013, відповідно до умов якого експедитор за дорученням замовника і за його рахунок зобов'язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав (п.1.1 договору).

Експедитор надає замовнику послуги з організації перевезень вантажів власним, орендованим або що належить експедитору на іншій законній підставі залізничним рухомим складом на умовах, зазначених у цьому договорі та додаткових угодах до нього (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що для реалізації п.п . 1.1., 1.2 цього договору експедитор зобов'язується від свого імені укласти угоди з транспортними та іншими підприємствами, організаціями щодо перевезення вантажів замовника залізничним транспортом.

За умовами п. 2.10 договору сторони здійснюють прийом-передачу послуг, наданих відповідно до умов цього договору шляхом складання актів здачі-прийому, в яких фіксуються всі послуги, отримані замовником від експедитора.

В свою чергу, замовник перераховує експедитору на умовах 100% передоплати грошові кошти, необхідні для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів в узгодженій сторонами сумі, зазначеній у рахунку виконавця не пізніше 3 днів з дати його виставлення (п.4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення, з подальшою його пролонгацією на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення зазначеного терміну не заявила про його розірвання (п. 8.1 договору).

На виконання умов даного договору, позивач виставив відповідачу на оплату рахунки-фактури №0000034 від 17.04.2013 і №0000035 від 18.04.2013 та протягом березня-квітня 2013 року надав визначені договором транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 145026,24 грн., про що складено акти здачі-приймання послуг №29 від 31.03.2013 на суму 83962,56 грн. та №30 від 11.04.2013 на суму 61063,68 грн., які підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо організації транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника залізничним транспортом.

Позаяк, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №03-03/2013 від 25.03.2013 щодо оплати наданих послуг, оплату в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5000,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, клієнт за умовами ч. 2 ст. 12 Закону зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що замовник перераховує експедитору на умовах 100% передоплати грошові кошти, необхідні для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів в узгодженій сторонами сумі, зазначеній у рахунку виконавця не пізніше 3 днів з дати його виставлення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5000,00 грн.

При цьому, судом враховано, що виконання робіт без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки вигодонабувач користується своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №3-125гс14.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 21.04.2013 по 03.02.2015 в сумі 1280,76 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2013 по грудень 2014 в сумі 1800,60 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК» (02081, м. Київ, вул. Тепловозна, 1; ідентифікаційний код 38418907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛТРАНССЕРВІС» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська,11-а, оф . 305; ідентифікаційний код 37063092) 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 76 коп. - 3% річних, 1800 (одну тисячу вісімсот) грн. 60 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2015.

Суддя Т.В. Васильченко